Без Бога нічого не можемо, і лише перебуваючи з Ним, знаходимо сили та засоби для діяльної любові. Проповідь Бенедикта XVI

05-09-2010

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський

У неділю, 5 вересня 2010 р., Папа Бенедикт XVI здійснив короткотривалий візит до містечка Карпінетто Романо - батьківщини Лева ХІІІ. Відвідини обмежилися лише Службою Божою та зустріччю з місцевою громадою.

Під час проповіді, коментуючи біблійні читання, Венедикт XVI в їхньому світлі представив постать та діяльність Папи Лева ХІІІ. Першочерговою темою прочитаних уривків, зазначив він, є першість Бога та Ісуса Христа. У Євангелії Ісус пригадує, що умовами для того, щоб бути Його учнем є любити Його понад усе, зректися свого, взяти хрест і йти за Ним. Ісус відразу ставить усе на свої місця: «Іти за Ним є зобов'язуючим, це не залежить від ентузіазму чи опортунізму, але повинно бути зваженим рішенням, прийнятим після того, як у своєму сумлінні відповімо на запитання: Ким Ісус є для мене?»

У цьому контексті Святіший Отець вказав на те, що Папа Лев ХІІІ був «людиною великої віри та глибокої побожності». «Це завжди є фундаментом всього, для кожного християнина, включаючи Папу, - вів далі Бенедикт XVI. - Без молитви, тобто без внутрішньої єдності з Богом, ми нічого не можемо зробити». Слова та вчинки Лева ХІІІ були відбитком його внутрішньої релігійності. Іншою характеристикою цього Папи, яка походить також з першості Бога та Христа в житті, та повинна виявлятися у кожному пастиреві, є «християнська мудрість». Кожен душпастир, зазначив Бенедикт XVI, покликаний передавати Божому людові не якісь абстрактні істини, але «мудрість», тобто послання, яке пов'язує віру з життям, істину з конкретною дійсністю. І Лев ХІІІ, з допомогою Святого Духа, зумів це зробити в один з найважчих для Церкви періодів, «залишаючись вірним традиції, одночасно, рахуючись з великим відкритими проблемами» свого часу.

Далі, взявши до уваги основу, тобто віру та духовне життя, Бенедикт XVI згадав про соціальне вчення свого попередника, незабутнє з огляду на енцикліку «Rerum novarum» (Нові речі), та інші численні документи, які і сьогодні становлять основу соціального вчення Церкви. Повертаючись до Послання святого Павла до Филимона, уривок якого був прочитаний під час богослуження, Святіший Отець зазначив, що апостол просить свого приятеля Филимона прийняти без покарання свого раба Онисима, який втік від нього, як брата у вірі, і саме цей досвід вказує на той поштовх, який християнство дало в історії цивілізації для сприяння людській гідності та піднесенню людської особи.

Папа Лев XIII жив в час, коли Європа переживала наслідки Французької революції та Наполеонівської епохи. Церква та численні вираження християнської культури піддавалися сумнівам. Сільське населення не сприймало багатьох змін, залишаючись вірним релігійним традиціям. Щоденне життя було важким. Розвивалася промисловість, а з нею - робітничий рух, який набирав політичних форм. Церква стояла перед викликом належно відповісти на цю нову дійсність. У різних місцевостях з'явилися значущі постаті, пізніші святі та блаженні, які започатковували різні ініціативи, шукаючи шляхів уприсутнити євангельську благовість у цих обставинах. Все це, за словами Бенедикта XVI, приготувало ґрунт для енцикліки «Rerum novarum» та інших соціальних документів Папи Лева ХІІІ. Він збагнув, що лише через діалог та призадуму можна позитивно та ефективно підійти до соціальних питань. «В період гострого антиклерикалізму та великих маніфестацій проти Папи, Лев ХІІІ зумів провадити та підтримувати католиків на дорозі конструктивної участі, багатої за змістом, міцної в принципах та здатної до відкритості», - зазначив Святіший Отець, додаючи, що відразу після появи енцикліки «Rerum novarum», в різних країнах світу відбувся своєрідний вибух різних починань: асоціації, селянські та ремісничі кооперативи, преса. Таким чином, похилий віком, але мудрий та далекоглядний Папа зумів впровадити Церкву в ХХ століття омолодженою та здатною протистояти новим викликам.

Наприкінці проповіді Святіший Отець зазначив, що хоч не вистачає часу на те, щоб детальніше зупинятися на цих аргументах, Пресвята Євхаристія запрошує нас зосередити увагу на суттєвому - на Христовій любові, яка відновляє людей та світ. «То ж з радістю та щирими почуттями залишаю вам давню і завжди нову заповідь: любіть один одного так, як Христос нас полюбив, і з цією любов'ю будьте світлом та сіллю світу. Таким чином, будете вірними спадщині свого великого та шанованого земляка, Папи Лева ХІІІ. І нехай так діється в усій Церкві!»

http://www.radiovaticana.org/

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове