У древньому храмі Івана Хрестителя знову залунають дзвони

29-03-2010

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Україні |
• УГКЦ

Дзвін, легко можна порівняти з голосом сумління, котре пригадує людині про потребу старатися добре використати час: Владика Ігор (Возьняк)

28 березня 2010р. Архиєпископ Львівський Високопреосвященніший Владика Ігор (Возьняк) освятив дзвони, які будуть встановлені на дзвіниці храму Івана Хрестителя (м. Львів, вул. Ужгородська, 1).

Три дзвони ім'я яких Іван Хреститель, Максим і Роман виготовлено на пожертви жертводавців Івана Охабського, Максима Сілова та Юлії Соловій і вилиті у ливарні Дзвонів братів Фельчинських, яка вважається однією з найстарших фірм на Галичині.

Чин освячення дзвону нагадує дещо Святу Тайну Хрещення, адже над дзвоном читаються молитви, надається ім'я, окроплюється свяченою водою і помазується миром.

Мер міста Львова Андрій Садовий, який прибув на парафіяльне святкування, наголосив на тому, що подія є непересічною, адже відновлюється історична цінність древнього Львова у храмі з багатолітньою історією знову лунатиме дзвін. Як зауважив Владика Ігор, найперше призначення дзвону закликати людей славити Бога, прославляти його святе ім'я та прибігати на допомогу ближнім, виявляючи їм любов та повагу.

Варто пригадати, що Владика Ігор у квітні місяці минулого року освятив престіл храму Івана Хрестителя та відслужив у ньому першу за 70 років Літургію, адже до цього він використовувався, як морг прилеглої лікарні, склад, а від1993 р. у ньому відкрито музей "Давніх пам'яток Львова" - відділ Львівської картинної галереї.

За часу існування храму у ньому перебували чотири чудотворні ікони: Івана Хрестителя, Белзька, Ґданська та Львівська Матір Божа та в силу певних історичних обставин жодна із них не залишилась у храмі. Проте 7 липня 2009 у перший храмовий празник, завдячуючи старанням жертводавців, було виготовлено та освячено копію чудотворної ікони Івана Хрестителя, до якої вкладена часточка оригіналу. Відновлена ікона Івана Хрестителя тепер постійно знаходиться у храмі.

о. Павло ДРОЗДЯК,
прес-секретар Львівської Архиєпархії

 

Слово Архиєпископа Львівського
на посвяченні дзвонів храму Різдва Івана Хрестителя

Достойні сестри й брати, дякую вам, що ви знайшли час й прийшли сюди, щоб взяти участь у посвяченні дзвону. Ваш прихід на цю акцію, означає вміння вами цінити значення дзвону в нашому житті, жит^гі християн. Коли Господь повчав Мойсея про спосіб приготування риз для священика Арона, його брата, котрий ставав перед Богом на служіння, то дав йому точний припис з огляду на їх виготовлення. Зокрема, прислухаймося про деякі моменти відносно приготування верхньої одежі: «Вона буде на Аронові, як служитиме, щоб було чути дзвоніння дзвіночків, як входитиме в святиню перед Господа, і як виходитиме, щоб не вмерти йому» (Вих 28,35). Ось, як потрібно було дотримуватися Господніх приписів, що межувало з погрозою смерті. І це не означає, що тепер можна щось легковажити з приписів, котрі встановила Церква, як думають, навіть священики. Ні! Хоч різні порушення приписаного уставу або певних розпоряджень церковної влади не закінчують для священиків чи мирян смертельним наслідком, однак, вони вимагають точного їх виконання. Чому? Бо це походить з Господньої волі. Бог не хоче карати людину кожного разу за легковажність його закону, бо він раз чи другий показав, наприклад, що торкатися ковчегу не можна, а Узза не повірив, приставив руки до ковчегу й помер (2Сам 6,6-7). Господь має час, щоб покликати нас до відповідальності за різні порушення приписів, бо перед нами ціла вічність, тому він не спішиться з покаранням.

І на посвячення дзвону приписані певні правила, котрі ми старалися гідно сповнити. Ми занесли приписані моління до Господа, кадили дзвін пахучим кадилом, помазали миром, надали дзвонові ім'я, окропили свяченою водою, а священики, для цього обряду, достойно одягнули священицьку одежу. Дзвін, легко можна порівняти з голосом сумління, котре пригадує людині про потребу старатися добре використати час, щоб славити Бога, а не ображати його. Дзвони кличуть людину в церкву, щоб вона брала участь у богослужіннях, приходила на них вчасно, була чистою, як голос дзвону. Голос дзвону сповіщає про відхід людини до вічності, тобто, відзивається до людського сумління й пригадує, що вона стоїть у черзі, щоб достойно перенестися у вічне життя. Дзвонінням сповіщали про загрозу небезпек, або їхні наслідки: напад ворогів, вогонь, вихід води з берегів річки, вітряні бурі тощо. Звук дзвону, теж, здатний вбивати шкідливі мікроби у повітрі, про це стверджують наукові дослідження. Тому, минулого року (2009), в листопаді, коли у нас було проголошено карантин у зв'язку з захворюванням людей на певний вид грипу, ми давали розпорядження дзвонити у дзвони, щоб позбуватися шкідливих елементів у повітрі чи на землі.

Найперше призначення дзвону - закликати людей славити Бога, прославляти його святе ім'я та прибігати на допомогу ближнім, виявляючи їм любов та повагу. Тому висловлюю свою вдячність тим, хто вклав кошти у спорудження дзвону, дякую тим, хто прикладав зусиль на його виготовлення. Також, висловлюю свою вдячність особам, котрі усіх відповідно організували та запропонували ідею постання дзвону. Хай Господь винагородить усім своєю благодаттю, щедрими духовними дарами та добрим здоров'ям! А звук дзвону хай стане відгомоном у людському сумлінні, щоб пам'ятати й творити славу Бога та виявляти любов до ближніх.

+ Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський
Храм Івана Хрестителя
м. Львів
28 березня 2010р.Б.

Джерело: www.ugcc.lviv.ua

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове