Категорії

Search

Tags

Соціальні мережі, потенціал і ризик

12-08-2009

  • Категорія:


У засобах масової інформації все ще звучить відлуння заяви архиєпископа Вестмінстерського, примасу Англії і Уелльса Вінсента Ніколса, з приводу соціальних мереж, ризику відчуженості і поверхневості, які можна співвіднести із значним числом самогубств серед підлітків і молоді. Архиєпископ говорив про один конкретний випадок: минулого тижня у Великобританії 15-річна дівчина покінчила життя самогубством, ставши жертвою знущань на чаті соціальної мережі «Бебо». Про яку б конкретну причину не йшла мова, Його Преосвященства підкреслив, що з надмірним використанням подібних засобів комунікації - він назвав також СМС і електронну пошту -- зв'язані певні ризики.

Яке ж офіційне відношення Католицької Церкви до всього цього? Монс. Пауль Тіге, секретар Папської ради з питань соціальних комунікацій говорить про, в цілому, позитивний погляд на нові медіа: вони дозволяють встановлювати між людьми стосунки, які в інших обставинах не були б можливими. Завдяки цим засобам ми можемо також отримувати своєчасну інформацію про події в світі, і в цьому - їх важливий потенціал. У своєму Посланні до Всесвітнього дня комунікацій цього року Папа якраз писав про позитивні аспекти засобів комунікації, що допомагають молоді зберігати і зміцнювати дружбу. Архиєпископ Вестмінстерський, таким чином, має на увазі надмірне використання цих засобів. В такому разі, вони несуть в собі певний ризик, і перш за все - гальмують, так би мовити, «нормальні» дружні взаємини, обмежуючись віртуальними. У Посланні Св. Отця згадується і про те, що цифрова комунікація може привести до збіднення спілкування на рівні сім'ї, друзів, колег.

Дружба - цінність, яка культивується соціальними мережами -- є важливою частиною католицької, християнської традиції. Але потрібно остерігатися спустошення цього поняття. У соціальних мережах концепція дружби більше заснована на кількості, ніж на якості: деякі молоді люди «заводять» у Facebook по 200-300 друзів, але ж це зовсім не те ж саме, що мати поруч одного, справжнього друга, який тебе розуміє, який допомагає, який сперечається з тобою, як це часто буває в житті.

Коли ми спілкуємося з людьми за допомогою соціальних мереж і нових засобів комунікації, ми повинні завжди уважно відноситися до ближнього.

Що стосується проблеми самогубств, на жаль, в Європі вона торкається дуже великого числа підлітків, і причина тому - не Facebook, не СМС і не електронна пошта як такі -- стверджує монс. Тіге. Причина - в хиткості людських відносин, в неясному розумінні самих себе. Де ж шукати вихід? Церква прагне приділяти особливу турботу сім'ї, оскільки спілкування в лоні сім'ї залишається основоположним. Не потрібно забороняти молоді встановлювати віртуальні контакти в соціальних мережах. Але необхідно зробити так, щоб ці контакти не відривали сина або дочку від нормального життя в сім'ї.

Цікавий матеріал у зв'язку з полемікою довкола соціальних мереж з'явився в італійській газеті «Іль Фольо».

Яка вже там «здатність зробити світ відкритішим і взаємозв'язаним», як пише 24-річний засновник Facebook Марк Цукерберг. Бажання, підведені «під одну гребінку», аморальне сміття, віртуальні стосунки і торгівля почуттями, не говорячи вже про під'юдження до самогубства. Так починається редакційна стаття в газеті «Іль Фольо», присвячена тому, що автори називають «відлученням» Facebook британською Католицькою Церквою. «Серед молодих людей -- цитується монс. Ніколс -- часто ключовим чинником в скоєнні самогубства стає травма швидкоплинних стосунків». Таким чином, духовний керівник чотирьох мільйонів католиків «відлучає від Церкви» Facebook, вважаючи його таким, що «позбавляє» людяності, хоча приводом для цього послужила інша соціальна мережа - «Бебо», як ми вже сказали. Але відомий і випадок Пола Золецці, американського манекенника і актора, який оголосив на Facebook про своє самогубство, після чого його тіло було знайдене повішеним в парку в Нью-Йорка. Золецці опублікував у Facebook свою епітафію: «Народився в Сан-Франсиско, став падаючою зіркою, закінчив життя в Брукліні, і для нього не може бути нічого кращого». А друзі Пола жартували на сторінках Facebook: «Ти що, вмираєш? Чи ти просто в Брукліні?». Місяць тому в Англії Ендрю Сміт і Пол Сміт кинулися з моста після того, як уклали «кровний союз» у Facebook.

На веб-жаргоні видалення профілю з Facebook називається «самогубством». Останнім сенсаційним віртуальним самогубством став відхід Біла Гейтса з мега- співтовариства. Він пояснив, що «не встигав за ним». 8000 незнайомців на день просилися до нього в «друзі». При тому, що зробити самогубство у Facebook не так-то просто: дані користувача залишаються в архівах і після видалення. Були організовані масові «кіберсамогубства», які психологи вже поспішили порівняти з колективним самогубством Джима Джонса і його дев'ятисот адептів.

Ще до висловів англійського духовенства, індонезійські імами видали фетву, в якій назвали Facebook, найвідвідуваніший сайт в Індонезії, «смертоносним вірусом». Архиєпископ Ніколс вважає за краще говорити про «синдром спроби зміцнити власну ідентичність». Для цього постійно розширюються списки друзів, з якими ведуться бесіди і перед якими можна вихвалятися. «Вони спішать товаришувати або створювати мережі друзів, а коли все це рушиться, зневірюються», говорить Ніколс. Але Facebook вже настільки укріпив свої позиції, що і сам англійський примас має там свій профіль. Якщо, звичайно, користувач Вінсент Ніколс, що стверджує, ніби є архиєпископом Вестмінстерським, і який має 336 друзів -- не жартівник і не шахрай. «Таймс» чекає підтвердження або спростування цієї інформації від його єпархії.

Але і з боку людей нецерковних і невіруючих піднімається немало критики на адресу соціальної мережі. Так, вона зазвучала з уст популярного оглядача «Індипенденту» Джанет Стріт-Портер. Вона називає Facebook «різновидом психозу», який виявляється в манії накопичення сотень «друзів», яких ми ніколи не чуємо, не бачимо, з якими не можна пережити ні зусиль, ні радості, властивих справжній дружбі, в реальному світі. «Facebook для сотень людей створює ілюзію того, що реальне, в різній мірі посереднє, невдале життя може бути виправдене безліччю «дружніх осіб» в Інтернеті. Це - тріумф уявного життя. Власне «я» експансується он-лайн, власний зад сидить на стільці, а ти блукаєш по мережі».

Психоз цей набуває масових масштабів. Деякі підлітки закриваються в своїх кімнатах цілими місяцями, роками. Нехтують школою, друзями, приймають від батьків їжу, навіть не поглянувши на них і не сказавши ні слова. І єдиний зв'язок із зовнішнім світом здійснюється через інтернет, майже завжди через соціальні мережі. В Японії таких людей називають «хікікоморі», в'язнями. Серед підлітків їх там вже 2 відсотки, і для них це закінчується двома способами: або самогубством, або госпіталізацією. Статистика, підтверджує сказане архиєпископом Ніколсом: саме Японія займає перше місце в світі з самогубств. Але найяскравіша ілюстрація шизофренії під назвою Facebook, - пишуть на закінчення автори статті в газеті «Іль Фольо» -- це те, що померлі - реально померлі - продовжують жити в мережі. З року в рік їхні «друзі» отримують нагадування про дні народження. Фахівці називають це «віртуальним безсмертям».

© переклад Milites Christi Imperatoris