«Хваліте Бога мистецтвом»: нова книга Папи Рацінгера

30-04-2010

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський |
• культура і суспільство

Днями в Італії виходить з друку нова книга Святійшого Отця Бенедикта XVI «Хваліте Бога мистецтвом», в якій зібрані твори і промови Папи, присвячені мистецтву, особливо музиці і співу. Пропонуємо два уривки з книги.

«Дев'ята симфонія (...) знову і знову викликає у мене захоплення: після довгих років ізоляції і відокремленого життя, коли Бетховен боровся з внутрішніми і зовнішніми труднощами, що погрожували подавити його художню творчість, в 1824 році композитор, що повністю втратив слух, знову дивує публіку: творінням, що порушило традиційну форму симфонії, яка в співзвуччі оркестру, хору і солістів возноситься до надзвичайного фіналу оптимізму і радості. Що ж сталося?

Уважним слухачам сама музика дозволяє здогадатися про те, що лежить в основі цього раптового спалаху тріумфування. Пронизливе відчуття радості, перетворене тут в музику, не легковажне і не поверхневе: відчуття це простежується насилу, долаючи внутрішню порожнечу людини, яку глухота підштовхнула до ізоляції -- що виражають порожні квінти на початку першої частини з повторним вторгненням похмурої атмосфери.

Тим не менше, мовчазна самітність навчила Бетховена новому способу слухання: воно виводить його далеко за межі простої здатності чути в уяві звучання нот, які читаються і пишуться. У цьому контексті мені приходить в голову загадковий вираз пророка Ісаї - ось що він говорив про перемогу істини і права: «І того дня глухі почують слова книги, і прозріють з пітьми і мороку очі сліпих». Тут йдеться про здатність до сприйняття, отриману в дар тими, хто знаходить від Господа благодать зовнішнього і внутрішнього визволення.

Виконуючи під управлінням Леонарда Бернштейна тільки що прослухану нами симфонію з нагоди падіння Берлінської стіни в 1989 році, хор і оркестр Баварського радіо видозмінив текст «Оди радості»: «Свобода, прекрасна іскра Божа» -- це виражає більше, ніж прості емоції, викликані історичним моментом. Дійсна радість закорінена в свободі, яку, кінець кінцем, може дати лише Бог. Інколи якраз в період порожнечі і внутрішньої замкнутості Він хоче, щоб ми прислухалися до Його німої присутності не лише «вище зірок», але і в сокровенній глибині нас самих. Саме там палає іскра Божественної любові, яке може нас визволити, зробивши тими, ким ми є насправді».

Шуберт, Пісні надії

«Сьогоднішній концерт дав нам можливість споглядати вдале поєднання поезії Вільгельма Мюллера і музики Франца Шуберта в його улюбленому мелодійному жанрі. Всього Шуберт залишив нам більше 600 пісень: великий композитор, не завжди зрозумілий сучасниками, був, як відомо, «королем пісні». Як свідчить його епітафія, «він озвучив поезію і змусив говорити музику». Тільки що нам пощастило насолодитися шедевром пісенної творчості Шуберта: «Зимовий шлях». 24 пісні, написані на вірші Вільгельма Мюллера, в яких Шуберт виражає насичену атмосферу сумної самотності: її він особливо відчував через душевний стан, викликаний тривалою хворобою і рядом особистих і професійних розчарувань. Це - цілком внутрішній шлях, відтворений австрійським композитором в 1827 році, всього за рік до передчасної смерті, що наздогнала його у віці 31 рік.

Коли Шуберт поміщає поетичний текст в свій звуковий всесвіт, він інтерпретує його за допомогою мелодійного сплетення,що м'яко проникає в душу, пробуджує і в слухачі такий же гіркий жаль, який відчував музикант, те ж звернення до сердечних істин, що виходять за межі раціональних думок. Так народжується фреска, що складається з незатіяної повсякденності, ностальгії, інтроспекції, майбутнього. Вздовж шляху все привертає увагу: сніг, пейзаж, предмети і люди, події в болісному потоці спогадів. Особливо, для мене стало новим і прекрасним враженням запропонована нам версія твору, тобто з віолончеллю замість голосу. Ми не чули слів вірша, але їх віддзеркалення і вміст виражені в майже людському «голосі» віолончелі.

Знайомлячи друзів з «Зимовим шляхом», Шуберт сказав: «Я заспіваю вам цикл пісень, які зацікавили мене більше, ніж що-небудь інше. Вони подобаються мені більше всіх і сподобаються вам». З цими словами можемо погодитися і ми, прослухавши пісні в світлі надії нашої віри. Молодий Шуберт, спонтанний і експансивний, зумів сьогодні увечері передати і нам те, що сам він переживав і відчував. Справді заслужене повсюдне визнання цього блискучого музичного генія, що виявляє честь європейської цивілізації, а також великій культурі і духовності християнської, католицької Австрії».

переклад Milites Christi Imperatoris