Духівник Швейцарської гвардії поділився секретами підготовки новобранців

07-05-2010

• Категорія:

• Теги:

• цікавинки

Цінне, висококваліфіковане служіння Швейцарської гвардії вимагає бездоганності життя: про це тридцяти алебардистам, що склали вчора присягу в Папському корпусі Швейцарських гвардійців, нагадав кардинал держсекретар Тарчизіо Бертоне, який очолив вчора вранці Святу Месу в базиліці Св. Петра, за участю вищих чинів корпусу і родичів нових гвардійців.

Присягу нові алебардисти приносять зазвичай 6 травня, на згадку про 6 травня 1527 року, коли почалося трагічно відоме Розграбування Риму ландскнехтами. Тоді 147 швейцарських солдат віддали життя, захищаючи Папу Климента VII. Ця дата стала емблематичною для Папського гвардійського корпусу, який щорік відзначає її присягою новобранців, що поступили на службу протягом останніх 12 місяців. 30 алебардистів, присутніх у дворі Святого Дамаса, зробили символічний жест присяги - підношення до неба трьох перстів. Разом з ними приніс присягу і майор Вільям Клостер, але за іншим ритуалом, відповідно до чину.

Під час Меси кард. Бертоне підкреслив, звертаючись до новобранців, що Швейцарська гвардія з'єднує в собі військовий вимір з невидимим, але не менш важливим духовним виміром:

«Папську швейцарську гвардію характеризує готовність її компонентів віддати себе служінню Святійшому Отцеві, піклуючись про недоторканість Його особи; цю волю ви, дорогі Швейцарські гвардійці, виразили як християни, спонукувані любов'ю до Христа і до Церкви. І ми зібралися тут на євхаристійне богослужіння, щоб подякувати Господа за вашу щедрість».

Посилаючись на читання і літургійні молитви, держсекретар поставив особливий акцент на важливості для кожного християнина і тим більше - Швейцарського гвардійця - зберігати в собі любов Божу:

«Ми відчуваємо необхідність жити за Його заповідями, дотримуватись бездоганності поведінки. Той, хто відчуває себе любленим Богом, прагне дотримуватися закону, вписаного в його серце, і для цього одягається у всяку доброчесність і зрікається будь-яких вад. Так ми, виконуючи, подібно до Ісуса, заповіді Отця, можемо перебувати в Його любові; і це відкриття наділяє сенсом наше життя».

Розуміння цього, продовжив кард. Бертоне, знаходить своє вираження у вчинках і в служінні, до якого покликаний кожен Швейцарський гвардієць в Папському підрозділі:

«Дорогі друзі, ваша служба висококваліфікована і високо цінується, вона вимагає самовіддачі і серйозності... Бути Швейцарським гвардійцем означає беззастережно віддавати себе Христу і Церкві, бути готовим проводити життя, щоденно виконуючи цю благородну місію».

В інтерв'ю кореспондентові Радіо Ватикан духівник Швейцарської гвардії пояснив значення присяги в Папському підрозділі. Він розповів, що урочиста присяга перед Богом, згідно з церковним правом і Катехизмом Католицької Церкви, дається лише у виняткових випадках і свідчить про цінність, яка надається службі Швейцарських гвардійців. Вони мають бути готовими віддати життя, захищаючи Святійшого Отця.

Основні символи, які використовуються під час присяги Швейцарської гвардії, - це, по-перше, прапор, до якого підходить гвардієць і бере в ліву руку. На прапорі зображений герб Папи Юлія II, засновника Швейцарської гвардії, а також герб нинішнього Папи, герб головнокомандуючого і Папи Климента VII, врятованого Папським корпусом. Гвардієць піднімає до неба праву руку, трьома перстами призиваючи Пресвяту Трійцю.

Присязі передує серйозна підготовка: перший її етап - це, звичайно, вільне виявлення бажання служити Церкві. Набір проводиться в Швейцарії: кожен кандидат проходить півгодинну співбесіду. Потім відібрані новобранці проходять підготовку в школі Швейцарської гвардії у Ватикані. Вона триває п'ять тижнів і має важливу духовну складову. Перед присягою протягом трьох тижнів гвардійці проходять глибоку духовну підготовку.

Служба в Швейцарській гвардії вважається особливо почесною, і завжди є немало бажаючих. Але ця служба полягає не лише в тому, щоб супроводжувати Папу на аудієнціях. Гвардійці щодня забезпечують безпеку Св. Отця, полегшуючи його служіння. Для молодих швейцарців це стає і інтенсивним досвідом віри і духовності, відкриваючи їх вселенському виміру Церкви, що виходить далеко за межі швейцарських парафій, в яких вони виросли.

переклад Milites Christi Imperatoris