Категорії

Search

Tags

Літургійні читання на свято Тіла і Крові Господніх

11-06-2009

  • Категорія:


Сьогодні, за григоріанським календарем, - свято Тіла і Крові Господніх, походження якого сходить до Середніх Віків. Це свято було встановлене для заохочення, як народного благочестя, так і боротьби з єретичними вченнями. Окрім цього, безперечно те, що шанування Тіла і Крові Господніх само по собі є необхідним і належним релігійним актом для християн. Насправді, присутність Господа Ісуса Христа в Його Церкві здійснюється за допомогою Святих Таїнств. Таємниця Пресвятої Трійці, свято Якої наголошувалося минулої неділі, відносить нас до святого Хрещення (водою і Духом). Проте, таїнство Хрещення невіддільне від таїнства Святої Євхаристії. Вона по перевазі є знаменням присутності Христа серед нас, як їжа, Хліб живий, застава нетління, початок безсмертя, передчуття вічної Пасхи.

Свята Євхаристія, це таїнство, акт чисто церковний. Соборне значення його особливо підкреслено в молитві, що здійснюється зібранням віруючих: «Господи! Призри на народ Твій, зібраний довкола цього престолу, щоб принести Тобі жертву Нового Завіту; очисть серця наші, щоб за трапезою Агнця ми змогли передчути вічну Пасху Небесного Єрусалиму». Отже, віруючий народ, зібраний довкола престолу, стає суб'єктом жертви Нового Завіту. Проте, здійснюване Таїнство представляє собою справжню новизну по відношенню до старозавітного жертвопринесення, про що свідчить сьогоднішнє перше читання з Книги Виходу (24, 3-8), що оповідає про встановлення Союзу в крові: "Повернувся Мойсей і переповів народові всі слова Господа і всі рішення. Увесь же народ відповів в один голос словами: «Усе те, що нам сказав Господь - виконаємо.» І написав Мойсей усі слова Господні, і, вставши рано-вранці, спорудив жертовник під горою і дванадцять стовпів, за дванадцятьма колінами Ізраїля. І послав юних синів Ізраїля, щоб учинили всепалення й пожертвували Господеві телят як мирні жертви. Взяв Мойсей половину крови й налив її в миски, а половину вихлюпав на жертовник. Потім узяв книгу завіту й прочитав на слух людям, що сказали: «Усе, що сказав Господь, зробимо й слухатимемося.» Взяв тоді Мойсей кров та й покропив на людей, і сказав: «Це кров союзу, що уклав Господь із вами, згідно з усіма цими словами."

Це - завершальний акт встановлення Союзу народу з Господом. Але йому передує всенародне проголошення закону і урочиста обіцянка Ізраїлю дотримувати його.

Після закінчення цього читання, зібрання віруючих прославляє Господа словами з Псалму 115 (12-13 і 15-18): «Чим Господеві я віддячу за всі його добродійства для мене? Я підніму чашу спасіння і прикличу ім'я Господнє.... Цінна в очах Господніх смерть його вірних. Змилуйсь, о Господи, бо я слуга твій; слуга твій, син твоєї слугині; ти розкував мої кайдани. Я принесу тобі похвальну жертву І прикличу ім'я Господнє. Виконаю обіти мої Господеві перед усім його народом.».

Як відомо, кров - синонім життя. Їй завжди надавалося високе значення особливо в жертвопринесеннях: Богові приноситься жива жертва, цінність якої виражається у пролитті крові. У Старому Завіті, як і в світовій релігійній практиці, відсутні безкровні жертвопринесення. З Новим Завітом все корінним чином змінюється. На це ясно вказується в сьогоднішньому другому читанні з Послання святого Апостола Павла до Євреїв (9,11-15). Як відомо, основна тема цього Послання полягає в новизні священства Ісуса Христа по відношенню до існуючого в давнину. Кажучи про єдину і досконалу Жертву Ісуса Христа, Апостол пише: "Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, - і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, - увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, то скільки більше кров Христа, - який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, - очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому! Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб - після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту - вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства."

Ісус Христос, Первосвященик Нового Завіту, раз і назавжди приніс Богові в жертву Самого Себе, виливши Свою Кров у вічне спокутування всього людства.

Перед читанням Євангелія виголошуються такі слова Христові, приведені святим євангелістом Іваном: «Я Хліб живий, що сходить з Небес: кожен, хто їсть Хліб цей, житиме довіку; Хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу» . Услід за цим читається уривок з Євангелія від Марка (14, 12-16 і 22-26), в якому розповідається про встановлення святої Євхаристії Господом нашим Ісусом Христом: «А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: "Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, - щоб ти їв Пасху?" І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: "Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним, і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху? І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам." Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху. ... І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло." Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох. Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім." І, проспівавши, вийшли на гору Оливну».

Ісус, знаючи, що настала година Його, свідомо і вільно віддав Себе в руки грішників. Його заарештують в Гетсиманському саду не із-за успіху зрадницького задуму Юди, а через вільну згоду Ісуса. Пасха - це час нової закваски; Ісус Христос і є ця нова закваска, здатна заквасити всю історію. Але це не станеться без пролиття крові: адже перший день Опрісноків це, одночасно, день заклання пасхальних агнців. Отже, Ісус веде учнів в світлицю, де відбудеться Таємна Вечеря, тобто в те єдине «горне» місце, де можна усвідомити багатство Божественних Таємниць. Відзначимо, що в прочитаному євангельському тексті слово «приготувати» повторюється кілька разів. Така наполегливість дає нам зрозуміти, що лише так ми можемо вникнути в глибину здійснюваного Таїнства, проникнутися його значенням і взяти повну участь в нім. Людина, що несе глек води і веде учнів в світлицю, служить прообразом Хрещення, яке веде до Святої Євхаристії. Бог Отець, що усиновив нас, нині бажає живити нас життям Сина Свого, яке Він віддав за нас. Воістину, якщо дорога, що бере свій початок від Хрещення, не завершується Трапезою, пропонованою нам Господом, то дорога ця ще не досягла своєї цілі.

Нове життя, що зростає в нас, знаходить своє вираження в чотирьох дієсловах, спожитих Ісусом в Своїй промові: «взяти, благословити, преломити і дати». Якщо ми благословляємо те, що беремо, то ми, тим самим, визнаємо, що Отець, Джерело всякого дару, послав нам те, що ми отримали. Якщо ж ми отримали цей дар від Бога, то ми можемо розділити його з братами, «преломлюючи» і «даруючи» його їм. Ми отримали все і покликані благословляти все, щоб, «преломлюючи» отримані дари, їх могли отримати й інші. Отже, ці чотири євхаристійних дієслова представляють собою рушійний початок самого життя, в повному розумінні цього слова.

Проте Господь застосовує ці дієслова не до пшениці, а до хліба. Хліб є плід праці людини, яка вимагає зусилля, добувається у поті чола. Хліб представляє собою все те, чого не має бути позбавлена жодна людина. У нім закладений сенс нашої праці і нашої любові до тих, заради кого ми працюємо. Отже, беручи хліб, Ісус включає в Свою жертву не лише створений світ, але також людську культуру, зі всією її енергією і творчою силою. Хліб цей - є Тіло Його, що займає найважливіше місце в Евангелії. Це - Тіло Христове, приношуване в дар і, отже, «преломлене» заради всіх потребуючих і грішників. Це те саме Тіло Його, за допомогою якого зцілялися розслаблені, сліпі, глухі і німі. Воно є втілення співчуття і милосердя, які стають способом життя і ми покликані харчуватися цим Тілом, щоб набути способу життя Христа. Пропонуючи чашу вина Своїм учням, Ісус закликає всіх пити з неї Кров Його, Нового Завіту. Діючи так, Ісус відміняє основну старозавітну заборону пити кров будь-якої живої істоти, тому що кров - це життя, а життя належить Богові. Нині ж, все змінилося: ми покликані пити Кров Господню, щоб бути причетними до вічного життя. В деякому відношенні свята Євхаристія представляє собою ніби переливання крові, яке спасає життя людини. Сьогодні, в першу неділю після свята Пресвятої Трійці, Церква закликає нас до споглядання і прославлення безконечного милосердя Господа Ісуса Христа, що віддав Своє життя заради нашого спасіння. Ісус залишив нам святе Таїнство Євхаристії, щоб ми, причащаючись святих Тіла і Крові Його, завжди перебували в спілкуванні з Ним і погоджували своє життя з Його життям.