В Італії проходить конгрес на тему "Духовна боротьба в православній традиції"

10-09-2009

• Категорія:

• Теги:

• міжхристиянські відносини

9 вересня в монастирі Бозе (Італія) відкрився 17-й конгрес на тему «Духовна боротьба в православній традиції». Його відкрив пріор монастиря Бозе Енцо Б'янкі. Були зачитані вітання від патр. Константинопольського Варфоломея, патр. Московського і всія Русі Кирила, папи Бенедикта XVI і ін.

Перша доповідь «Духовна боротьба: біблійні складові» представив Енцо Б'янкі. Він розповів про біблійний погляд на духовну війну і ті застереження, які ми знаходимо вже в біблійному тексті. За його словами, Біблія говорить про страх, що обертає нас в рабство і приводить до гріха, про страх смерті і про можливість перемогти ці страхи. Він так само сказав, що кожен гріх - це невміла спроба людини боротися із страхом смерті.

Е. Б'янкі запропонував свого роду «граматику» духовної війни, її правила. Згідно з Біблією, джерело всього в людині корениться в її серці, звідти виходить все зло, але там же зберігається і образ Божий. На його думку, необхідна для духовної боротьби зброя краще всього описана ап. Павлом в Посланні до ефесян. Сказавши про те, що духовна боротьба грунтується на вірі у воскресіння Христове, Е. Б'янкі закінчив свій виступ словами з 144 псалму: «Вихвалятиму Тебе, Боже, Цар мій, і благословляти ім'я Твоє у повіки вічні».

Доповідь митр. Мінського і Слуцького Філарета «Богослів'я аскетичного подвигу» була присвячене євангельським підставам православної аскетики. Він говорив про принципову відмінність християнської аскетичної традиції від будь-якої іншої аскетичної практики, яка полягає в тому, що християнська аскетика ставить собі за мету не вдосконалення індивідуальних здібностей старої людини, а залучення її до Христа (цитуючи христологічний гімн ап. Павла). Стара людина, за його словами, захищається від страху своєю гординею, що створює ілюзію її рівності з Богом, але з цього виникає і неможливість для такої людини полюбити ближнього, який в цьому світлі стає швидше загрозою для її індивідуальності. Заснувавши Церкву, Господь дав інші підстави і для міжлюдських стосунків. У цьому парадокс жертви як образу думки і способу життя: віддача стає джерелом здобуття, а смерть - початком життя.

© переклад Milites Christi Imperatoris