Кардинал Каспер говорить про «плутанину», спровоковану журналістами довкола Апостольської конституції Anglicanorum Coetibus

16-11-2009

• Категорія:

• Теги:

• міжхристиянські відносини

19 листопада глава Англіканського співтовариства архиєпископ Кентерберійський Роуен Уїльямс прибуде до Риму для участі в Колоквіумі, організованому Папською радою із сприяння християнській єдності і приуроченому до століття з дня народження кардинала Йоханнеса Віллебрандса, який протягом 20 років очолював ватиканське екуменічне відомство. 20 листопада відбудеться бесіда архиєпископа Уїльямса з кард. Каспером, а 21 листопада він зустрінеться з Папою Бенедиктом XVI. Напередодні цього важливого візиту Його Високопреосвященство Вальтер Каспер роз'яснив в інтерв'ю «Оссерваторе Романо» деякі моменти, що стосуються вмісту Апостольської конституції Anglicanorum Coetibus і реакції на неї з боку англікан.

Кардинал Каспер підкреслив, що архиєпископ Кентерберійський принесе з собою на колоквіум екуменічне свідоцтво і, ймовірно, «говоритиме якраз про розвиток - поза сумнівом позитивний - взаємин між англіканами і католиками після ІІ Ватиканського Собору». Це буде також хорошим приводом обговорити нову Апостольську конституцію Anglicanorum Coetibus.

В особистій бесіді англіканський архиєпископ і кард. Каспер мають намір розглянути розвиток нової церковної структури, заснованої Папою для англікан. Візит Уїльямса свідчить про те, що «не було жодного розриву, а також про спільне бажання діалогу в такий важливий історичний момент». Саме у такому дусі архиєпископ Кентерберійський зустрінеться з членами Римської Курії і розмовлятиме з Папою.

«У нас є можливість відкрити нову фазу екуменічного діалогу, який, як і раніше, є пріоритетним для Католицької Церкви і для понтифікату Бенедикта XVI», стверджує кард. Каспер. Він розповів, як нещодавно пізно вночі йому на Кіпр (де проходило засідання Змішаної богословської комісії) подзвонив архиєпископ Уїльямс: «Ми говорили про значення нової Апостольської Конституції, і я запевнив його, що наш безпосередній діалог продовжуватиметься, згідно з вказівками ІІ Ватиканського Собору і побажаннями Папи. Він відповів, що це послання має неабияку важливість». За словами кард.Каспера, в тому, що стосується конституції Anglicanorum Coetibus, англіканський примас «зберігав рівновагу з того самого моменту, коли був про неї повідомлений. Наші особисті стосунки сердечні і прозорі». Єдина перешкода для екуменічного діалогу - помічає Каспер - може виходити від внутрішньої напруженості в англіканському світі.

Що стосується можливості зближення між англіканами і католиками, то ще задовго до виходу Апостольської конституції «були великі надії, хоч би тому, що при безпосередньому спілкуванні ми відчували спільність півтора тисячолітньої традиції». Ці очікування не були виправдані через певні внутрішні події в Англіканському співтоваристві: висвячення жінок, рукоположення гомосексуального єпископа, благословення одностатевих пар. Ці події спровокували значну напруженість всередині англіканського світу. І треба відмітити, що критика цих явищ виходила не лише від філокатоликів. Далеко не всі з тих, що не були згідні з подібними нововведеннями, хочуть стати католиками.

Кардинал Каспер пояснює походження і значення документу Anglicanorum Coetibus: він ґрунтується на досвіді Папської ради із сприяння християнській єдності. Якщо дотримуватися фактів, «група англікан вільно і законно попросила про входження в Католицьку Церкву. Не йдеться про нашу ініціативу. Спочатку вони звернулися в нашу Раду, і я, як президент, відповів, що дане питання знаходиться у веденні Конгрегації віровчення». Кардинал наполягає на необхідності усунути усяку двозначність: «у ці дні - говорить він - я прочитав так багато неправдоподібних журналістських вигадок».

Отже, текст Конституції був підготовлений Конгрегацією віровчення, а Папська рада із сприяння християнській єдності внесла свої пропозиції і розглянула її проект.

Які перспективи відкриває документ Anglicanorum Coetibus? «Звичайно, ми не можемо відмовити -- пояснює Каспер -- в тому випадку, якщо англіканець або група англікан хочуть увійти до повного і видимого спілкування з Католицькою Церквою. Папа прихильно відкрив їм двері. Він вказав дорогу, дав конкретну можливість, жодним чином не йдучи наперекір екуменізму». Кард. Каспер нагадує, що вже в соборному декреті Unitatis Redintegratio Ватикан ясно розрізняє екуменізм і навернення. Але між ними немає протиріччя. Крім того, «ідея колективного об'єднання, передбаченого новою Конституцією, існувала з самого початку діалогу з англіканами». І додає: «Думка деяких коментаторів про те, що Папа цим рішенням хоче лише «розширити свою імперію», просто смішна». Каспер говорить, що в журналістському освітленні нового документу є велика плутанина, і застерігає від ризику «говорити абстрактно», в очікуванні розвитку подальших подій.

Кардинал пояснює, що під час переходу англікан в католицтво, розглядатиметься кожен окремий випадок. Католиком не можливо стати лише через те, що не згоден з якимись рішеннями своєї конфесії. Недостатньо також і просто поставити свій підпис під Катехизмом Католицької Церкви, хоча це і дуже важливий вибір. Тому - підкреслює кард.Каспер - необхідно розглядати кожен окремий випадок і не узагальнювати. Він не приховує, що є і немало труднощів, які належить вирішити. Як управляти єпархією, якщо частина її переходить в Католицьку Церкву? Кому належатиме храм? Хто визначає, чи належить він державі чи церковній спільноті, і якій спільноті - англіканській чи католицькій?».

Деякі сумніви кардинал відчуває по відношенню до англікан-традиціоналістів з т.з. Традиційного англіканського співтовариства, що з 1992 року не підкоряється архиєпископу Кентерберійському. Їх представники вже два роки просять про входження в Католицьку Церкву, але вони не приймали участі в діалозі, «і тепер хочуть встрибнути в поїзд на ходу», говорить Каспер. Але і в цьому випадку «необхідно поважати совість і її свободу. А навернення - це особиста подія: є свобода благодаті, свобода людського вибору. У цю область неможливо увійти або підштовхнути».

Посилаючись на своє перебування на Кіпрі у складі Змішаної богословської комісії, кард. Каспер розповів, як він відповідав там на деякі сумніви православних партнерів: не йдеться про прозелітизм або про нове уніатство. Ці сумніви вже були розвіяні і в діалозі з архиєпископом Кентерберійським. Уніатство є історичним феноменом, що торкнувся східних Церков, тоді як англіканці слідують латинському обряду. Ніхто не відміняв Баламандського документу 1993 року, в якому уніатство визначене як феномен минулого, що мав місце в конкретних невідтворних обставинах. Цей метод не підходить ні для сьогодення, ні для майбутнього. Зацікавлення православних до Anglicanorum Coetibus було зосереджене, за словами Каспера, на суті персональних ординаріатів, які не є помісною Церквою і на чолі яких стоятиме ординарій з повноваженнями вікарія.

переклад Milites Christi Imperatoris