Чому християни прославляють знаряддя тортур? Папа – в храмі Святого Хреста в Нікосії

08-06-2010

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський

Світ потребує Хреста Ісуса Христа, щоб перемогти зло, людина не може врятувати себе саму: про це сказав Папа Бенедикт XVI, звершуючи Святу Месу в ході апостольської поїздки на Кіпр, яка завершилася в неділю. Літургія, на яку були запрошені священики, ченці і диякони, пройшла в храмі Святого Хреста в Нікосії. Ця церква знаходиться в «нейтральній зоні», яка розділяє дві кіпрські спільноти і знаходиться під охороною підрозділів ООН.

«У багатьох може виникнути питання: чому ми, християни, прославляємо знаряддя тортур, символ страждань, поразки і краху? Так, Хрест виражає всі ці значення. Та все ж Тим, хто був вознесений на Хресті заради нашого спасіння, він виражає і остаточний тріумф любові Бога над всіма видами зла в світі».

Бенедикт XVI згадав про стародавню традицію, згідно з якою Хрест було зроблено з дерева, яке росте на Голготі, де похований Адам. Це дерево виросло з сім'я того самого дерева пізнання зла і добра, яке росло в Едемі. «Провидінням Божим -- пояснив Папа -- підступи Лукавого були переможені його ж зброєю».

«Хрест став знаряддям нашого спокутування, так само, як і дерево, з якого він був зроблений, стало знаряддям падіння наших прабатьків. Невинний агнець був принесений в жертву на вівтарі Хреста, і від заклання жертви зародилося нове життя. Влада Лукавого знищена силою любові, яка жертвує собою».

Людина - продовжив Св. Отець - не може сама врятувати себе від наслідків гріха. Не може врятувати себе від смерті. Один лише Бог може позбавити її від етичного і фізичного рабства. І Хрест -- найкрасномовніший символ надії в світі. Він звертається до всіх страждаючих - пригноблених, хворих, бідних, знедолених, жертв насильств -- даруючи їм надію на те, що Бог здатен преобразити їхні страждання в радість, їх замкнутість - в спілкування, їх смерть - в життя. Він дарує безмежну надію нашому занепалому світу.

«Ось чому світу необхідний Хрест. Це - не просто приватний символ благочестя, знак приналежності до якоїсь групи в суспільстві. Його найглибше значення не має нічого спільного з примусом до віри або з філософією. Він говорить про любов, про надію, про перемогу ненасильства над пригніченням, говорить про Бога, прославляючого покірливих, наділяючого силою слабких, про Бога, який дозволяє подолати розбрати і перемогти ненависть любов'ю. Світ без Хреста був би світом без надії, світом, де тортури і жорстокість залишилися б неконтрольованими, слабкого б завжди експлуатували, а за пожадливістю завжди було б останнє слово. Нелюдяність людини до людини виявлялася б в ще потворніших формах, і ніколи не було б кінця цьому зачарованому колу насильства. Один лише Хрест здатен зупинити це все».

Жодна земна влада не може врятувати нас від наслідків гріха, жодна земна сила не в силах подавити сам корінь несправедливості. Рятівне втручання милосердного Бога перетворило реальність гріха і смерті в її протилежність.

«Коли ми сповіщаємо Христа розп'ятого, ми проголошуємо не себе, а Його. Пропонуємо світу не нашу мудрість, не наші заслуги, але робимося лише руслом для Його надії, для Його любові, для Його рятівних заслуг. Ми усвідомлюємо себе лише крихкими глиняними посудинами та все ж - це дивно, але саме ми були вибрані, щоб проповідувати Його рятівні істини, які повинен почути світ. Давайте ж невпинно дивуватися цій надзвичайній милості, яка нам дарована, ніколи не припиняючи визнавати свою негідність. Але в той же час давайте прагнути бути менш негідними нашого благородного покликання, щоб не послаблювати своїми помилками і падіннями істинність нашого свідоцтва».

Папа закликав священиків узгоджувати своє життя з таємницею Хреста і Христа Господа. «Роздумуючи над нашими недоліками -- сказав він -- як особистими, так і колективними, ми покірливо визнаємо, що заслужили лише на покарання. Але Він, Агнець, постраждав замість нас. І якщо, відповідно до того, на що ми заслуговуємо, ми намагаємося хоч якось брати участь в стражданнях Христа, ми воістину радіємо, тому що це принесе нам високе щастя, коли буде явлена Його слава».

Папа завершив свою проповідь згадкою про близькосхідних священнослужителів, які страждають разом з Христом. Він зазначив, що там, де християнська меншість і навіть пастирі відчувають спокусу виїхати, спільноти і парафії, які залишаються на місці і вірно свідчать про Христа, є знаменням надії не лише для християн, але і для віруючих інших релігій.

переклад Milites Christi Imperatoris