Йозеф Ратцінгер: Де мій струдель?

18-08-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський |
• цікавинки

Що пов'язує Папу з «Комуніоне е Лібераціоне»?

У Бенедикта XVI немає улюбленців - за 4 роки понтифікату високі посади отримували вихідці з різних орденів і конгрегацій. Салезіянець Бертоне - держсекретар, єзуїт Ломбарді -  глава прес-служби. Проте, як стало відомо, у Папи є давні симпатії і серед них - відносно молодий рух «Комуніоне е Лібераціоне» («Сопричастя та визволення»). Біограф Йозефа Ратцінгера Джон Аллен дослідив джерела прихильності Папи до цього руху і серед богословських причин знайшов також і дещо особисте.

Друзі кажуть, що Йозеф Ратцінгер познайомився з «Комуніоне е Лібераціоне» через коло однодумців, пов'язаних з післясоборним боголосвським журналом Communio (він став консервативною альтернативою ліберальному виданню Concilium і у великій кількості друкував есе Ратцінгера). Працівники журналу часто були членами руху. (Наприклад, Девід Шиндлер, американський редактор Communio відвідував застрічі «Комуніоне» у Вашингтоні).

Крім того, не випадково Джуссані (засновник Comunione e Liberazione) спочатку залишив керівництво рухом, але серез три роки повернувся, аби вести його через «неспокійні європейські води» після студентських заворушень 1968 року. Для Ратцінгера, тоді молодого професора в Тюбінгені, 1968 рік став також визначальним і в Джуссані він побачив рідну душу.

Ратцінгер продемонстрував, що набагато більше поважає рух, ніж могло здаватися. Коли організація видала диск, присвячений її п'ятдесятиріччю, Ратцінгер погодився виступити перед камерою, аби віддати належне руху. Коли Джуссані помер у 2005 році, Ратцінгер за власною ініціативою попросив Йоана Павла ІІ, щоб той призначив його делегатом на похорони. Він виступив з палкою проповіддю на поминальній Месі 24 лютого у Мілані. Тоді Ратцінгер сказав одному священику, пов'язаному з рухом, що Джуссані «змінив його життя».

Менше з тим, прив'язаність Папи до Comunione e Liberazione - це не тільки питання спільних політичних та релігійних переконань, тут ще справа у струделі.

Задовго до виборів на папський престол, кардинал Ратцінгер попросив, щоб кілька жінок з Memores Domini (асоціація мирян, що дали обітницю безшлюбності, частина Comunione e Liberazione) вели його домашнє господарство. Вони також мали для нього готувати.

Щороку на день народження кардинала (16 квітня) кухарки із спільноти Memores Domini пекли йому традиційний струдель. У 2005 році ніхто не думав, що у Ратцінгера буде час подумати про десерт, тому що через два дні мав розпочатись конклав. Тим не менше, близько десятої вечора 16 квітня кардинал подзвонив у відділ Memores Domini у Римі, щоб запитати, де ж його струдель.

Схвильована Кармела (член асоціації) повідомила, що він готується, і побігла шукати інгредієнти для випічки - маленький подвиг, враховуючи хаос, що царював у Римі в ті дні. Все ж Ратцінгер отримав свій струдель і взяв його з собою на конклав.

Через кілька днів після виборів новий Папа Римський знову подзвонив у Memores Domini та запропонував сформувати невеличку групу для господарювання у його апартаментах. Знаком того, що струдель Кармели був Папі до смаку, став той факт, що вона увійшла в цю групу.

http://www.credo-ua.org/2009/08/4663/