В Франції помер священик Антуан Венгер - відомий історик, богослов, журналіст і дипломат

24-05-2009

  • Категорія:


Священик Антуан Венгер, відомий католицький історик, журналіст, богослов і дипломат, помер ввечері 22 травня на 90-му році життя.

Антуан Венгер народився 2 вересня 1919 року в робочій сім'ї в Ельзасі пише французька "Круа", головним редактором якої він був в 1957-69 рр. Автор некролога вказує на одну чудову обставину: батьківщина Венгера, селище Рорвіллер, знаходиться всього в трьох кілометрах від рідного села його попередника на посту головного редактора "Круа" о. Еміля Габеля.

Здобувши середню освіту в семінарії ордену августинців Успіння (асумпціоністів), Венгер в 1937 році прийняв чернечі обіти в цьому ордені, заснованому в середині XIX століття французьким священиком Емманюелем д'Альзоном.

У 1943 році Антуан Венгер був рукопокладений в священики, але продовжив навчання у ряді престижних вузів Франції: в університетах Парижу і Страсбургу, Національному інституті східних мов. Захоплений східним християнством, о. Венгер присвятив свої праці цій темі: він викладав східне богослів'я в ліонському католицькому університеті і паралельно писав дисертацію про шанування Успіння Божої Матері на християнському Сході. Одним з джерел для цієї наукової роботи стали вісім Слів св. Іоана Златоуста, які, знайдені молодим асумпціоністом в 1955 році в одному з афонських монастирів, раніше ніде не видавалися.

Виконуючи рішення орденського начальства, 37-річний священик залишив чисто наукову діяльність і очолив редакцію "Круа" - найбільшої у Франції католицької газети, створеної асумпціоністами. О. Венгер очолював видання протягом 12-ти років, а потім довго залишався журналістом цієї газети.

По благословенню Папи Павла VI і держсекретаря Ватикану кардинала Вілло, він став єдиним журналістом, якому було дозволено бути присутнім на сесіях II Ватиканського собору.

О. Венгер був також дипломатом: окрім служіння радником з релігійних справ у французьких посольствах при Ватикані і в Москві, він виконував за дорученням Ватикану і французького МЗСу ряд інших місій - зокрема в Китаї. Венгер брав активну участь в підготовці зустрічі Папи Павла VI і Вселенського Патріарха Афінагора I в Єрусалимі (1964).

У 60-х роках він видав книгу про хрущовську Росію, чотири томи спостережень і роздумів про II Ватиканський Собор, а також хроніку 4-ої Асамблеї Всесвітньої Ради Церков в Упсалі.

У 1987 році вийшла його капітальна праця "Рим і Москва", складена на основі матеріалів секретних архівів Ватикану, французького МЗС і ордену асумпціоністів. У 2000 році в московському видавництві "Російська Дорога" вийшов російський переклад цієї книги, виконаний Дмитром Власовим. У 1998 о. Венгер опублікував книгу про католиків в Росії, користуючись досі невідомими архівами КДБ.

«...О. А. Венгер належить до покоління богословів, що підготували II Ватиканський собор. Його учасник і оглядач, що присвятив Собору багатотомну хроніку, він не лише всією душею співчуває прийнятим реформам, але вважає, що вони мають бути продовжені і поглиблені.» (з передмови Н. Струве до російського видання книги "Рим і Москва").

Сам о. Антуан закінчує цю книгу такими словами: «...Важкі спокуси і страждання, що випали на долю мільйонів віруючих, православних і католиків, мужнє сповідання віри сотнями тисяч мучеників - застава духовного оновлення, свідками перших ознак якого ми є. Сталін міг сказати де Голлю: "Завжди перемагає смерть". Ми, навпаки, віримо в тріумф життя...»

Присвятивши все своє життя пошуку зближення християн Сходу і Заходу, о. Анутан Венгер щиро любив і шанував Росію і її Церкву, про що свідчать не лише його праці і перебування на протязі довгого часу в Москві, але і його глибока віра в те, що саме з глибин релігійного досвіду російського народу, його мученицької дороги минулого століття, вийде нове покоління християн, які, перед викликом сучасного суспільства, зможуть дати гідне свідоцтво їх спільної віри у Воскреслого Христа, не дивлячись на весь тягар розділень між ними.

Поховання о. Антуана Венгера відбудеться 27 травня в Лорге (департамент Вар, французький Прованс).

http://christusimperat.org/ru/node/14296