Про солідарність з прокаженими

30-01-2010

• Категорія:

• Теги:

• харитативна діяльність

Із закликом про посилення боротьби з проказою звернувся до міжнародного співтовариства, а також влади окремих держав архиєпископ Зиґмунд Зімовскі. У Ватикані опубліковано послання глави Папської Ради душпастирської опіки працівників охорони здоров'я з нагоди відзначення 31 січня 57-го Всесвітнього Дня боротьби з проказою.

У своєму посланні архиєпископ Зімовскі звертає увагу на те, що Всесвітній День боротьби з проказою призначений не лише для роздумів, але є перш за все можливістю виразити свою солідарність з хворими. Він нагадує, що в 2009 році Всесвітня Організація Здоров'я зареєструвала 210 тис. нових випадків захворювань, хоч це зовсім не означає, що ця статистика є повною. Найбільше проказа торкнулася жителів Азії, Центральної Америки і Африки, а провідні місця займають Індія і Бразилія.

Не дивлячись на те, що проказа, яку називають хворобою Хансена, є здавна відомою, це зовсім не означає, що вона як і раніше не несе спустошення, як фізичного так і часто морального. Люди, вражені нею, були завжди відкинені суспільством. «На жаль, і сьогодні прокажені приречені на самотність і страх, що на них не зважають інші, суспільство чи громадська думка. У розвинених країнах, мабуть, забули і про цю хворобу, і про осіб, що уражені нею» - пише архиєпископ Зімовскі.

Глава Папської Ради душпастирської опіки працівників охорони здоров'я нагадує, що в перших рядах людей, що поспішали на допомогу прокаженим крім французького письменника Рауля Фоллеро та багатьох установ були також святі, як Даміан де Вестер та ряд людей доброї волі. Їх заслугою є подолання негативного ставлення, підтримка гідності і прав хворих людей, а також поширення любові до ближнього.

Ватиканський „міністр охорони здоров'я" зауважує, що незважаючи на існування сьогодні ефективних засобів боротьби з проказою, хвороба Хансена, як і раніше, поширюється. Їй сприяють бідність, відсутність гігієни, інші хвороби, що ослаблюють організм, недоїдання, а також відсутність належного доступу до лікарського догляду.

Архиєпископ Зімовскі звертається до міжнародного співтовариства, а також до влади окремих держав із закликом розвивати і укріплювати стратегії боротьби з проказою, щоб вони ставали більш ефективними і діяли більш глибоко, особливо там, де як і раніше є високий рівень нових захворювань. Він також вказує на необхідність проведення освітніх кампаній та тих, що підвищують обізнаність в проблемах прокажених, щоб допомогти їм вибратись з ізоляції, а також отримати необхідне лікування.

Глава Папської Ради душпастирської опіки працівників охорони здоров'я дякує також окремим місцевим Церквам, різним католицьким і місійним установам та людям, що працюють в них, за участь в роботі на користь викорінення цієї та інших „забутих хвороб". Він підкреслює роль Всесвітньої Організації Здоров'я, асоціацій, неурядових організацій, багатьох волонтерів. Він дякує їм за працю, позначену любов'ю до хворих на проказу, що дозволяє прокаженим повернути гідність, радість і гордість від того, що їх сприймають як людей.

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris