Повстанський скарб із церковного престолу

09-08-2010

• Категорія:

• Теги:

• цікавинки

Реліквію, про яку поширювалися легенди, знайшли на Волині. Через 65 років після Другої світової війни жителі села Плоскої під Дубном виявили два синьо-жовті прапори з вишитим ручною гладдю тризубом, обрамленим вінком із лісових та польових квітів та надписами: «Слава Україні!» і «Слава Героям!».

Отець Євген уже 17 років тримає прихід Української автокефальної церкви у Плоскій. Нещодавно він вирішив оновити престол, якому, як і Свято-Покровській церкві, 126 років. Коли служитель заходився знімати мірку, то побачив, що з-під облачення виглядає якась тканина...
«Вище підняли, а вони там, на лицьовій стороні, обидва прищеплені шпильками. Історія тих прапорів, за розповідями покійної людини, яка тут багато років прислуговувала в церкві, така: вишили його місцеві люди, а прапор потрапив у престол, бо тут у сорокових роках був священик, який пішов в УПА й не повернувся. Священик автокефальний, адже церква у період війни, за Полікарпа Сікорського, тут була автокефальною», - розповідає отець Євген.
Місцеві жителі розповідають, що паламар Василь Максим'юк, про якого згадав отець Євген, пішов в УПА разом зі священиком. Старожили кажуть: батюшку від мобілізації відмовляли, але він вважав, що бути із повстанцями - це його призначення. Тому відповів: «Так має бути».
Прапори ж могли належати і повстанцям, які попросили священиків їх переховати. Престол для цього - найнадійніше місце, адже доторкатися до нього дозволяють лише священикові. Знайдені знамена святкові, тоді як у бій повстанці йшли під чорно-червоними. Для святкових прапорів тоді ще не настав час. Тож імовірно, що священик мріяв вивісити стяги за умови, якщо Україна звільниться від окупантів.
Василь Максим'юк повернувся, виживши після запеклого бою у Гурбинському котловані зі з'єднаннями НКВС. А от священнослужитель зник під час війни, відтоді про нього не чули.
Селяни церковній знахідці зраділи, але не дуже здивувалися. Кажуть, їхня земля приховує ще багато таємниць. Навколо по селах і лісах розкидано повстанські могили. Якщо спочатку про місцину навколо Плоскої знали тільки місцеві, то нині до неї дедалі частіше їдуть з усієї України, розповідає сільський голова Сергій Женевський. «Їдуть навіть автобусами. Торік було трави на Редуті, аж не могли скосити, а нині немає там що косити, бо траву столочили, до могили така стежка втоптана. Видно, що люди їдуть, що їм цікаво».
А поки історики гадатимуть, про що могли б розповісти знайдені прапори, плосківчани розмістили їх у притворі (першому приміщенні) церкви. Так вирішила громада, розповідає отець Євген, і на це дала благословення церква: «Щоб ці прапори лишилися тут, у храмі, вже не в такому місці, яке їх приховує, а для того, щоб вони були видимими свідками віри, патріотизму й історії, яка відійшла».
Отець Євген переконаний: церква в Україні має підтримувати державність, саме це й робив його безіменний попередник. Тим часом місцевим дослідникам додалося роботи: їм тепер потрібно з'ясувати таємницю знайдених прапорів.
Валентина ОДАРЧЕНКО, radiosvoboda.org.ua

http://www.simya.com.ua/

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове