Категорії
- Євангелізація
- Школа молитви
- Прослава
- Зцілення і визволення
- Католицька Онова
- Духовна війна
- Апологетика
- Перепони на шляху до Бога
- Гортаючи Біблію
- Сенс життя
- Союз з Богом
- Спільнота і спільність
- Католицька Церква
- Бізнес і християнство
- Сім’я
- Свідки віри
- Небезпека: окультизм
- Увага! Секти
- Aнонс подій
- Pro-life
- інтерв'ю
- Біблія
- ВАЖЛИВО
- Глава УГКЦ
- культура і суспільство
- міжхристиянські відносини
- наука і віра
- офіційно
- Папа Римський
- УГКЦ
- харитативна діяльність
- християнофобія
- християнство і політика
- цікавинки
- Церква в Європі
- Церква в Австралії
- Церква в Азії
- Церква в Америці
- Церква в Африці
- Церква в Росії
- Церква в Україні
Основне покликання і завдання мирян
Категорія:
- Євангелізація
В теперішньому світі, коли покликання до священства в багатьох країнах зменшується в кількості, виникає питання: яким є основне завдання мирян в Церкві і в світі? Як можуть миряни успішно виконувати свою основну місію, якщо вони не розуміють, в чому вона полягає?
Плати, молись і впокорись?
В одному жарті сказано, що миряни мають "платити, молитись і впокоритись." Це - старий жарт; у 1850 році єпископ сказав Кардиналу Ньюмену, що "миряни єпархії мають стріляти, займатись мисливством і розважатись." Папа Боніфацій VIII одного разу зазначив, що історія показує, що миряни завжди вороже ставились до клиру, а Пій X в своєму засудженні модернізму описав це, як "найбільш пагубну доктрину, яка зробить мирян фактором прогресу в Церкві." Такі твердження показують напругу між клиром і мирянами, де ніхто з них не є впевнений в своєму ставленні щодо інших. Це неправильне ставлення розвинулось тому, що Церква зробила дуже мало для вирішення питання ролі і місця мирян в Церкві і в світі. У 1950-их роках Ів Конгер (видатний французький кардинал і теолог) сказав, що миряни є повноправними членами Церкви, а не громадянами другого сорту чи нижчим класом від клиру. Потім, у 1987 році, на Синоді "Покликання і місія мирян в Церкві і в світі" була зроблена конкретна спроба представити кращі теологічні рамки для ролі мирян. Тому, всяке роздумування над цією роллю має базуватися на апостольському посланні "Christifideles Laici", яке підсумовує роботу Синоду і розглядає покликання мирян.
Наша особливість, гідність і роль
Цей важливий документ ("Christifideles Laici") поділений на п'ять розділів. Перший розділ нагадує нам, що Хрищення є джерелом гідності і особливості кожного християнина, і що саме через Хрищення ми стаємо покликані до життя в святості і служінні, натхненні Святим Духом. Другий розділ розглядає наше місце в Церкві, а також нашу участь в її житті та місію з допомогою наших дарів і служіння. Третій розділ розглядає відповідальність кожного мирянина-християнина за місію Церкви і наголошує на потребі нової євангелізації окремих осіб і суспільства загалом. Нас заохочують жити, говорити і приносити Радісну звістку де б ми не були. Четвертий розділ розглядає широкий спектр покликань в церкві і в суспільстві, із особливим наголосом на статусі і ролі жінок. Ми всі покликані працювати разом для побудови Царства. В останньому розділі нас переконують нести багато плодів, із наголосом на важливості нашого окремого покликання, щоб ми могли перерости у зрілих християн. Нам нагадують, що наша тривала життєва формація не є привілеєм, наданим кільком особам, а правом і обов'язком всіх. В цьому документі ми, нарешті, знаходимо позитивний і чіткиі вияв особливості, гідгості і ролі мирян у місії Церкви. Варто прочитати цей документ, але що це все означає, і куди нас веде?
Наша місія і покликання до святості
Старе негативне визначення мирян -"ті, хто НЕ прийняли таїнство священства" - вже недійсне, і тепер ми маємо подивитись на себе з погляду на те, ким ми є, а не чого нам бракує. Ми дізнаємося, що активна участь у спасенному ділі Христа не є лише для певних християн з особливою освітою чи навиками - це заклик до нас усіх через таїнство ініціації. Отже, якщо заклик до святості і місії є загальною особливістю і для клиру, і для мирян, то що особливого маємо зробити ми? Це досить просте розуміння того, як і де нам відкликатись на заклик і взяти участь в Христовій місії.
Різні покликання, різні дари
Покликанням клиру переважно, але не виключно, є розбудова Церкви, а мирян закликають допомагати їм у цьому. На противагу, покликанням мирян переважно (але, знову ж таки, не виключно) є нести Радісну звістку у секуляризованому світі, і таким чином приводити людей до Церкви. В нашому завданні нас має підтримувати клир. Звичайно, що в багатьох країнах миряни потрібні для того, щоб допомогти клиру в розбудові церкви, і вони роблять це, приймаючи, де це необхідно, певні служіння. Але ця праця не є візією основного завдання зрілих мирян, описаного в церковних документах і енцикліках. Частково причина нашої неспроможності відповісти на заклик іти в світ є в тому, що миряни часто не відчувають, що нас поєднує, до тих пір, поки ми стаємо задіяні в певне Церковне служіння чи програму. Тому зрозуміло, що ще багато потрібно зробити для того, щоб приготувати нас до нашої першочергової місії в світі. Ми маємо викривлене бачення духовного розвитку мирян, яке наголошує на залученні до Церковного служіння через діяльність в світі. Але завданням Церкви є, в першу чергу, не її власна онова, а євангелізація світу. Папа Павло VI чітко висловив це у Evangelii Nuntiandi: "Церква існує для євангелізації." Нам часто здається, однак, що пріоритет належить священичому служінню розбудови Церкви, відкладаючи мирянське покликання в світі на задній план. Зазвичай, це призводить до думки, що у клиру вище покликання, ніж у мирян. Та варто розглядати їх як Різні покликання, які потребують конкретних дарів, але усвідомлювати, що і клир, і миряни є рівними в Божих очах.
Партнери по місії
Щоб змогти прийняти заклик іти в світ, нам потрібно уникати неправильного бачення відмінності між священним і світським. Легко дивитися на Церкву, як на хорошу, святу і безпечну в той час, як бачити світ ворожим, злим і нечестивим. Це призводить до того, що людина починає відчувати, що живе у ворожому світі і прагне заховатися у безпеці Церкви. Якщо ми так вважаємо, то нам потрібно змінювати наш спосіб думання, приймаючи Божу точку зору, що створіння є в основному хороше, і поділяти Його любов до світу (Ів. 3,16). Тому нашим основним покликанням є бути працівниками в Його винограднику, представляти і сповіщати радісну звістку спасіння в Ісусі всім, кого зустрічатимемо. Якщо ми хочемо робити це успішно, нам треба бути сформованими, оснащеними і відправленими з наших парафій з чітким розумінням значення цього. Для цього необхідне нове партнерство між клиром і мирянами, при якому кожна група розумітиме і житиме своїм особливим покликанням, допомагаючи один одному при потребі. Наші відповідні покликання не є кращі чи гірші - всі вони вимагають посвяти і жертви - але вони є різними. Тому, давайте, приймемо це і візьмемося за працю євангелізації, до якої ми покликані.
