Категорії

Search

Tags

Синод Єпископів про роль католицького виховання в Африці

10-10-2009

  • Категорія:


Однією з тем Синоду Єпископів на цьому тижні була роль католицького виховання в Африці. Отці Синоду продовжили свої виступи. Серед них був префект Конгрегації католицької освіти кардинал Зенон Грохольовський. Він говорив про незаміниму роль освітніх католицьких центрів в Африці. Їх діяльність охоплює близько 1 млн. 200 тис. дітей дошкільного віку у 12.500 установах, 14 млн. вчаться в початковій школі і 4 млн. вчаться в більше 10 тис. середніх шкіл. Кардинал Грохольовський представив також ситуацію в духовних семінаріях. Серед іншого, він звернув увагу на недостатній зв'язок між вивченням філософії і богослів'я, а також на постійний брак викладачів і вихователів. В Африці діє 23 католицьких університети, 5 богословських факультетів і 3 філософських.

Префект Конгрегації католицької освіти (семінарій і навчальних закладів) підкреслив заслуги африканських католицьких вищих навчальних закладів в справі інкультурації Євангелія, а також поширення католицької соціальної доктрини. Окрім цього, кардинал сказав про необхідність підготовки мирян у сфері засобів масової інформації, а також говорив про розвиток студентського душпастирства в державних навчальних закладах.

Під час виступів на генеральних конгрегаціях Синоду домінували виступи, що аналізують ситуацію Церкви на Чорному Континенті. Йшлося про відповідальність католиків за існуючі розділення і конфлікти, про небезпеку націоналістів і племінну ментальність, а також про відсутність єдності серед віруючих. З іншого боку, були відмічені і позитивні елементи африканської культури, сприяючі єдності і діалогу (наприклад, обряди примирення, поширені серед народів банту, приведені камерунським архиєпископом Симоном-Віктором Тоніє Вакотою).

Декан Колегії кардиналів Анджело Содано звернув увагу на роль Синоду як інструменту зв'язку Святішого Отця з єпископами світу. Цій меті служить ватиканська дипломатія, причому місія нунціїв не завжди буває легкою і безпечною, про що свідчить історія архиєпископа Майкла Кортні (Michaela Courtne), вбитого в 2003 році в Бурунді. Кардинал Содано застеріг про небезпеку націоналізму, спонукавши африканців звернути увагу на сумний історичний досвід Європи. Націоналізм і расизм загрожує і церковній общині, і тим самим суперечить універсальності християнства, - підкреслив декан Колегії кардиналів.

Про те, що це застереження не є безпідставним, говорив кардинал Полікарп Пенго з Танзанії. Архиєпископ Дар-ес-Салам із сумом визнав, що деякі пастирі були засуджені за пасивну або діяльну участь в африканських конфліктах. Він висловив переконання в тому, що Церква на Чорному Континенті не зможе переконливо говорити про єдність, справедливість і мир, поки сама не подасть приклад єдності, якою може бути участь в континентальних і регіональних зібраннях єпископів.

Одним з них є Симпозіум Конференцій єпископатів Африки і Мадагаскару, який очолює кардинал Пенго. На жаль, також і ця організація мала останнім часом проблеми з передсинодною сесією у зв'язку з відсутністю фінансової підтримки з боку єпископських конференцій.

Інший представник африканської Церкви, єпископ Лукас Абадамлоора з Гани, вказав, що відсутність сопричастя серед пастирів не завжди відбувається з їх вини. На його думку, це часто походить з відчуття неповноцінності по відношенню до католиків в Європі чи США. По відношенню до багатих спільнот Заходу єпископи і священики з Африки відчувають себе в Церкві людьми другої категорії, яким необхідна підтримка інших. Теорія братства і спільноти дуже сильна, а практика залишається слабкою, додав ієрарх з Гани.

У в свою чергу, архиєпископ Фіделі Агбатхі з Беніну звернув увагу, що важливою справою для Африки має бути звільнення від страху. Цей інстинктивний страх перед світом є приводом для втечі в агресію, шарлатанство, чаклунство або релігійний синкретизм. Тому саме Африка, мати всіх континентів, вимагає світла Воскреслого Христа.

Кардинал Франц Роде вказав на важливу роль інститутів посвяченого життя в африканській Церкві. Серед актуальних завдань він звернув увагу на вмілий дар розрізнення покликань, а також на солідну підготовку до посвяченого життя.

Представник Церкви в Північній Африці, єпископ Мароун Еліас Лаххам з Тунісу, порушив питання етнічних і культурних відмінностей на цьому континенті, що, природно, стосується і католицьких спільнот, що живуть там. На жаль, на це не було звернено належної уваги в передсинодному документі Instrumentum laboris. Тим часом, саме досвід Церкви в Тунісі може бути цікавий як для Європи, так і для Африки в цілому. Віруючі в Христа живуть там у відносній свободі, хоча складають близько відсотка від всього населення, в більшості - мусульманського. У мусульманському середовищі Північної Африки народжується також рух інтелектуалістів, які критично настроєні по відношенню до ісламського інтегралізму і фанатизму. У зв'язку з північноафриканським досвідом, відмінним від інших країн з традиціями Ісламу, єпископ Лаххам запропонував представникам Церкви провести там спеціальний Синод Єпископів для Близького Сходу.

Кардинал з Уганди Еммануель Ваммала звернув увагу на політичні проблеми в Африці. Політика, головним чином, позбавлена принципів, а тим більше по відношенню до Бога. Влада є самоціллю. На думку кардинала Ваммали, єдина дорога для вирішення насущних проблем - це освіта на всіх рівнях, починаючи з сімей і малих спільнот.

А на думку єпископа Сітемебле Антона Сіпуки з Південної Африки, "демократичні" зміни в країні мають показний характер. На його думку, без зміни менталітету важко проводити які-небудь реформи в країні.

© переклад Milites Christi Imperatoris