Страсбурзький суд нав'язує новий тоталітарний режим, вважають учасники римських дебатів довкола "справи про Розп'яття в школах"

25-06-2010

• Категорія:

• Теги:

• християнофобія |
• християнство і політика

«Не можна запроваджувати світські принципи Європи, наносячи рану глибоким почуттям народу»: про це заявив глава Італійської держави Джорджо Наполітано в посланні до учасників круглого столу «Цінності і право. Справа про Розп'яття». Він відбувся 23 червня в Римі за ініціативою руху «Християнський гуманізм». Вітання учасникам надіслали також держсекретар Ватикану кардинал Тарчісіо Бертоне і прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі. Свою точку зору висловили, серед інших, міністр праці Сакконі і юристи, серед яких кардинал Хуліан Херранц, колишній президент Папської ради з тлумачення законодавчих текстів. Він підкреслив, що пошана до символу Розп'яття рівнозначна пошані свободи віросповідання.

Отже, президент Наполітано підтвердив свою позицію, зайняту вже багатьма в Європейському Союзі: відносно релігійної символіки рішення повинні приймати окремі держави, а не трибунали. Разом з переконаністю в тому, що Розп'яття - вираз не лише релігійних цінностей, але перш за все фундаментальних цінностей нашої цивілізації. Ці аргументи були приведені як основні в оскарженні рішення Європейського суду з прав людини, коли Італія висловилася на захист Розп'яття в шкільних класах. Десять держав формально підтримали Італію, а ще чотири виразили свою солідарність. Нагадаємо, що все почалося 3 листопада, коли в Стасбурзі прийняли заяву фінки, яка проживає в Італії: вона боролася за своє право на виховання дітей згідно з світськими принципами, яке нібито зневажається наявністю Розп'яття в класі. Суд - уточнимо, що йдеться про Раду Європи, а не про Європейський Союз -- повинен винести ухвалу у Великій палаті, до складу якої входять 22 судді, а не 7, як в першій інстанції. Сентенція прозвучить 30 червня, точніше, цього дня розглядатиметься позов. Зараз неможливо сказати, чи буде прийнято рішення того ж дня, чи Палата призначить для цього іншу дату.

Кардинал держсекретар Тарчісіо Бертоне в своєму посланні підкреслює, що «виставлення ікони Розп'ятого Христа - це вираз самоідентифікації, тісно пов'язаний з релігійним почуттям, історією і традицією Італії, так само як і європейських народів». Ті ж слова прозвучали в доповіді монс. Паоло де Нікколо, керівника Папським домом: «Йдеться про Розп'ятому Ісуса. Він є не лише частиною нашої глибокої і суттєвої релігійності, але і корінням нашої християнської культури - не лише італійської, але і європейської, включаючи Росію і Східну Європу, а значить, не лише західної культури».

Безумовно, для віруючої людини Хрест - це щось більше, ніж культурне явище, і в цьому сенсі багато що допомагають зрозуміти слова Папи Бенедикта XVI, які він виголосив під час недавньої поїздки на Кіпр в Нікосійському храмі Святого Хреста. Папа використав чудовий прикметник: Хрест - сказав він - «красномовний». У цьому слові закладено заклик прислухатися.

Треба сказати, що римські дебати виявили саме ядро проблеми: лайцистський фундаменталізм, спотворення позитивної світськості, намагається нав'язати себе в якості закону. Лайцизм апелює до світськості, але нав'язує себе як нову релігію нейтралітету, тобто безособовості, втрати ідентичності. Політики, церковні діячі і юристи згідні в тому, що Розп'яття не загрожує світській державі, тому що Христос вчив віддавати кесареві кесарево, а Богові - Боже. Скоріше, Розп'яття є високим символом людських цінностей нашого суспільства ще більше, ніж релігійних. Досить пригадати, що організація, яка займається людством на міжнародному рівні, іменує себе «Червоним Хрестом».

Чого ж чекати від грядущої сентенції Страсбурга? Кардинал Херранц сподівається, що будуть визнана дві речі: те, що уряди знаходяться на служінні суспільству, і те, що наднаціональні організації служать європейському суспільству, а не нав'язуванню певних ідеологій. В разі першої сентенції перемогла саме ідеологія лайцистського типу. Але вона не має права нав'язувати себе суспільству в основному християнському або в будь-якому разі з сильним релігійним компонентом. Створюється враження, що мета суду - саме нав'язати власну філософію лайцизму, яка протирічить здоровій світськості. Це - знак антикультурної завзятості. Ми повинні побоюватися нового тоталітаризму, диктатури релятивізму, агностичного і лайцистського режиму, що прагне звести релігію до особистої справи совісті, виключаючи всякий публічний прояв віри. А це йде не лише врозріз з учительством Церкви, але і врозріз з Декларацією прав людини, 18-а стаття якої свідчить: основоположним правом людини, природженим, невід'ємним правом є право на релігійну свободу і право сповідувати свою віру в публічному і приватному порядку. Воно не може бути скасоване жодним національним або міжнародним законодавством. Заперечувати це право означає слідувати тоталітаристському менталітету.

переклад Milites Christi Imperatoris