Поклоніння і прославлення

• Категорія:

• Прослава і поклоніння

Поклоніння і прославлення настільки тісно переплітаються за своєю суттю, що розглядати їх окремо є якщо не неможливо, то принаймні дуже важко. Ми пропонуємо вам лише деякі риси, притаманні для них.

Насамперед варто сказати, що дехто помилково вважає поклоніння і прославлення явищем тимчасовим і таким, що відбувається лише під час співання пісень та спільних молитов, молитов хвали. Поклоніння та прославлення Бога має бути основою та метою нашого життя у всіх сферах, яких би не торкався християнин. Християнин не несе людям «образ сильної людини» тобто сильного себе, але образ Христа, якому віддали тіла наші як жертву живу, святу, угодну Богові (див. Рим. 12,1) , і так як Христос прославив Отця, віддавши своє життя за нас як жертву досконалу, так і ми повинні за принципом, описаним Павлом «живу вже не я, а живе Христос в мені», віддати свої життя для прослави та поклоніння Господеві.

Святе Письмо закликає членів Церкви безупинно приносити жертву хваління Богові, тобто плід уст, що взивають Його Ім'я (пор.Єв. 13,15)

Як ми вже говорили, поклоніння та прославлення тісно переплетені між собою, як поклоніння так і прославлення є актами співдії Божої благодаті та людської волі.

Поклоніння - прояв людини що визнає себе творінням перед лицем свого Творця. Під час поклоніння людина, дивлячись у дзеркало Святого Письма і усвідомлюючи істину про себе, схиляє свій дух перед Царем Слави, прославляючи велич Господа, і всемогутнього Спасителя , Який визволяє нас від зла. Поклоніння також супроводжується особливою поставою тіла, та все ж головну роль відіграє особливий стан духа.

«Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонникі Отцеві кланятимуться: у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог - Дух. Ті, що Йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.» ( Iв. 4,23-24). Яке б ви не вибрали положення тіла, якщо ви поклоняєтесь в правді і дусі, ваше поклоніння буде прийняте Богом як любе Йому. Всі зовнішні прояви поклоніння мають походити від спонукання Духа і не інакше.

Прослава - це молитва яка безпосередньо визнає що Бог є Богом. Молитва прослави, або хвалебна молитва, звеличує Бога заради Нього самого, прославляє Його не тільки за те, що він чинить, але й за те, що Він Є.

Ціле Святе Письмо просякнуте прикладами прославлення Бога: першу пісню прослави, яка записана в Старому Завіті співали ізраїльтяни після переходу через Червоне море, пісня Девори є особливим закликом прославляти та благословляти Творця, пророки та псалмоспівці постійно закликають Божий народ славити Господа, Ісус прославляв Отця Небесного (Мт. 11,25), апостол Павло сподівався, що всі народи славитимуть Бога (Рим 15,10-11), апостол Яків закликає славити Бога (Як. 3,9), книга Одкровення змальовує нам картину святих та ангелів, безперервно славлячих Бога.

Святе письмо описує, що не тільки люди але й все створіння повинно прославляти Господа: сонце, місяць, зорі, горби, пагорби, ріки, моря, вогонь, град, сніг, вітер, дерева та всі істоти свідчать про Божу Славу.

Наш Бог є Бог надзвичайної краси, і ми з вами повинні віддати Йому належну шану через поклоніння та прославлення Його святої Особи, очищаймо наші серця від суєтності нашої буденності, євангелізуймо кожну площину нашого серця, підготуймо місце для дії Божого Духа, дії Божої любові і Господь сповнить його повнотою Своїх благословінь.

©Milites Christi Imperatoris