Caritas in Veritate. З Папою Бенедиктом XVI про розвиток людини та суспільних взаємин (11)

24-09-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський |
• офіційно

Частина 1/Частина 2/Частина 3/Частина 4/Частина 5/Частина 6/ Частина 7/Частина 8/Частина 9/Частина 10  

Наприкінці другого розділу своєї третьої енцикліки «Любов у істині», який називається «Людський розвиток в наші часи», Бенедикт XVI, розглянувши зміни, які відбулися від часу виходу у світ соціальної енцикліки Папи Павла VI «Поступ Народів», вказує на те, що нові речі, яких зазнала сучасна картина розвитку народів, вимагають нових підходів. Їх потрібно шукати, шануючи властиві закони кожної дійсності, у світлі цілісного бачення людини, яке б віддзеркалювало різні аспекти людської особи. Тоді можна буде знайти конкретні можливості і розв'язки, без необхідності відмовлятися від будь-якого фундаментального компоненту людського життя.

Гідність людської особи та вимоги справедливості вимагають, щоб економічні рішення не спричинялися до надмірного і морально неприйнятного зростання різниці в збагаченні і щоб надалі пріоритетними залишалися старання забезпечити для всіх доступ до праці чи утримання. Якщо розсудливо придивитися, то це є вимогою «економічного мислення». Систематичне зростання нерівності між соціальними групами в межах однієї країни і між населенням різних країн, чи масове зростання бідності, не лише спричиняється до руйнування суспільної єдності, але й має негативні наслідки для економічного життя через поступову ерозію «суспільного капіталу», тобто цілості стосунків довір'я та пошани до правил, незамінних для будь-якого суспільного співжиття.

Саме економічні знання говорять нам, пригадує Бенедикт XVI, що постійна ситуація невпевненості породжує антивиробничі настрої та марнотратство людських ресурсів, адже працівник прагне радше пасивно пристосуватися до автоматичних механізмів, ніж проявляти креативність. Також і тут бачимо збіжність між економічними знаннями та моральним оцінюванням. «Людські втрати є завжди також і економічними втратами, а погане функціонування економіки завжди призводить також і до людських втрат» (ч.32).

Папа також пригадує, що вирівнювання культур на технологічному рівні, навіть якщо у короткотривалій перспективі може сприяти до отримання користі, протягом довшого часу стає перешкодою для взаємозбагачення та динаміки співпраці. Важливо також розрізняти між економічними та соціологічними планами, розрахованими на короткий чи довший період. Наприклад, зниження рівня захисту працівників чи відмова від механізмів перерозподілу доходів з метою здобуття більшої привабливості для міжнародних інвестицій, стає на перешкоді утвердженню довготривалого розвитку. Тому потрібно уважно оцінити наслідки актуальних тенденцій, спрямованих на короткострокову економіку, що вимагає нового і поглибленого переосмислення сенсу економіки та її цілей, як також перегляду моделі розвитку, щоб виправити наявні викривлення та невідповідне функціонування. «Цього, - пише Бенедикт XVI, - в дійсності, вимагає стан екологічного здоров'я планети; передовсім, цього вимагає культурна та моральна криза людини, ознаки якої вже протягом довшого часу є очевидними у кожній частині світу» (ч.32).

Закінчуючи свої роздуми над змінами, які відбулися після 40 років від виходу у світ енцикліки «Populorum progressio», Папа зазначає, що її основна тема, а саме - розвиток, і надалі залишається відкритою проблемою. Хоч деякі регіони планети, вже здавна заторкнуті убогістю, зазнали значних змін в економічному зростанні, то в інших можемо говорити навіть про погіршення. «Значущим є те, - пише Бенедикт XVI, - що деякі причини цієї ситуації були вже виявлені у "Populorum progressio", такі, як наприклад, високі податкові збори, запроваджені економічно розвиненими країнами, які й надалі перешкоджають товарам, що походять з бідних країн, досягнути до ринків багатих країн» (ч.33). Інші причини, окреслені Павлом VI лише в загальних рисах, пізніше проявилися з ще більшою очевидністю. Це, наприклад, процес деколонізації, який нелегко давався протягом років, а сьогодні бачимо нові форми залежності одних країн від інших.

Основною новизною, натомість, виявилось зростання взаємозалежності на планетарному рівні, знаної як глобалізація. Це процес, що виник в економічно розвинутих країнах, викликав включення усіх економік. Він став головним двигуном виходу із кризи цілих регіонів і сам у собі представляється великою нагодою. «Однак, - наголошує Бенедикт XVI, без проводу любові у істині, цей планетарний імпульс ризикує спричинитися до виникнення невідомих досі шкод і нових поділів людства» (ч.33). Інші роздуми на тему глобалізації Папа висловлює наприкінці наступного розділу.

http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=312991