«Поява програми з біоетики зумовлена нагальною потребою, яка визріла в самому суспільстві»

05-10-2009

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Україні |
• Pro-life |
• інтерв'ю

«На службі охорони життя» - так називатиметься нова сертифікатна програма з біоетики, яка вже з жовтня розпочинає роботу на філософсько-богословському факультеті УКУ. Програма, аналогів якій наразі в Україні немає, пропонує медикам, юристам, душпастирям низку підходів до вирішення проблем морального та етичного характеру, з якими вони, працюючи у сфері охорони здоров'я, стикаються щодня. Серед творців навчальних курсів нової програми - головний спеціаліст відділу забезпечення діяльності Міністра охорони здоров'я України пані Леся Брацюнь, розмову з якою пропонуємо Вашій увазі.

- Український Католицький Університет започатковує нову програму з біоетики. Як би Ви оцінили актуальність цієї програми для українського суспільства сьогодні?

- Поява програми з біоетики зумовлена нагальною потребою, яка визріла в самому суспільстві. Наука невпинно посувається вперед, і дуже важливо, щоб наукові досягнення не перекреслювали нашої людськості. На моє переконання, знань з питань біоетики потребують, як медики, так і ті, хто звертається за медичною допомогою. Біоетика цікавить і священиків, які працюють з хворими та медперсоналом і часом потребують додаткових знань з галузі медицини. Важливою ця програма є й для правників, які, з одного боку, потребують вияснення з певних питань - чи богословських, чи медичних, а з іншого, подають юридичний погляд на ці питання, що допомагає зрозуміти їх у повному контексті.

- Якими є можливі шляхи розвитку цієї програми?

- Це підкажуть її слухачі та саме життя. Певні напрямки є на часі вже сьогодні: зокрема, питання штучного переривання вагітності чи евтаназії постають перед нами мало не щодня, і ми бажаємо дати на них відповідь. Життя постійно творить суперечливі ситуації, щодо яких людина повинна мати чітку позицію, не втікаючи від них.

- Програму ініціює УКУ. Чи готова держава, зокрема, Міністерство охорони здоров'я, підтримати цю ініціативу, і яким чином це б могло відбуватися?

З цього приводу хотіла би зазначити, що з боку держави важливо зауважувати та вчасно реагувати на запити, які ставить перед нами життя. Що стосується Міністерства охорони здоров'я, то воно є відритим до викликів сьогодення, готове до співпраці та прийняття рішень. Скажімо, на початку літа цього року з ініціативи Міністра Василя Князевича при МОЗ України почала діяти Громадська рада з питань співпраці з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій, яка, власне і покликана розглядати питання морально - етичного характеру, в дискусіях, роздумах, обговореннях шукати правильні відповіді та рішення.

Серед пріоритетів політики Міністерства - турбота як про фізичне так і духовне здоров'я населення України, підвищення моральних стандартів, в тому числі серед лікарів та медичних працівників. Було би доречним презентація програми на одному із засідань Громадської ради та обговорення її на рівні Церков. Питання біоетики є на часі, і є велика потреба, щоб подібні ініціативи були проявлені і підтримані у інших релігійних спільнот. Що стосується програми з біоетики, то, на мою думку, було би добре, щоб біоетика стала одним із обов'язкових предметів всіх медичних навчальних закладів.

Чи готова держава вже тепер зробити якісь радикальні кроки у цій сфері, наприклад, одразу внести відповідні зміни в цивільне законодавство? На мою думку, радикалізм не принесе користі, коли до змін ще не готові ні держава, ні саме суспільство. Наразі держава й Церква мають спільно працювати над тим, щоб поступово змінювати переконання людей, їхню свідомість. А вже законодавчі зміни мали б стати завершальним етапом. Це дасть змогу запроваджувати нові поняття в суспільне життя демократичним способом, пояснюючи, чому такі речі є поганими, такі - добрими, а не за допомогою незрозумілих директив «згори».

- Вас особисто що найбільше зацікавило в цій програмі? Чому Ви вирішили долучитися до розроблення одного з її блоків?

- Насамперед я відчула довіру до людей, які ініціювали її створення, адже вони просто живуть цією справою, роблячи її щиро, від серця. Це їхній стиль життя, який вони намагаються донести до інших. Програма «На службі охорони життя» - це лише маленький крок на великому шляху, але вона справді є дієвою. Окрім того, я у своєму житті, як і багато інших людей, шукаю правильні орієнтири. Як лікар і людина я хотіла б жити так, як про це говорить християнська біоетика, й підтримувати те, що є важливим і для мене особисто.

- Що б Ви порадили людям, які зацікавлися сертифікатною програмою з біоетики, проте наразі ще вагаються, чи варто брати в ній участь?

- Я би порадила відкинути сумніви й стати учасником програми. Взявши участь у програмі з біоетики, можна знайти відповіді на чимало питань, які нас хвилюють щодня, розширити свій кругозір, побачити нові підходи для вирішення питань, що лежать в морально-етичній площині. Найважливіше завдання - не тільки вилікувати людину від хвороби, а й повернути їй цілісність тіла, душі й духу. А це можливо зробити лише тоді, коли кожен із нас сам є цілісною особистістю.

Розмовляла Оксана Шкодзінська

http://www.ucu.edu.ua/ukr/current/library/article;4253