Католики не можуть бути масонами

04-11-2009

• Категорія:

• Теги:

• цікавинки

О. Ешлі Бек каже, що Церква чітко навчає, що масонерія і католицизм є несумісними.

Лондон (UK Catholic Herald) - Кілька років тому мені розказали, що на церемонії представлення вікарія однієї з місцевих Англіканських церков, Біблія, яку йому вручили містила на обкладинці емблему масонів - квадрат і компаси. Згодом виявилось, що майже всі чоловіки його церковної парохіяльної ради були "в квадраті", а його попередник-вікарій також був масоном. Це не "нижча", чи євангельська, церква, але вона твердо стоїть на англо-католицькій традиції, де певна кількість клиру і мирян впродовж багатьох років говорять про те, щоб стати католиками.

В чому ж тут проблема? Справа в тому, що Католицька Церква навчає, що масонерія і християнство несумісні. Апостольський Престіл у 1983 році підтвердив традиційну позицію, що католики, котрі є масонами, знаходяться в стані тяжкого гріха і не можуть приймати таїнства - Декларація про масонські асоціації, що була підписана тоді Кардиналом Йосифом Ратцінгером, і чітко пояснює, що місцеві єпископи не можуть ухилятись від цієї позиції.

Для виходу цього документу існувало дві причини: перша - новий Кодекс канонічного права, який вийшов в той же час і більше не вносив масонерію до списку організацій, до яких католикам заборонено вступати; друга - помилкова порада, що була дана в кінці 70-их років в Великобританії і Америці, яка припускала, що католики могли бути масонами, якщо місцеві ложі не були антикатолицькими; рескрипт 1983 року поправив цю пораду. Тому, англікани і інші, хто є масонами і хочуть стати католиками, будуть змушені здати свої фартушки.

Причини нашого вчення, що базується на вченнях багатьох пап, починаючи з 18-го століття, є теологічними. По-перше, масонерія є так званою природньою релігією. Її ритуали і принципи представляють членів, як людей, котрі здатні просуватись до «спасіння» своїми власними зусиллями - гарним прикладом цього є зображення випробування Таміно в опері Моцарта «Чарівна флейта». Масон може здобути своє спасіння через обряд ініціації та діяльність ложі (включаючи доброчинні внески); таким чином, це є ідеальна релігія для "самобутнього" робітника середнього класу. Це цілком суперечить християнському баченню, в якому ми потребуємо Божої благодаті, через Смерть і Воскресіння нашого Господа, щоб рости в святості.

По-друге, молитви в їх ритуалах цілком виключають звернення до нашого Господа. Це переважно молитви християнського походження, які були спаплюжені.

Для того, щоб охопити прихильників інших конфесій, Спаситель світу просто усунений або відкинений: він не важливий. Як може християнин миритися з таким?

По-третє, клятви, які при обряді ініціації складає новий масон, вимагають пообіцяти тримати в секреті ритуали організації, хоча на цей час він ще навіть не знає, якими вони є. Ці клятви є такими, які християнські моральні теологи називають "пустими" - вони неприйнятні і не можуть зобов'язати людину виконувати їх, навіть якщо вони зроблені в ім'я Боже. Це - проблема клятв, а не (як деколи заявляють) тяжких покарань, до яких зверталися в ритуалах.

Це основні причини, чому ми вважаємо, що масонерія і християнство несумісні. Крім того, можна би було посилатися на реакційний світогляд, що підтримується в ритуалах, що підтримує статус кво і заохочує членів "зберігати свою позицію" в суспільстві. Це, разом із складом лож та механізмами соціального контролю, визначених у записах 80-их років, показує цей рух як щось, що суперечить соціальній науці Католицької Церкви і нашому свідченню справедливості і миру в світі.

Важливо, щоб католики базували своє протистояння масонам на суто теологічних фактах, представлених тут, і щоб ми були добре проінформовані на цю тему: деколи критика масонів є неточною і досить істеричною. Також правдою є те, що масонерія стала дещо слабшою, ніж була колись, частково в результаті книжок, написаних 20 років тому і тиском на масонів виявити своє членство, переважно в поліцейських та юридичних професіях. У зв'язку із занепадом, масонерія цілком свідома свого публічного образу і є поверхнево менш таємною, ніж була колись.

Масонерія і надалі має певний вплив на англіканську церкву. Дослідження, написане Кароліною Віндзор «Масони та служіння» (Caroline Windsor, Freemasonry and the Ministry) (Concilium publications 2005), показало, що цей вплив є досі досить сильним в катедрах (велика масонська служба була проведена в катедрі Св. Павла в 2002 році, де проповідь говорив настоятель храму) - а також, що багато парафій, де масони є активними, є слабкими в питаннях християнського свідчення. Якщо ми серйозно ставимось до екуменічного діалогу, слід звернутись до питання масонерії; те ж стосується міжрелігійних стосунків, оскільки масони деколи залучені в міжрелігійні організації - якщо вони там, то тут вже йде мова не про двосторонній, а про тристоронній діалог.

Головною проблемою є те, що незважаючи на те, що заявляють масони, їх спосіб життя є релігією згідно всіх критеріїв. Людина не може бути одночасно масоном і християнином, так само як не може бути одночасно мусульманином і християнином. Католики прихильні до міжрелігійного діалогу і взаємної поваги, але у цьому випадку від масонів вимагається бути чесними на рахунок того, ким вони є. І католики, що роздумують над причинами прірви між нами, можуть поглибити своє розуміння християнської віри.

О. Бек є священиком в Бекенгемі на півдні Лондона і автором книжки «Масонерія і християнська віра» (Freemasonry and the Christian Faith), опублікованої у 2005 році видавництвом «Тhe Catholic Truth Society», яку можна придбати на сайті CTS www.cts-online.org.uk. Його email: ashleybeck88@hotmail.com

 

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris

 

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на Milites Christi Imperatoris обов'язкове