Як дзвіниця стала падаючою вежею?
09-08-2010
9 серпня 1173 року на Катедральній площі Пізи був закладений перший камінь дзвіниці собору Санта Марія Маджоре, яка увійшла до історії під назвою «Пізанської вежі».
Будівництвом дзвінниці займалися майстри Гульельмо з Інсбрука і Боннано. Проте побудувавши перший поверх заввишки 11 метрів і два колонадні кільця, Бонанно виявив, що дзвіниця відхилилася від вертикалі на чотири сантиметри. Майстер припинив роботу і поспішив покинути місто. Час від часу роботу по будівництву відновлювали.
До 1233 року було побудовано всього чотири поверхи. Лише через сто з гаком років після початку будівництва, в 1275 році, міська влада знайшли нового архітектора - Джованні ді Симоні, який ризикнув продовжити зведення дзвіниці.
Коли він відновив роботи, нахил верхнього карніза вежі складав 50 сантиметрів. Закінчивши п'ятий колонадний поверх, він припинив роботу. У 1350 році, коли відхилення від вертикалі вже було 92 сантиметри, за роботу взявся архітектор Томазо ді Андреа. Він підвів наступний поверх з похилого боку на 11 сантиметрів, а дзвінницю «завалив» убік, протилежний до нахилу. Лише після цього він поставив над вісьмома ярусами вежі дзвіницю з бронзовим дзвоном. Через 164 роки будівництво вежі нарешті було завершене.
Теперішня висота «Пізанської вежі» - 56 метрів, діаметр основи - 15,5 метра, маса - 14,5 тон, відхилення верхівки від вертикалі - близько 4,8 метра, і воно продовжує збільшуватися.
30 грудня 1986 року ЮНЕСКО присвоїла Пізанській вежі статус Всесвітньої спадщини. Знаменита вежа також занесена в Книгу рекордів Гіннеса.
переклад Milites Christi Imperatoris
При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове