Свобода релігії перед небезпеками згортання демократії на пострадянському просторі. Частина 3

13-08-2010

• Категорія:

• Теги:

• культура і суспільство

В гостях Людмила ФИЛИПОВИЧ, д-р філос. наук, завід. відділом релігійних процесів в Україні Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ, член експертної ради РІСУ. Провідна тема: Свобода релігії перед небезпеками згортання демократії на пострадянському просторі. Пропонуємо до уваги третю частину веб-конференції:

*
Запитання від S.Melnyk
*
Як я зрозумів із запитань та відповідей, українських релігієзнавців у Вашій особі не жаліють. Виглядає, що запитання провокаційні. Не знаю чим Ви там образили Віктора Фьодоровіча (сподіваюся, що вінок не Ви на нього штовхнули :) ), але хіба винні науковці, що президент проФФесор... Щодо запитання, чи працюють у відділенні релігієзнавства науковці, які дотримуються, за відомою термінологією, конфесійного релігієзнавства? Якщо так, чи виникає в них дискомфорт співпраці з колегами, які категорично проти конфесійних підходів до релігієзнавства?

Шановний S.Melnyk, дякую, що дочекалися моїх відповідей, оскільки прийшлося «випасти» майже на добу з інтернету через прикрі речі. В Туреччині в групі молодих релігієзнавців, які є учасниками згаданої мною молодіжної літньої школи, сталася трагедія: ми втратили колегу, журналіста, головного редактора сайту «Релігія в Україні» Аллу Дмитрук. Ми настільки вражені цією подією, що якось не до справ земних. Яким крихким виявляється людське життя! А на фоні смерті Людини - таким дрібним і не значимим виявляється все, про що ми говоримо тут...

Якби люди глибоко усвідомлювали факт смерті, напевно, були би більш толерантні до інших. Немає часу сваритися, є час жити, і то - так коротко! Треба встигнути якнайбільше зробити доброго.

То ж, повертаючись таки до запитання. Так, у нас працюють науковці, які належать до різних конфесій, при цьому вони не ховають свою приналежність, ми знаємо про релігійні преференції кожного. Поважаємо їх вибір і враховуємо при спілкуванні. Чи виникає дискомфорт у спілкуванні з колегами? У спілкуванні - однозначно «ні». У Відділенні релігієзнавства надзвичайно творча і приємна атмосфера, відкрита для різних дискусій, без образ чи підлоти, без доносів та анонімок. Ми бережно ставимося один до одного. Вимога одна для всіх: тексти, які ви подаєте як планові, теми яких затверджені Президією НАН України (поза Інститутом можете казати від себе особисто, як просто кандидат Петров чи доктор Іванов, все що завгодно), мають відповідати вимогам, які пред'являються до наукових праць. Це - об'єктивність фактів, з обов'язковим посиланням на джерела, розуміння історичних причин явища, глибокий аналіз всієї сукупності подій. Мова - академічна. Відсутність будь-яких емоційних оцінок, тільки власна, але базована на авторитетах минулого, інколи, якщо авторитет авторитетний, на сучасниках, зраціоналізована і концептуалізована думка-висновок. Тобто, академічний текст - це достатньо , за теоретизовано, традиційно, може трафаретно, перевантажено посиланнями і складними словами. Але читабельно.

Проблема є, і ви вірно її підмітили. Але це, скоріше, проблема «внутрішньої цензури»: чи мій текст відповідає академічним нормам чи ні. Серед вчених цінуються саме ті тексти, які вирізняються своєю концептуальністю, філософічністю, глибокими узагальненнями. Хіба конфесійність тут завадить? Почитайте Авєрінцева, Лосєва, з наших - Мариновича, Ісіченка... У науки (в даному разі - релігієзнавства) і релігії - різні об'єкти зацікавлення: коли ти думаєш про Бога, то тобі не до класифікації рівнів його осмислення. І навпаки - коли ти типологізуєш різні релігії, то робиш це не в храмі під час молитви чи богослужіння.
*
Ще два запитання. 1. За час Вашої наукової роботи чи були напрацювання чи дії, про які Ви жалієте? Скажімо, якісь публікації, виступи, рецензії, характеристики і т.п.
2. Свого часу в ЗМІ була інформація, що приміщення Інституту філософії, де Ви працюєте, потрапило в очі певних політиків-ділків, які захотіли виселити з нього всі наукові інституції (а їх там немало). Чи за нової влади не активізувалися такі бажання?

1. Як всяка людина (соціальна людина), я є продуктом певного часу і обставин, тому мої праці не несуть печатки істини в останній інстанції. Щось вже втратило свою актуальність, щось змінилося, а тому змінилося і ставлення до нього. Не виключаю, що могла помилятися в своїх розмірковуваннях в силу недостатньої поінформованості. Але ні про що не жалію. Все - плід моєї роботи, моїх наукових і світоглядних пошуків, все реально добуто своїми руками, пережито, пропущено через мій мозок і серце.

Шкодую тільки, що в добі не 48, а 24 години. Катастрофічно не встигаю робити те, що є в моїх планах. Мрію про міжнародне визнання українського релігієзнавства, і хоча воно присутнє в науковій релігієзнавчій спільноті своїм членством в різних асоціаціях, але я хочу не формального, а реального там перебування молодих вчених з України з їхніми свіжими та оригінальними ідеями, концепціями, теоріями. Створювала і надалі буду створювати умови для розвитку науки про релігію тут, в Україні, включалася у процес міжконфесійного діалогу і буду надалі всяк сприяти розвитку релігійної свободи, працювала з молоддю і надалі буду виховувати науковців, дійсних фахівців своєї справи і справжніх патріотів української науки.

2. Дійсно, була така загроза. Тоді ми своє приміщення відстояли. І тільки завдяки громадській підтримці. Понаписували різні листи, зорганізували прес-конференцію, навіть забарикадувалися і не пустили рейдерів, які стояли під дверима. Наробили, одним словом, галасу. А будь-яка влада не хоче скандалу. Тоді цю тему закрили, але апетити спритних політиків, як ви пишите, не зникли. Таке місце, така будова не може не викликати бажання її привласнити. І давно б це зробили, якби не Статут НАН України, за яким приміщення академічних інституцій є власністю Академії наук. Та й не дрімучі дядьки сидять в Президії НАНУ, яких можна надурити всякими розпорядженнями влади. Поки що все тихо. Але якщо знов почнуть наступати на нас, то ми, філософи, вже загартовані в боротьбі за справедливість і свою власність, знайдемо адекватні способи поважати наші права. Сподіваємося і на вашу підтримку. В разі необхідності. Солідарність - велика штука!
*
Запитання від Fozzy
*
Зважаючи на велику кількість провокаційних питань та безпідставних звинувачень, пропоную редакції РІСУ публікувати IP-адреси зареєстрованих користувачів. Шановна Людмило Олександрівно, дякую Вам за відповіді та вітаю Вашу мужню оборону об'єктивізму та неупередженості в українському релігієзнавстві. Щодо запитань, то 1) поясніть, будь ласка, чому у виданнях Відділення релігієзнавства ІФ євангельські християнські церкви часто потрапляють у категорію "Неорелігії" (або "Новітні релігії"), а не класифікуються як звичайні протестанти? Чим обумовлений такий підхід? 2. На прес-конференції в Укрінформі 3 серпня Ви з колегами розповідали про особливості поширення новітніх релігій, зокрема в українському суспільстві. Які конфесії Ви мали на увазі під цим визначенням. Дякую та бажаю успіхів!

Шановний Fozzy, дякую за запитання, в яких присутня конструктивна і реальна зацікавленість в отриманні відповідей, бо багато запитальників, здається, навіть і не збиралися дочекатися, а тим більше прочитати їх.

1) Типологізуючи нові релігії, українські релігієзнавці зустрілися із складними проблемами методологічного ґатунку, а саме, за яким принципом це робити, що покласти в основу такої класифікації. І це не тільки наша і сучасна проблема. Дослідники релігій зустрілися з цим ще у 18 ст. Досі в науці відсутня одна і єдина типологія. Так, якщо виходити із фактору часу, то виділяють 1) старі і нові релігії (але виникає питання, коли закінчується старий і починається новий час? За моє наукове життя новітність релігій тричі переносилася на пізнішу дату); 2) істинні і неістинні релігії (так званий нормативний підхід, коли нормою вважається тільки та релігія, з точки зору якої я розглядаю всі інші); 3) політеїстичні і монотеїстичні (виходячи із ступені розвитку уявлень про Бога) 4) родоплемінні, етнічні, світові (за рівнем розвитку людських спільнот, а відповідно й їх віросповідань) і багато інших. В 1991 році, коли ми почали нарешті вивчати релігію, а не матеріали партійних з'їздів, постало і це питання, які релігії в яку групу включити. І питання було не тільки теоретичне, скільки дуже практичне. Пропонувалося всі релігії, які були на той час в Україні, а пізніше почали з'являтися масово, поділити на традиційні і нетрадиційні. Зайшли в глухий кут...Язичники (у формі неоязичництва, бо формально лінія волхвиння прервана) - традиційні? Буддисти - традиційні? Мусульмани? Що - взагалі - можна вважати традицією для українців? І чи тільки для українців, а як бути з іншими корінними народами? Їхні релігії, напр. караїмство, - традиційна релігія українців? Тому вирішили (домовилися між собою, бо ж будь-який термін або поняття - операційні, зручні у використанні при даних обставинах) так: всі релігії України поділимо на історичні (які існують на нашій території понад 70-100 років) і нові (які з'явилися в Україні після 1991 р.). Цей поділ, як ви розумієте, тимчасовий, бо через 50 років історичними вважатимуться ті релігії, які з'явилися тут тільки 20 років тому. Цим ми і не думали ображати якусь релігію, пояснивши, що в основу такого розподілу покладено принцип україноцентризму, тобто, що є історичним, а що новим ДЛЯ УКРАЇНИ. 2) Думаю, що зараз ви і самі можете дати відповідь на своє друге запитання. В основу даної типології покладений час появи тієї чи іншої релігії на українських землях.
*
Запитання від Остап Пустоцвіт
*
Пані професор, насамперед висловлює повагу до Вашої праці і манери спілкування з провокаторами. Сьогодні в Україні відбуваються на різному рівні такі процеси, які не можуть не турбувати. Скажімо, відверті преференції нової влади МП (навіть не УПЦ). Проте, якщо я не помиляюся, новий президент ще не зустрічався з членами ВРЦіРО. Скажіть будь ласка, чи існує небезпека, що парламент прийме такі поправки до законодавства, які нададуть законні переваги МП?

Я розділяю, Остапе, вашу стурбованість. І неодноразово висловлювала її в своїх коментарях щодо візиту Патріарха Кіріла до України, прагнення нинішнього керівництва держави фаворитизувати тільки одну церкву. Ви праві, Президент поки що не зустрічався з ВРЦіРО - церковно-релігійною інституцією, яка колективно представляє інтереси віруючих тих церков, які є членами Ради. За останні роки Рада стала авторитетним і впливовим органом координації міжконфесійних і церковно-державних відносин. Я не думаю, що Янукович зігнорує солідарну позицію церков, представлену Радою. В такий складний час для України він не зацікавлений отримати додаткове джерело проблем, духовно-релігійну опозицію. Тим більше, що він попереджений окремими церквами про неприпустимість зрушити баланс в бік якоїсь однієї конфесії. Щодо Верховної Ради України, то небезпека прийняття антиукраїнських законів або поправок існує завжди, але сподіваюсь, що парламентарям вистачить державної мудрості не робити цього. Зараз на порядку денному стоять інші важливі питання - соціально-економічні, фінансові. Тому розгляд надання переваг МП можна перенести на пізніше - після подолання кризи суспільства.
*
Запитання від Максим Васін
*
Шановна Людмило Олександрівно! Дякую Вам та багатьом Вашим колегам за організацію важливої та цікавої Міжнародної наукової конференції у Києві, яка особливо була примітною присутністю відомих фахівців з різних країн світу. Минув тиждень, як тепер Ви оцінюєте цю конференцію: чи все задумане вдалось зреалізувати, чи усі найбільш актуальні проблеми вдалось обговорити або щось залишилось поза увагою? І друге питання, за Вашими спостереженнями чи результати подібних конференцій та інші рекомендації релігієзнавців Інституту філософії беруться до уваги представниками державної влади, на яких законом покладений обов'язок забезпечувати проведення державної політики у сфері релігій? Дякую та бажаю успіхів Вам і усьому Вашому колективу!

Дорогий Максиме, я дякую вам за розуміння того, що такі конференції - це результат колективної праці багатьох людей, і не стільки організаторів, скільки тих, хто приїхав або прийшов на неї. Успіх таких заходів залежить не від зірковості готелів, де проживають учасники, чи рясності блюд на столах урочистих прийомів. Найбільше багатство - це люди, їхня інтелектуально-аналітична праця, їхній час, який вони не пошкодували, приїхавши в Київ. Я пишаюся тим, що за рівнем осмислення заявлених проблем українські доповідачі виявилися нічим не гіршими від світових експертів в сфері свободи релігії. Уже не нам, а ми висловлюємо претензії до міжнародних структур щодо невідповідності прийнятих ними рішень, не вони, а ми даємо рекомендації, як покращити роботу європейських інституцій із захисту прав людини.

Але чи можна вважати, що все обговорено, все вирішено? Звичайно, ні! Життя динамічно розвивається, а тому потребує постійного осмислення. Ми часто недооцінюємо такі інтелектуальні «штурми» проблеми, але я вірю у матеріальність думки, ідеї, а вони, завдяки таким обговоренням, множаться і поширюються. Деякі, наприклад, про природжену толерантність українців, навіть заволодівають масами, як писав класик свого часу.

Хотілося б, щоб наші наукові наробки були затребувані владою. Частково вони все таки використовуються різними державними інституціями, які звертаються до нас по фахові експертизи чи прояснення якихось питань з теми. Але представити собі Януковича чи Азарова, які зачитуються нашим «Релігієзнавчим словником» чи «Академічним релігієзнавством», не можу. Добре, що вони тепер хоч знають, завдяки зусиллям В.Матвеєва, про існування такої наукової галуззі, як релігієзнавство.
*
Запитання від Garbuz
*
Радий вітати, пані Людмило! Знайомий з деякими публікаціями та авторефератами дисертацій вашого відділення. Поясніть мені ідеологію хабад, яку ви пропагуєте. Наскільки вона потрібна Україні? Що це насправді? І друге - наскількі міжнародні здебільшого американські фонди корисні для українського сіспільсва? Що саме вони спонсорують? Яке місце займають мормони на релігійній мапі України? На чиї кошти видаються книжки про мормонів? Зокрема Анатолія Колодного? Щиро дякую за відповіді!

Вітаю і вас, п.Garbuz, вдячна за зацікавлення до релігієзнавства взагалі і такої специфічної релігієзнавчої теми, як хабад, яка в поле моїх персональних наукових інтересів ніколи не входила і не входить. Я не написала жодної строчки про хабадників, тому, відповідно, і не можу вважатися їхньою пропагандисткою. Признаюсь вам, я не сильна в питаннях сучасного іудаїзму, тому вам краще звернутися до молодого науковця Валерії Андросової, яка недавно захистила дисертацію по цій темі.

Щодо міжнародних фондів. Їх багато, і вони різні. Ті, які утворені для підтримки наукових досліджень, особливо в гуманітарній сфері, покликані підтримувати науковців, як окремих, так і колективи, в розробці важливий фундаментальних або актуальних тем. Залучення таких фондів до розвитку науки в Україні - справа не проста, оскільки вони надають свою допомогу в разі вашої перемоги у конкурсах, що для українських вчених поки що малодоступно - в силу незнання англійської мови і не володіння сучасними методиками дослідження релігії, культури, історії тощо. Важко вгадати, що саме може привернути увагу міжнародних експертів, які екзаменують твій проект - у нас інша наукова традиція, інші мізки. В минулому році вчені-релігієзнавці подавалися в The John Templeton Foundation на проект, зініційований Center for Religion and Civic Culture at the University of Southern California, з вивчення харизматичних рухів в світі. Як на мене, ми написали дуже пристойний і цікавий проект, запросили науковців з Прибалтики, Росії, Вірменії та Казахстану для спільного виконання. Він пройшов два відбірних тури, успішно конкурував з 450 заявками від інших науковців і наукових колективів, але, на жаль, в останньому ІІІ турі нас обійшли росіяни з Санкт-Петербургу. Написання і виконання таких проектів пов'язано із колосальними затратами часу, інтелектуальною працею. А крім того, на відміну від України, там немає корупції, ніяких відкатів не робиш, тому і конкурси чесні. Вони вчать перемагати не своїм статусом (професор) або зв'язками (внучата племінниця прем'єра), а власними мізками.

Не штука перемогти, не штука навіть отримати гроші. Треба розумно ними розпорядитися, тобто витратити. А як би ви знали, скільки треба всяких звітів написати... То й не схотіли б тих грошей. Якщо фонди і дають підтримку, то дууууже добре все рахують і контролюють.

Мені дивно читати ваше запитання стосовно корисності для України грантів, які надаються міжнародними фондами. Без відсотків. На розвиток науки, про злиденний стан якої мені б не хотілося тут говорити. Рік! Цілий рік наше Відділення релігієзнавства не отримує гроші ні на що, крім врізаної на половину зарплати - ні книгу купити, ні у відрядження з'їздити, ні надрукувати щось, бо немає паперу і катріджа, ні ручки, ні блокнота... Носимо своє. Уявіть собі, що фонди вирішують і такі примітивні питання. Фондові гроші вкладаються в українську економіку, на оплату праці робітникам готелів, друкарень, залів, де проводяться конференції, залізниці, інших інституцій. Збагатитися тими грішми не вдається, бо - з мого досвіду - не вигідно закладати великі суми на зарплати. Наша держава забирає більше третини (ми ж сплачуємо відрахування з зарплати в державну казну на пенсійний фонд, фонд Чорнобиля тощо!) А у вас не виникає питання щодо корисності надання грошей Україні від Міжнародного валютного фонду та Світового банку під страшні відсотки?

І останнє. Я бачу, як вас зацікавили фінансові справи українських релігієзнавців. Ви, часом, не з Податкової? Приходьте, у нас всі документи в порядку, оскільки ми давно працюємо не в тіні, а легально, маючи рахунок в банку, звітуючи перед усіма інстанціями. Існуємо на благодійні внески. Не перевелися ще в Україні добрі люди. За приватні благодійні внески (хабарі не беремо, в разі бажання когось щось там дати чи подякувати, відправляємо в банк з номером рахунку) ми друкували окремі номери ж «Релігійна панорама» (де так і писали «видано коштом такого-то), книжки, в т.ч. і книжку А.Колодного про мормонів, яка оце вийшла вже другим виданням. Автор працює над третім виданням, більш повним. Якщо у вас виникла потреба і бажання допомогти у її виданні, у розвиткові українського релігієзнавства, будемо тільки вдячні.
*
Запитання від chernomorets
*
Пані Людмило! 1. Прочитавши звинувачення п. Матвеєва в Інтернеті на адресу релігієзнавців я був шокований: згідно із цим паном аналізувати будь-яку релігію чи явище із сфери релігії неможливо, бо на його переконання це або апологетика і пропаганда якоїсь релігії, або критика цієї релігії. Можливо п. Матвеєєву необхідно прочитати розділи із підручника "Академічне релігієзнавство" про методології релігії? Можливо ці розділи необхідно опублікувати в Інтернеті, щоб всі знали - в українських релігієзнавців є філософська, наукова методологія. Є принципи - об'єктивності, позаконфесійності і т.д. Може люди просто не знають? Ваша думка з цього приводу.

Незважаючи, п.Юрію, на титанічну роботу релігієзнавців із поширення знань про релігії і про себе, наше суспільство дивовижно необізнане і щодо релігій, і щодо релігієзнавства. Всім вряд чи треба читати наш підручник «Академічне релігієзнавство», оскільки він розрахований на студентів аспірантів, викладачів з фаху релігієзнавство, однак знайти вступні глави інших підручників, де будь-який автор визначається щодо методологічних засад свого дослідження, можна без обмежень в інтернеті. Головно, щоб людина прагнула того.

Раніше потребу частини суспільства в знаннях про релігію покривав нормативний курс Релігієзнавства в вузах. Сьогодні він знятий як обов'язкова дисципліна для студентів непрофільних факультетів. Тобто релігієзнавство залишився лише там, де ведеться підготовка релігієзнавців. Тому майбутній інженер чи медик, вчитель чи транспортник не будуть знати НІЧОГО про релігію. Ініціатива колишнього міністра освіти щодо скорочення годин на гуманітарні предмети, особливо філософські, вб'є гуманітаристику остаточно. Ми чекаємо від нинішнього міністра, гуманітарія за освітою, розуміння катастрофи, до якої це все призведе, і повернення в студентські аудиторії предметів, які покликані розвивати мислення молоді, формувати людей з широким кругозором.
*
Запитання від Влад
*
Надто багато "діячів" палко захищають введення в Україну будь-яких псевдорелігій, сектантів-мутантів, аделаджів (начеб то релігійна терпимість) при тому, що вимивається історично притаманне та ісконне православ'я. Питання: ЧОМУ? Може, щоб задавити духовне коріння нації? Чи є ще варіанти?...

Влад, заспокойтеся, ніхто в Україні не збирається вводити ніяких псевдорелігій, сектантів і пр. Тому що це неможливо. Жодна релігія не поставала як чиїсь наказ або розпорядження. Навіть християнство, яке ніби було введено на Русі у 988 р., ПРИЙМАЛОСЯ, приймалося киянами, русичами важко і тривало. Уява про те, що всі в один момент, зайшовши в річку Почайну, увірували в Ісуса Христа - не для серйозних дослідників. Введення якоїсь релігії сьогодні - це ще більш фантазійні плани. От якби вийшов наказ всім стати саєнтологами, ви б стали? А чому ви вважаєте, що всі інші - це тупі вівці, які йдуть за будь-ким, хто покличе? І що це за традиція така, якщо від сотні мормонів може вимитися? Православ'я справлялося із різними спокусами, і з цією справиться. Але наша нація - не є суцільно православною. 5 млн. католиків, мільйон мусульман, інших теж багатенько. Як з ними бути?
*
Запитання від chernomorets
*
2. Я прочитав книгу проф. А. Колодного «Релігійне сьогодення України. Роздуми, оцінки і прогнози професора Анатолія Колодного» і знайшов критичний аналіз УПЦ КП не менш прискіпливим, ніж УПЦ МП. І критику В. Ющенко, націонал-демократичних сил знайшов. А йому закидають позицію любові до патріарха Філарета та УПЦ КП та критику... В. Януковича. Чи можна висвітлити безпідставність звинувачень?
3. Яка була тема незахищенної докторської Матвеєва? Яка була якість цієї роботи, якщо він її взагалі написав. Як відомо, в Україні часто захищаються в інших радах по релігієзнавству, якщо виникли проблеми в Інституті і плюралізму в українському релігієзнавстві ніщо не загрожує. Отже, якщо робота є чому п. Матвеєв не піде в Університет Шевченка, а творить наїзди на українських релігієзнавців гірші за наїзди Васі Анісімова. Вибачте, але поведінка цього пана дуже вже цікаве явище для соціальної психології можливого розвалу науки.
4. Чи збираються подавати в суд на п. Матвеєва відділення релігієзнавства про захист честі та достоїнства і за завдані збитки?
5. Чи є з точки зору релігієзнавства визнання належності якоїсь нової релігії саме релігією пропагандою цієї релігії? Наприклад, в підручниках релігієзнавства і України, і Росії, і всіх західних підручниках, які тільки мені зустрічалися, саєнтологія - одна із нових релігій. В французькому написано, що це одна із нових релігій, небезпечних для здоровя громадян, і така що має кілька вчень - для новачків і для продвинутих вірних, але все-таки це релігія, а не щось інше. Чому ж коли у відповідь на питання: "саєнтологія це релігія?" релігієзнавець відповідає "так", хтось собі дозволяє реагувати: "це пропаганда" (Матвеєв), "вони самі саєнтологи" (В. Анісімов). Отже, чи стає адептом всіх релігій Папа Римський, коли визнає в своїх документах існування багатьох релігій в світі? Чи може Матвеєв і Анісімов хотіли б щоб визнавалась одна релігія - православ'я УПЦ МП, а існування всіх інших треба заперечувати? Отже, чи має релігієзнавство свободу не визнавати якусь релігію релігією? Чи має право релігієзнавець заперечувати існування великої кількості релігій сьогодні? Здається, що існування великої кількості релігій та належність до релігій саєнтології визнають і в РПЦ. Наприклад, той же Дворкін вважає саєнтологію дуже поганою релігією, але релігією. Чому ж від відділення релігієзнавства хочуть чогось особливого? Чому вони не критикують Дворкіна за визнання саєнтології релігією?
5. Сьогодні люди схильні читати не друковані книжки, а Інтернет. Московська Духовна Академія створила великий портал "Богослов-ру", який став помітним явищем. Чи існують плани по об'єктивному висвітленню роботи Відділення на рівні великого інтернет-порталу? Адже одне розміщення створеного за всі роки існування у відділенні, могло б розвіяти як дим всі домисли "друзів" релігієзнавства і засвідчити як обєктивність так і позаконфесійність.
Дякую за відповіді!

Шановний п.Юрію, якщо я візьмуся відповідати вам на ваші питання докладно, то до Канади не полечу. Тому ви вже вибачте за телеграфний стиль на цей раз, але я готова продовжувати спілкування після повернення.

Природа антирелігієзнавчої активності Матвеєва, по-моєму, зрозуміла всім і кожному. Тому немає сенсу подавати на нього в суд. Як, напевно, і продовжувати консультувати його у написанні докторської дисертації. Людина - самодостатня, сама може все зробити, якби робила.

Я погоджуюся з вашими розмірковування щодо розрізнення процесу дослідження якогось явища (в даному разі - релігії) та його пропаганди. Про це я говорила вище, стверджуючи, що релігієзнавство не пропагує релігію, воно пропагує ЗНАННЯ ПРО РЕЛІГІЮ. А це ж різні речі! І якщо хтось не вловлює різницю, то нехай звернеться до такої аналогії: якщо я інформую про існування такої хвороби, як діабет, то хіба я пропагую стати діабетиком?

А щодо вашої дуже слушної пропозиції про створення релігієзнавчого інтернет-портала - то ми давно над цим думаємо. І як завжди, справа навіть не в грошах, хоч сюди треба буде вкласти солідну суму, а в людських ресурсах. Головна проблема для всіх зараз - це люди, профі, які хочуть і знають, як зробити конкурентний продукт. Ми працюємо над цим, є деякі по движки, зокрема є наш блог «Українське релігієзнавство», який відкрила і підтримує Оля Недавня, але цього замало, потрібна команда, яку ми потрохи збираємо.
*
Запитання від Редакція РІСУ
*
Дякуємо Людмило Олександрівно за участь у нашій веб-конференції! Сподіваємося, що вона була продуктивною і все таки емоційно-позитивною! На завершення просимо відповісти на деякі наші запитання. 1. Українські реалії є такими, що релігійне життя багато в чому залежить від загальнополітичного життя, примх і симпатій "власть імущих". Як на вашу думку, якими важелями варто користуватися українським Церквам і релігійним організаціям, щоби більш унезалежнитися від діячів та обставин "світу цього"? 2. Ви належите до Української асоціації релігійної свободи. Як Ви оцінюєте вплив цієї організації на захист релігійної свободи в Україні, чи вона працює на повну силу, чи ні? І які її перспективи? 3. Як можна загалом оцінити інтереси сучасних молодих релігієзнаців? Наскільки серед молоді взагалі є бажання вивчати релігійне життя на науковому рівні? Що їх більше цікавить: польові дослідження чи щось інше? Які тенденції розвитку молодої релігієзнавчої наукової школи? Ще раз дякуємо за щиру розмову і бажає численних наукових та особистих успіхів!

Дякую, РІСУ, ваші прикінцеві запитання виявилися чи не найскладнішими...

Які важелі? Найперше - віросповідні. Найкраща опора - це віровчення, де давно проголошені принципи ставлення до влади, політики, світу цього. І головно, що вони всі пройшли перевірку історією. То все земне, плинне, а є речі незмінні, вічні, які дані нам як Божі завіти. От і давайте їх виконувати.

Сьогодні церкви - це вже не слухняний інструмент державного впливу на свідомість людей, як ще 20 років тому. Церкви перетворилися на авторитетну силу, чого часто держава не помічає, не визнає, але ж від цього авторитет церков не зменшується. Церква має пам'ятати, що чи не найбільшої духовної опіки і підтримки потребують саме державні мужі, оскільки вони несуть всю вагу відповідальності за Україну та її народ. Але така підтримка не має привести до залежності держави від Церкви, і Церкви від держави. Необхідно зберегти автономію цих двох структур, от тоді можливим буде партнерство, справжнє, плідне, загально вигідне, яке проголошено основною формою відносин між ними.

УАРС - громадська організація, яка на добровільних засадах об'єднала представників деяких церков України з метою, яка зазначена в самій назві асоціації, а саме - захист релігійних свобод чи свободи релігії. Зрозуміло, що вона робить стільки, скільки може зараз зробити. Багато що залежить від ініціативи самих церков, а вона поки що не достатньо висока. Тому зусилля, які прикладають члени УАРС, потребують нарощення, на і сподіваються її керівні органи.

Про молодіжне релігієзнавство хотілося б, дійсно, поговорити більш докладно, оскільки релігієзнавці молодшого покоління - це наші духовні діти, яким ми вчили у вишах, керували їхніми першими кроками в науці, були науковими наставниками по кандидатським дисертаціям. Зараз ми уважно слідкуємо за їх подальшим науковим ростом, постійно надихаємо на продовження досліджень, оскільки від них залежать перспективи релігієзнавства в Україні. Деяка частина молодих об'єднана у Молодіжну асоціацію релігієзнавців. Вона успішно рухається і в інституціональному, і в дослідницькому плані, пропонує і виконує різні проекти. Приємно, що молоді беруться за складні теоретичні проблеми, не бояться розв'язувати методологічні вузли сучасної дорослої науки про релігію. Особливо ми опікаємо свою молодь, яка працює у Відділенні, або яка визначилася в науці завдяки нашим спецкурсам в Києво-Могилянській академії, КНУ, інших вузах. Розумієте, підготовка класного спеціаліста - це надто трудомістка праця, над кожним, як над ювелірним виробом за авторським проектом, працюєш роками. Зате яке несказанне задоволення, коли твоє духовне дитя спинається на ноги, розправляє крила і самостійно летить в науковому обрії! Я - щаслива мати, оскільки дала наукове життя багатьом діткам.

На останок. Дякую РІСУ, його невтомному директорові Тарасу Антошевському, справжньому журналісту і науковцю, за постійний інтерес до релігієзнавства. Він завжди задає високі теоретичні рівні обговорення актуальних проблем. Крім того йому вдається створити таку творчу атмосферу, в якій приємно працювати. Дякую також всім тим, кому виявилися не байдужими теми, що тут піднімалися, оскільки ваші запитання - насправді, дуже важливі для нас, для мене особисто, оскільки є тим камертоном, за яким ми визначаємо свою запитуваність українським суспільство, а також ті проблеми, які потребують нашої уваги і подальшого дослідження. До зустрічі!

Джерело: РІСУ

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове