Руйнування Храму або "коли закінчиться криза"?

27-08-2009

• Категорія:

• Теги:

• християнофобія |
• УГКЦ

Якраз до Дня Незалежності України в центрі м. Херсона було приурочено нечуваний зі сталінських часів акт вандалізму: бульдозером зруйновано храм, що був у спільному користуванні Німецької Євангелічно-Лютеранської Церкви в Україні і Української Греко-Католицької церкви, й освячений хрест. На цьому місці вирито глибоку яму. Акт, який демонструє реальний стан України на 18 році незалежності здійснено будівельною фірмою "Парнас", представник якої безпосередньо керував діями робітників. При цьому поведінка його була демонстративно цинічною.

Ця подія дуже виразно демонструє глибину моральної кризи, в якій знаходяться всі сфери українського суспільства. Дуже важливим є також те, що безвладдя і хаос за своїми результатами наближаються до найжорсткішої сталінської диктатури. Тільки тоді проти моралі воювала величезна тоталітарна держава, а зараз настільки сильним виявився дрібний, знахабнілий нувориш, який не спромігся купити навіть дозволу (а в Україні зараз купується все) на ділянку, якою він хотів заволодіти. Адже фірма "Парнас" не має жодних прав на територію, де знаходився зруйнований нею храм. Подія передовсім показує величезну глибину кризи у духовній сфері, адже навіть у радянські часи, навіть переконані атеїсти боялися піднімати руку на Хрест. В різних частинах України між людьми ходили численні розповіді про те, що ставалося з виконавцями знищення церков і хрестів. Це відбувалося не відразу. Часто не лише з безпосередніми учасниками, але з їх нащадками. Очевидно, і до Херсона мали б доходити ті розповіді. Проте теперішній український "парнас" прагне лише жирного і розпусного життя найближчим часом, а про навіть досить близьке майбутнє не хоче навіть думати. Якби така позиція не була глибоко вкорінена у суспільстві, то не могли б виникнути такі перевертні, як відповідальний працівник фірми "Парнас". Про жалюгідний стан моральності свідчить і реакція Церкви. Владика УГКЦ Василій (Івасюк), Екзарх, Одесько-Кримський, наголошуючи на жахливості вчиненого акту вандалізму заявив, що реакцією Церкви буде подання в суд на руйнівників святині. Але ж ми знаємо, що таке теперішні суди! В них хто завгодно, може купити що завгодно. Єдине, що можна таким способом добитися - це те, щоб скупі "парнаські", які у свій час пожаліли гроші на хабар чиновнику, щоб "купити" земельну ділянку, змушені будуть викласти більшу суму на хабар судочинцям. Адекватною реакцією мав би бути негайний заклик до всієї української громади, вірних всіх церков, навіть невіруючих, але просто людей із здоровим глуздом стати на захист духовності України, не допустити повернення сталінських часів. У Святому письмі написано, що голос віруючого має силу. Треба організувати цей голос віруючого, організувати масові акції протесту, хресні ходи, щоб ця подія стала критичною точкою, після якої навіть сама думка про осквернення святині буде вважатися жахливим злочином. Очевидно, позов в суд до цього не призведе. Це зовсім не свідчить про те, що Церква робить щось неправильно. Навпаки неправильно робить суспільство, що довела Церкву до такого стану, що вона не має на кого спертися.

Акт вандалізму у Херсоні віддзеркалює і кризу влади. Влади нема. Якби вона була у Херсоні, вона б не допустила беззаконного акту тим більше в час святкування незалежності країни, яку вона представляє. Проте в інших випадках представники влади можуть проявляти свою активність. Згадаймо хоча б власноручне зруйнування мером Ужгорода незаконно поставленої агітаційної палатки. Але ж тут значно більше ніж палатка. Тут Хрест! Міський голова Ужгорода власноруч припинив незаконну, як він вважав, дію тоді, коли це було для нього політично доцільним, а мер чи інші високопоставлені представники міста чи області не захотіли відвернути величезну ганьбу від себе чи від свого міста. Очевидно, вони не бачили в цьому економічної чи політичної доцільності. Така система влади довго існувати не може. Вона приречена на швидкий крах з відповідними наслідками не тільки для себе, але й для тих, кого вона представляє.

Інцидент показує реальний стан українського бізнесу. Тієї його частину, яка зараз має найкращі умови. "Після мене хоч потом", - це вже застаріле. Адже навіть тепер, коли вони є, коли вони на висоті, коли вони втішаються у своєму "парнасі", вони думають лише про сьогодні, а не про найближче завтра. Життя людини не в її руках. Це виразно видно з численних трагічних випадків з дуже високопоставленими особами та членами їх сімей, які особливо почастішали останнім часом. Проте ті, що посідають гроші і владу, продовжують закривати очі на це. Вони не розуміють, що трагічний випадок, який стався з їхнім колегою, завтра може бути з ним. Вони тупо й вперто дивляться лише у сьогоднішнє, цьогохвилинне і цьогомоментне. Але ж будь-який бізнес спрямований передовсім у майбутнє, оскільки полягає в тому, щоб вкласти гроші і отримати прибуток у майбутньому. А вони й не задумаються, що цього майбутнього може і не бути. От в чиїх руках економіка України. І це основна передумова необхідності дальшого поглиблення економічної кризи.

Знищення Храму є відображенням стану українського суспільства. Згадаймо, що в часи боротьби за Незалежність символічною була книжка Олеся Гончара "Собор". Цей символ Собору, величного Храму, об'єднував українців від Харкова до Закарпаття, від Криму до Сум у боротьбі за незалежність. Зараз цей Храм зруйновано. За актом вандалізму спостерігали численні люди - адже це відбувалося у центрі великого міста. Але нема жодного повідомлення про те, що хоча б одна людина 300-тисячного Херсону стала на захист храму. Тому руйнування святині - це злочин всього суспільства. І не лише населення Херсону. Адже це могло б статися в багатьох містах України. Після злочину рано чи пізно наступає покарання. Тому нема чого нарікати на ріст бідності, безробіття, високі ціни, беззаконну владу. Це все є породженням всього суспільства. Ліки від цього - гостра болюча криза. Має стати дуже боляче для того, щоб люди зрозуміли, що вони повинні стати людьми.

Мораль і духовність - не просто вигадка. Це певна система стосунків людей з Богом, людей з Природою, людей між собою. Ця система забезпечує стійкість і стабільність існування людства. Без цього всі стануть каїнами. Доки суспільство не усвідомить цього і не знайде у собі сил відновити мораль і духовність, до того часу загальна криза в країні буде поглиблюватися. Ось відповідь на запитання: "Коли закінчиться криза?"

Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії наук України
ciptnews.blogspot.com/2009/08/blog-post_26.html