Час іде, а храм руйнується… І що далі?...

04-09-2010

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Україні

За минулий рік після освячення храму його ремонт не просунувся ні на крок. Настала осінь. Напівзруйнований храм може не пережити.

29 серпня в римсько-католицькому храмі в Дніпропетровську встановили пам'ятну дошку до річниці з дня освячення храму святого Йосипа. Цій знаменній події передувала довга боротьба католиків з іноземною фірмою за приміщення, де нині знаходиться храм. І хоча тоді Вищий Господарський Суд України прийняв рішення на користь парафіян, це виявилося лише маленьким першим кроком до перемоги. Нині «храмові» пристрасті вщухли, але тепер проти католиків запустили зброю повільної дії - бюрократичний апарат.

Тоді, рік тому, душпастирі і парафіяни храму планували привести в порядок приміщення, повернути йому історичний вигляд, відновити фрески на стінах храму, а в першу чергу - зробити дах. На жаль, всі ці мрії так і залишилися лише мріями: будівля знаходиться в аварійному стані, і з кожним днем йому потрібно все більше й більше ремонтних робіт.

«Без реєстрації прав власності в БТІ ми не можемо навіть цеглинкаи з місця зрушити», - зітхає представник католицької парафії з адміністративних питань Наталія Палажчук. «А в реєстрації нам відмовляють, хоча рішенням Вищого господарського суду храм був переданий у нашу власність, але з'являються все нові і нові перешкоди. Ось днями нам повідомили, що на власність накладено арешт, але дати запит, щоб дізнатися про це арешт, ми не можемо, оскільки ... не зареєстровані».

Така бюрократична «Тяганина» триває вже майже рік, а тим часом старовинна будівля, яка і так зазнала чимало поневірянь на своєму віку, продовжує розвалюватися. Замість даху над храмом сяє небесне склепіння. І хоча парафіяни жартують, що так вони ближче до Бога, пережити ще одну зиму в таких нелюдських умовах буде ой як складно! За три роки, поки храм стоїть під відкритим небом, фрески великої історичної цінності руйнуються під осінніми зливами і снігом.

Чекає кращих часів і дзвін, який минулої осені привезли дніпропетровським католикам з Італії. Зараз подарунок, як і раніше, тулиться на балконі в компанії з саморобним водовідвідом: дерев'яні дошки, вкриті плівкою, стирчать прямо з вікон другого поверху, в дощову погоду вода витікає з ним на землю. Найсухіше місце в храмі відвели для щоденних служб, там же встановили пам'ятну дошку. Поруч з нею висить розклад чергувань: парафіяни кожен день охороняють храм, побоюючись повторення історії трирічної давності, коли храм намагалися підпалити.

Але, незважаючи на всі перешкоди, парафіяни налаштовані оптимістично. «Храм повернувся до нас з Божою допомогою, на неї ж сподіваємося і зараз», - каже колишній настоятель храму Святого Йосипа брат Казимир. Добрі люди є скрізь, у тому числі, і в міській владі. Тому сподіваємося, що нам все ж допоможуть вирішити питання з реєстрацією, адже це будинок, побудований ще в ХІХ столітті, що є невід'ємною частиною історії Катеринослава та архітектури міста.

http://www.catholic-media.org/

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове