Caritas in Veritate. З Папою Бенедиктом XVI про розвиток людини та суспільних взаємин (9)

12-09-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський |
• офіційно

Частина 1/Частина 2/Частина 3/Частина 4/Частина 5/Частина 6/ Частина 7/Частина 8

Аналізуючи у другому розділі своєї третьої енцикліки «Любов у Істині» людський розвиток в наші часи, Бенедикт XVI порівнює обставини, які були в часи написання соціальної енцикліки Папи Павла VI «Поступ Народів», з теперішніми, а також розглядає зміни, які відбулися протягом 40 років, що минули відтоді.

У багатьох бідних країнах і надалі триває крайня непевність щодо життя внаслідок браку продовольства, і навіть існує загроза загострення цієї проблеми. «Нагодувати голодних, - пише Папа, - є моральним наказом для Вселенської Церкви, яка відповідає на вчення свого Засновника Ісуса Христа про солідарність та взамоподіл» (ч.27). У дедалі глобалізованішому світі викорінення голоду є також необхідною метою для забезпечення миру і стабільності на планеті. Бенедикт XVI зазначає, що голод не так залежить від нестачі матеріальних засобів, як радше браку «соціальних ресурсів», тобто відповідних структур економічних інституцій, спроможних запевнити як регулярний та належний доступ до харчів і питної води, так і виходити назустріч першочерговим потребам і справжнім продовольчим кризам, викликаним природними причинами або політичною безвідповідальністю на національному чи міжнародному рівнях. Папа вказує на те, що подолання цієї проблеми вимагає довгострокових заходів, покликаних, насамперед, викорінювати структурні причини, які її викликають, а також сприяти аграрному розвиткові у бідних країнах через інвестування у сільськогосподарську інфраструктуру, системи зрошення, транспорт, організацію ринків, створення та поширення відповідних технологій, здатних якнайкраще використати наявні місцеві ресурси. Здійснення цього вимагає також залучення місцевих громад до належних рішень щодо використання земель аграрного призначення. В той же час, введення нових технологій повинен випереджувати належний аналіз того, чи вони є слушними, екологічними та уважними до потреб найбільш збіднілого населення. «Право на харчування, як також на воду, - пише Бенедикт XVI, - відіграють важливу роль для здобуття інших прав, починаючи, передовсім, від першочергового, яким є право на життя. Тому, необхідно, щоб дозрівала солідарна свідомість, яка вважатиме продовольство та доступ до води універсальними правами усіх людських істот, без розрізнень і дискримінації» (ч.27). Папа також підкреслює, що допомога розвиткові бідних країн є шляхом до подолання актуальної економічної кризи, адже надавши цим країнам, завдяки належному інвестуванню, можливість самостійно задоволити свої потреби, не тільки можна дійти до справжнього економічного зросту, але вивільняться ресурси для підтримки у багатих країнах тих виробничих можливостей, які можуть бути уражені кризою.

«Одним з найбільш очевидних аспектів сьогоднішнього розвитку, - зазначає Бенедикт XVI, - є важлива роль теми пошани до життя, яка в жодний спосіб не може бути відокремленою від питань, які стосуються розвитку народів» (ч.28). Останнім часом до питань бідності і відсталості додалися проблеми, пов'язанні з прийняттям життя. Не лише бідність ще досі є причиною високої дитячої смертності у багатьох регіонах, але у багатьох частинах світу діють урядові практики демографічного контролю, які поширюють контрацепцію і доходять до того, щоб наказувати аборт. Законодавство, вороже до життя, дуже поширене в економічно розвинених країнах, обумовлюючи розповсюдження протинародженнєвої ментальності, яку також часто намагаються передати іншим країнами, ніби це є виявом культурного прогресу. Деякі неурядові організації активно пропагують аборт, а в бідних країнах - застосування практики стерилізації жінок, які навіть цього не усвідомлюють. Обґрунтованою є підозра, що іноді сама ж таки допомога для розвитку пов'язана з окресленими санітарними зобов'язаннями контролювати народжуваність. Тривожними є факти впровадження законів, які передбачають евтаназію, як також тиск різних організацій, які вимагають визнання її юридичного статусу.

«Відкритість на життя є центром справжнього розвитку, - пригадує Папа. - Коли суспільство стане на шлях заперечення чи знищення життя, закінчить тим, що більше не знаходитиме мотивацій та сил, необхідних для того, щоб служити справжньому добру людини» (ч.28). Бенедикт XVI зазначає, що втрата чутливості щодо прийняття нового життя призводить до вичерпання інших форм прийняття, корисних для суспільного життя. І навпаки, прийняття життя зміцнює моральні сили і вчиняє здатними до взаємної допомоги. Тоді багаті народи зможуть краще зрозуміти потреби бідних і скерувати ресурси не на задоволення власних егоїстичних прагнень, а на розвиток солідарних проектів.

http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=312989