Чи благословить Бог державу-злодійку?

28-03-2010

Здавало б ся державно-правові відносини настільки далекі від християнства, що не вартувало б ними забивати мізки. Здавалося б, хіба має християнина обходити спадкоємцем якої держави є держава інша? То справа політиків, громадських організацій, але не християн. Християнин мав би плюнути на ту огидну потвору, спадкоємицю первородного гріха, повію і розпусницю, яку для пристойності названо політикою. Можливо, в такому відношенні до політики і є зерно раціональності, але чи не забагато у такій позиції пихи і гордині, нездорового пуританства? Але нині не про те хотілося б написати. Не про цю тему.

Вже кілька років, а може і з самого моменту проголошення української Незалежності часто на шпальтах друкованих видань, в інтернеті та на телеекранах можна знайти повідомлення про якісь неподобства стосовно релігійних громад, яких допускається влада в Україні: там храм не віддають, там земельну ділянку не годні ніяк під будівництво храму виділити, там незаконно держава свого носа пхає до функціонування тієї чи іншої релігійної громади... Це є, нажаль, «нормальна» ситуація в Україні. Але кілька випадків направду шокують: ось минулого року зруйнували греко-католицьку і лютеранську церкви (мається на увазі споруди) в Херсоні і... ніц. Просто так, нікому нічого... Не менш прикрий випадок у Дніпропетровську - влада костел передала... ні, не римо-католикам, і навіть не іншій релігійній громаді, а... американській фірмі... Але то ж схід. А як казав персонаж відомого совєтського кінофільму: «Восток - дело тонкое». Ну що зробиш... Там на сході України ше ся не таке трафляє... От не повернули Церкві ПДВ і все тут, крапка. А закон, та кому він потрібен...

Але тут як сніг в літі на голову - Львівська міська рада костел св. Маґдалини передала ... у безкоштовну аренду - органному залові. Отці міста дбають про культуру. Спочатку комуна вкрала в Церкви костел з органом, а тепер Львівська міська рада - злодійський власник цього об'єкту - траскає велику любов до культурного блага львів'ян та гостей галицького Відня.

Гм.........
Сумно.
Але хіба це не закономірно? Хіба це не «по-українськи»?
Думаю, дивуватись тут нічому. Усе відбувається згідно з регламенту...  

Україна себе декларує, як спадкоємицю такого чудернацького утворення, як УРСР, частини СССР, яка на глум здоровому глуздові виступала одним із засновників ООН, неначе яка незалежна держава. Цирк та й годі. Але то були інші часи, була і realpolitic, і ostpolitic... Була, чи може були. Одним словом - історія. Але ця історія залишила нам нелегкий спадок.

Україна проголошує себе спадкоємицею злочинного окупаційного утворення. Цікаво. От наприклад: ФРН проголосить себе спадкоємицею ІІІ Райху. Який би ґвалт тоді зчинили світові «вельможі» годі навіть уявити. А Україна... Та цур йому пек. Якась там бана-республіка десь на сході Європи. Однак, що нам до світової «еліти». Подивімося краще на себе.

Ми прагнемо щастя, добробуту, розвитку нашої держави. І просимо Бога, щоб Він зглянувся над нашими негараздами. Бо усвідомлюємо собі, що все, до чого прагне пересічний українець є Божим благословення і само, без Його дозволу і ласки не станеться. Навіть, щоб всі громадяни України якимось чудом перестали давати і брати хабарі, красти, брехати... Навіть при такій умові добробут, гаразд, згода, щастя без Божого допусту не спустяться на українську землю. Але чи може Бог благословити дочку злочинної матусі? УРСР знищила незалежну УНР та ЗУНР, вирізувала, вимордовувала, розстрілювала, вивозила в Сибіри та Соловки мільйони жителів цієї землі і не тільки українців. Влаштовувала Голодомори, репресії, розкуркулення, колективізації, нищення християнства. Окупувавши Галичину, Волинь, Закарпаття, Буковину продовжили свою сатанинську людожерську практику і там. Знищила мільйони безневинних людей, сотні храмів, винищувала священиків, монахів, монахинь, перед тим обдерши до нитки і Народ, і Церкву. І теперішня Україна не тільки не відцуралася такої «матусі», а навіть пишається своїм генетичним зв'язком з покійною відьмою.

Україна не збирається відшкодовувати те, що накрала УРСР, ні Церкві, ні Народові. Навіть храми не збирається повертати їхнім законним власникам. Та що там матеріальні добра... Навіть парафіяльний статут, який би відповідав нормам церковного права не можливо зареєструвати в Україні. Невже Бог може благословити когось, хто навіть не збирається повернути награбоване? Звісно, ні.

А про законодавство, яке «узаконює» це беззаконня годі говорити. Годі також говорити про «узаконене» дітовбивство - аборти. Годі говорити про інші речі.

Тому варто прислухатись до слів Блаженнішого Патріарха Любомира і почати молитися за державу, в якій ми живемо. І молитися за навернення провідників народу, щоб направду Україна стала державою, яка шануватиме Божі закони і тим відкриється на Боже благословення.

Оборонець Віри
(defensorfidei@rocketmail.com)