Caritas in Veritate. З Папою Бенедиктом XVI про розвиток людини та суспільних взаємин (6)

19-08-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський |
• офіційно

«Людський розвиток в наші часи» - так називається другий розділ третьої енцикліки Папи Бенедикта XVI «Любов у Істині». Представивши у попередньому розділі соціальне вчення одного із своїх попередників, а саме - Папи Павла VI, і виходячи від запропонованого ним бачення розвитку, Бенедикт XVI розпочинає свої роздуми над згаданою темою.

Словом «розвиток» Павло VI вказував на необхідність звільнити народи від голоду, крайньої бідності, від поширених у певних регіонах хвороб, від неписьменності. З економічної точки зору це означало їхню активну та рівноправну участь в міжнародних економічних процесах, з соціальної - еволюцію в напрямі освіченого і солідарного суспільства, з політичної точки зору - зміцнення демократичних режимів, здатних запевнити свободу та мир. «Після багатьох років, з тривогою спостерігаючи розвиток та перспективи криз, які в ці часи наступають одна за одною, запитуємо себе, наскільки очікування Павла VI були задовільнені моделлю розвитку, що була прийнята протягом останніх десятиліть» (ч.21), - пише Бенедикт XVI, зазначаючи, що виявилися оправданими побоювання Церкви щодо здатності людини у виключно технологічному ключі окреслити реалістичні цілі і вміти належно скористати з доступних їй засобів. Прибуток є корисним, якщо, наскільки засіб, спрямований до мети, яка надає йому сенсу. Виключна ціль отримати прибуток, якщо він осягається злим шляхом і не зважає на спільне добро, викликає небезпеку зруйнувати багатства і створити убогість. З одного боку, правдою є те, що розвиток був і є позитивним фактором, який звільнив з нужди мільярди людей і багатьом країнам надав можливість стати дієвими учасниками міжнародної політики, однак, з другого - цей же самий економічний розвиток був і надалі є обтяжений викривленнями і драматичними проблемами, які особливо проявилися в актуальній ситуації кризи. Вона невідкладно ставить нас перед вибором, який дедалі більше стосується призначення людини, яке не може не враховувати її природи. «Застосовувані технічні засоби, взаємостосунки на планетарному рівні, згубні для економіки наслідки погано застосовуваної фінансової діяльності, яка ще й до того є спекулятивною, значущі міграційні потоки, часто лише штучно викликані, а потім належно не керовані, безладна експлуатація земних ресурсів, спонукують нас задуматись над прийняттям необхідних заходів для розв'язки не лише нових проблем, порівнюючи з тими, які розглядав Павло VI, але також і перш усього тих, які мають вирішальний вплив на теперішнє і майбутнє добро людства» (ч.21), - пише Вселенський Архиєрей, додаючи, що складність та серйозність актуальної економічної ситуації цілком слушно викликає нашу стурбованість, але ми повинні взяти на себе нову відповідальність, до якої нас закликає сучасний світ, що потребує глибокого культурного оновлення і поновного відкриття основних цінностей, на яких будувати краще майбутнє. Криза зобов'язує нас наново переосмислити наш шлях, встановити нові правила і знайти нові форми дій, використовуючи позитивний досвід та відкидаючи негативні явища. Таким чином, криза стає нагодою для розпізнавання і нового планування, і саме в цьому ключі варто виходити назустріч труднощам теперішнього часу.

Бенедикт XVI вказує на те, що сучасна картина розвитку є багатовекторною, адже численними є дійові особи та причини як розвитку, так і економічної відсталості, відмінними є заслуги та провини. Цей факт повинен стати спонукою до того, щоб визволитися від ідеологій, які штучно спрощують дійсність, та розпочати об'єктивне вивчення того, яке значення для людей мають згадані проблеми. Лінія поділу між багатими та бідними країнами сьогодні не є такою чіткою, як в часах написання енцикліки «Populorum progressio». Хоч глобальне багатство світу зростає, збільшується також і нерівність. У багатих країнах убожіють нові суспільні прошарки, народжують нові форми убогості. На найбідніших теренах деякі групи втішаються певного роду споживацьким і марнотратним над-розвитком, який у неприйнятний спосіб контрастує з тривалими ситуаціями нелюдської нужди. На жаль, корупція та безправність присутні в поведінці політичних та економічних суб'єктів як в багатих, так і в бідних країнах. Як великі міжнародні компанії, так і місцеві підприємства не завжди шанують права робітників. Дуже часто міжнародна фінансова допомога використовується не за призначенням з приводу безвідповідальності, як тих, що її надають, так і тих, що з неї користають. Такий же ступінь відповідальності, зазначає Бенедикт XVI, бачимо і в середовищі нематеріальних чи культурних цінностей: «З боку багатих країн, існують надмірні форми захисту інтелектуальної власності, особливо у сфері охорони здоров'я. В той же час у деяких бідних країнах ще досі існують культурні моделі та суспільні норми поведінки, які уповільнюють процес розвитку» (ч.22).

Знайомство з енциклікою Папи Бенедикта XVI «Caritas in Veritate» продовжимо у наших наступних передачах, які виходять в ефір у середи.

http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=310490