Китай: офіційна комуністична газета переконує в свободі віросповідання

30-12-2009

• Категорія:

• Теги:

• цікавинки

Китайські християни поступово повертаються до публічного релігійного життя, стверджує в приуроченій до різдвяних свят статті газета China Daily, найбільший друкований орган офіційної пропаганди англійською мовою на материковому Китаї.

За даними дослідження, проведеного Академією громадських наук Китаю (CASS), на кінець 2008 року в Китаї нараховується 70 млн. протестантів. Матеріали CASS свідчать про те, що дві третини китайських протестантів як і раніше моляться в неофіційних " хатніх церквах". Хоча в період "культурної революції" (1966-76) церковні будівлі були закриті, саме в ці 10 років жахливих гонінь, почали швидко поширюватися підпільні релігійні спільноти, відзначає експерт CASS Юй Цзяньжун (Yu Jianrong). Зокрема, за підтримки емігрантських китайських спільнот багато хатніх церков з'явилися у Веньчжоу, портовому центрі провінції Чжецзян.

"Все це слід пов'язувати з природою релігії. Чим більший тиск чиниться на релігію, тим більше процвітаючою вона може стати, - констатує він, відзначаючи, що набагато більше християн прагнуть заявляти про свою віру публічно. - Я бачив безліч сільських будинків в провінції Хенань і інших місцях, на дверях яких прикріплені вірші про Бога. Ще кілька десятиліть назад я не міг і уявити, що люди стануть поводитися так відкрито".

Найбільша концентрація хатніх церков спостерігається, за даними CASS, в трьох регіонах: прибережні провінції Чжецзян і Фуцзянь, басейн річки Хуайхе в провінції Аньхой, провінція Хенань в центральному Китаї, провінція Юньнань на південному заході. "Досить багато християн є в провінціях Шеньси, Хебей і Шаньдун. В Шаньдун їх число різко зросло завдяки роботі місіонерів, які прибули з Південної Кореї", - вказує Юй.

За його словами, найбільш помітний бум в християнських спільнотах припадає на два періоди - з 1979 по 1985-ій, і з 1990-го по теперішній час. "Ми не можемо дати точних причин такого швидкого зросту. Це повинно бути пов'язано з трансформацією суспільства, але остання тенденція полягає в тому, що до хатніх церков в містах приєднується все більше інтелектуалів", - відзначає він.

У представленій уряду доповіді про чисельність християн, як в материкових документах іменують членів протестантських і харизматичних церков, CASS вперше наводить відомості, що стосуються хатніх церков, відзначає Юй. Попередні офіційні дані враховували лише християн, що відвідують або належать до спільнот так званого патріотичного руху ‘трьох самостійностей', який об'єднує 16 млн. протестантів материкового Китаю.

Ця організація, заснована в 1954 році під гаслом боротьби "за самостійність в трьох пунктах, тобто рух за автономію, економічну незалежність і автокефалію протестантської церкви Китаю", була на 13 років забороненою, поки в 1979-му стривожена розширенням підпільного протестантизму компартія не прийшла до висновку про необхідність відродження своєї "патріотичної" структури. До речі, найзначимішою в її роботі є активна боротьба "за ліквідацію сектантських переконань, привнесених іноземними місіонерами", інакше кажучи, обов'язкова проповідь ідейної згуртованості довкола партійних вождів.

50-літня Ся Цзінчжень (Xia Jingzhen), очевидно глава керівного комітету протестантської церкви в стародавньому селищі Сітан (Xitang), розповідає, що молитовний дім відкрився тут ще в 1944 році, але в середині 1960-х був закритий. Хоча і не можна сказати точно, чи була вона направлена на релігійну роботу, нинішня глава спільноти прийняла хрещення близько 30 років тому, відразу після завершення "культурної революції", коли влада дозволила відновлення відкритої релігійності в контрольованих спільнотах.

"У минулому у нас не було відкритого місця для молитовних зустрічей і недільних богослужінь. Фактично ми навіть не говорили про свої релігійні переконання публічно, - відзначає Ся. - Ми дуже щасливі, що тепер є нова церква. У нас навіть є своє фортепіано і хор". У 2002-му було побудовано нову церкву. За її словами, нова церква площею 1800 кв. м. обійшлася в 360 тисяч юанів (53 тисячі доларів), включаючи витрати на землю і будівництво, "причому половину цих грошей пожертвувала спільнота, що нараховує близько 200 протестантів".

У 2002-му році - натхнені першими враженнями від успішної співпраці колишніх пропагандистів компартії з православними структурами в Росії - місцеві власті надавали значну підтримку "патріотичним" спільнотам. Зокрема, уряд повіту Цзяшань провінції Чжецзян виділив землю для будівництва нової церкви в селищі Сітан, що славиться десятками мостів, галерей і каналів, в престижному місці і за низькою ціною.

Як говорить 56-річна співробітниця церкви Дай Яфан (Dai Yafang), вона і її чоловік, що також працює в цій протестантській спільноті, добре пам'ятають, як власті відмовили компанії, яка пропонувала 600 тисяч юанів за цю ділянку, ціна передачі якої складала 180 тисяч, віддавши її церкві. І це було "престижне" місце, вказує 50-річний місцевий житель Лін Юймін (Ling Yuming): "тут була народна площа, де проводилися всі збори і заходи". Раніше віруючі збиралися в будинку літньої жінки на прізвище Тан, де було настільки тісно, згадує він, що "я ледве міг бачити Тан, яка читала вірші з Біблії". І, хоча "всі знали, що це протестантські зібрання, ніхто про це не говорив вголос".

Тим часом комітет у справах католицизму в Пекіні (Beijing Catholicism Committee) заявляє, що число католиків в столиці зросло до 80 тисяч з приблизно 30 тисяч на початку 1940-х. Найбільшу групу серед тих, хто приходить в християнські спільноти, складає молодь, відзначає заступник голови комітету у справах католицизму в Пекіні Ін Мулань (Ying Mulan), оскільки "релігійні ідеї дозволяють зробити внесок у суспільний розвиток - наприклад, робити добро для інших".

У 2008 році в пекінській католицькій церкві ‘Xuanwumen' зареєстровано 2000 хрещень - на 15% більше, ніж в 2007 році. Будівля, розрахована на тисячу чоловік, на Сюаньумень, де зазвичай проходять служби на латинській і англійській мовах, насилу справляється із збільшеними вимогами. "На святвечір тут зібралися більше 2 тисяч віруючих", - говорить 50-річна позаштатна співробітниця Сяо Цзяньцю (Xiao Jianqiu), додаючи, що перед будівлею довелося встановити великі телеекрани, щоб люди могли стежити за ходом богослужіння.

На щотижневі молодіжні збори в церкві спільноти Шанхаю, розташованій на території великої Французької концесії і найбільшої за чисельністю, приходять більше 800 чоловік, тоді як в 2002-му їх було максимум 20. На концерт різдвяних гімнів 23 грудня зал церкви, яка також була закрита в період "культурної революції", заповнили більше тисячі молодих парафіян.

"Спочатку мої батьки думали, що я втралила розум, спалили мою Біблію і забрали комп'ютер, - розповідає одна з учасниць концерту 24-річна Хуан Вейцін (Huang Wenjing), яка прийняла хрещення в 2007 році. - Але я молилася, щоб їх відношення стало кращим, і врешті-решт вони стали поважати мою віру". Хуан Вейцін, графічний дизайнер за професією, настроєна оптимістично: "Дискримінація і критичні нападки у минулому, далеко від нас. Ми складаємо велику сім'ю в Шанхаї".

Коли в 1995-му проповідниця Цзінь Мейді (Jin Meidi), якій вже за 60, почала працювати в ‘Moore Memorial Church' в Шанхаї, в її групу по вивченню Біблії входило лише 20 чоловік. Тепер їх 120, вказує вона, причому дві третини складають студенти або недавні випускники університету. "Молоді люди набрали високого рейтингу в прийнятті християнства. Двадцять років тому всі члени моєї групи були літніми і робітниками-мігрантами", - відзначає Цзінь, яка увійшла до числа членів християнської спільноти в 1985 році.

Вона очолює домашні молитовні зібрання для престарілих вже більше двох десятків років, але пройшло багато часу, перш ніж чиновники з місцевих житлових комітетів стали терпимішими. "У перші роки вони взагалі не розуміли наших цілей, але багато років благодійної роботи і турботи про сиріт все ж вплинули на їх серця, а протягом останніх 10 років вони сталі набагато прихильніші", - говорить проповідниця.

"Був час, коли через страх перед покаранням доводилося молитися вдома - таємно і тихо, але тепер ми можемо користуватися релігійною свободою, і все більше людей вільно говорять про свою віру", - підтверджує 75-річний протестант з Пекіну, який, очевидно, походить з сім'ї віруючих, оскільки прийняв хрещення ще в дитинстві. Але на всяк випадок він вважав за краще представитися China Daily лише за прізвищем Ван (Wang), яке носять мільйони китайців.

Не дивлячись на запевнення влади в свободі віросповідання, офіційна газета відзначає, що спільноти і сьогодні обережно відносяться до публічного збору коштів, як і раніше вважаючи за краще покладатися на приватні пожертвування.

Можна відзначити лише, що віруючі не без підстав підозрюють, що заклики "відкритися" перед атеїстичним властями можуть виявитися простим прийомом, і за ними - у дусі найпоширеніших методів "культурної революції" - цілком може послідувати вимога зайнятися "самовикриттям".

переклад Milites Christi Imperatoris