В двох словах

• Категорія:

• Фоколяри

Фоколяри - католицький рух, який заснувала Клара Любіч в 1943 році. Під час другої світової війни вона разом з іншими жінками заснувала християнську спільноту для поширення християнських ідеалів життя, допомоги один одному і ближнім. Перші її зібрання і читання Євангелії проходили в бомбосховищі під час бомбардування її рідного міста Тренто, Італія. Спільнота отримала назву «Focolare» (можливі переклади: «серце», «вогнище», «духовна реальність»). У 1948 році Клара Любіч познайомилася з італійським парламентарем, письменником і журналістом Іджіно Джородані, якого вважають одним з піонерів екуменічного руху. Разом з Кларою він взяв найактивнішу участь в створенні «Фоколярів». Пізніше Клара Любіч разом зі священиком о. Паскуале Форезі в 1949 році заснувала видавництво «La Citta Nuova» («Нове місто»), яке стало поширювати її ідеї, засновані на екуменізмі.

У 50-і роки XX століття фоколяри стали проводити великомасштабні літні збори в Доломітових Альпах, а з 1965 - заснували ряд «маленьких міст», в яких жили члени спільноти і їх друзі. У 1967 році - на тлі загальної кризи інституту сім'ї - Клара Любіч заснувала рух «Нові сім'ї».

Фоколяри живуть невеликими спільнотами. Їх мета - прагнути до миру і єдності, які заповіданні в Евангелії, долаючи вікові упередження. Сьогодні спільноти діють більш ніж в 180 країнах світу. Рух налічує більше двох мільйонів послідовників. Окрім католиків в них входять православні, протестанти, англікани, представники нехристиянських релігій, а також ті, хто не сповідує жодної релігії.

У 1962 році рух був офіційно визнаний Ватиканом. В його статуті, схваленому Святим Престолом, записано, що головою «Фоколяре» завжди має бути жінка.