Церква повинна іти до Христа убогою, а через те - вільною, сильною та возлюбленою. Проповідь Папи Бенедикта XVI у Брешії

08-11-2009

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський

У неділю, 8 листопада 2009 р., Папа Бенедикт XVI відвідує місто Брешію на півночі Італії. Головною подією XVII Душпастирського візиту Папи Бенедикта XVI в межах Італії була зустріч з численними вірними на недільній Святій Літургії - «на ламанні хліба Божого слова та Пресвятої Євхаристії», як зазначив на початку проповіді сам Святіший Отець. Богослуження відбувалося на площі Папи Павла VI, розташованій біля старовинного катедрального собору Брешії. У храмі зібралися численні хворі, які прибули на спільну молитву з Папою і яких він привітав перед початком Літургії.

Під час проповіді, відштовхуючись від літургічних читань ХХХІІ Неділі звичайного періоду (за римо-католицьким календарем), Бенедикт XVI говорив про таїнство Церкви. Він зауважив, що Боже слово розповідає нам про бідну вдову, яка вкинула у скарбницю храму свої останні монети, вчинила жест, який, завдяки доброзичливим словам Ісуса, став прислів'ям, адже кажучи «вдовина лепта», маємо на увазі щедрість, яка віддає останнє. «Насамперед, - сказав Папа, - я хотів би підкреслити важливість середовища, в якому відбулася ця євангельська подія, тобто Єрусалимський Храм - релігійний центр ізраїльського народу і серце усього його життя». Святіший Отець зазначив, що він був місцем урочистого публічного культу, але також ціллю паломництв та місцем богословських дискусій та навчань.

Ісус звертає увагу Своїх слухачів, але також і нашу увагу, на жест бідної вдови, яка жертвує на храм дві монети. Папа підкреслив, що Спаситель немовби каже: «Дивіться добре, що робить ця вдова, тому що у її вчинкові вміщено велике повчання, у дійсності, воно висловлює основну характеристику тих, які є "живим камінням" нового Храму, тобто цілковите дарування себе Богові і ближньому». Бенедикт XVI наголосив, що саме таким є це вічне значення вдовиної жертви, яка, за словами Ісуса, віддала більше, ніж багаті, які жертвували зі свого надлишку.

«Дорогі друзі, - вів далі Святіший Отець. - Виходячи від цього євангельського образу, прагну коротко призадуматися над таїнством Церкви і, таким чином, віддати належне пам'яті великого Папи Павла VI, який присвятив їй усе своє життя». Церква, пригадав Бенедикт XVI, є духовним організмом, який продовжує посвяту Божого Сина, жертву, яка в порівнянні з розмірами світу та тривалістю історії може виглядати незначною, але є вирішальною в Божих очах. Її вистачило, щоб спасти увесь світ, - пригадує у Посланні до Євреїв святий Павло. Церква, яка неустанно народжується з Пресвятої Євхаристії, є продовженням цього дару, є Тілом Христа, Який дарує Себе цілковито. «Такою є Церква, яку захопленою любов'ю любив Слуга Божий Павло VI і намагався усіма своїми силами спричинитися до того, щоб інші зрозуміли і полюбили її», - зазначив Святіший Отець, а далі навів уривки про Церкву з «Роздумів про смерть» Павла VI, де той писав, зокрема, про те, що вона повинна іти до Христа убогою, а через те - вільною, сильною та возлюбленою.

Бенедикт XVI підкреслив, що бачення Церкви, як «убогої й вільної» пригадує євангельську постать вдови. Саме такою, на думку Папи, має бути Церковна спільнота, щоб могти промовляти до сучасного людства. І саме зустріч та діалог Церкви з людством наших часів були немовби програмою служіння Папи Павла VI, якому він посвятив усі свої сили. І невипадково його перша енцикліка «Ecclesiam suam» була про Церкву, де він пояснив її важливість для спасіння людства та необхідність того, щоб між Церквою та суспільством усталилися стосунки взаємного пізнання та любові.

У цьому контексті, зважаючи на відзначення Року Священства, Бенедикт XVI пригадав про особливу турботу Павла VI про священиків, та переставив приклад його служіння та приклад святого Арканджело Тадіні, для всіх священиків регіону. Окремо Вселенський Архиєрей згадав мирян, які, згідно з його словами, проявили на цих землях надзвичайну живучість віри і активну діяльність у допомозі в душпастирстві та в соціальному служінні.

«Молімося за те, щоб блиск божественної краси засяяв у кожній нашій спільноті і щоб Церква була світлим знаком надії для людства третього тисячоліття. Нехай виблагає для нас цю благодать Пресвята Марія, Яку Павло VI, наприкінці Другого Ватиканського собору, забажав проголосити Матір'ю Церкви. Амінь», - закінчив свою проповідь Бенедикт XVI.

http://www.radiovaticana.org/ucr/index.asp

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на Milites Christi Imperatoris обов'язкове