Чи повернуть храм католикам Калінінграду?

19-11-2010

• Категорія:

• Теги:

• Церква в Росії

Калінінградська єпархія Російської Православної Церкви виступила з гострою критикою на адресу католицького архиєпископа Паоло Пецці за те, що він висловив протест проти передачі католицького храму в Калінінграді Московському Патріархату. Йдеться про будівлю церкви Святої Родини, яку на даний час займає місцева філармонія. Католики неодноразово просили про її повернення, про що й нагадав у своій недавній заяві ординарій архиєпархії Матері Божої в Москві.

У своєму посланні православні єрархи наводять італійську приказку - „не кидатися камінням у скляному будинку": таким „домом", за їхніми словами, і є Калінінградська область. Монсеньйор Пецці звинувачується у фальсифікації історії, підкреслюється, що ця земля „окроплена кров'ю радянських воїнів" і по праву належить Росії. Склад населення та віросповідання в цій області змінилися. Те, що храм Святої Родини до 1945 року належав католикам, для представників єпархії сьогодні не має значення.

Рішення місцевої думи православні вважають єдино правильним і таким, що не підлягає дискусії. За словами єрархів, якщо католики хочуть використовувати колишній храм, то вони повинні матеріально брати участь у зведенні нової будівлі для філармонії, а потім отримати дозвіл православних на використання церкви. Представники православної єрархії пишуть, що слова архиєпископа Пецці „здатні завдати реальної шкоди співпраці і відносинам між нашими Церквами, як видається, не тільки в межах Калінінградської області". Архиєпископу докоряють тим, що він захистив права своєї пастви. Залишається актуальним питання: хто кидається камінням у скляному будинку, виставляючи у найнегативнішому світлі і свою державу, і свою релігійну громаду?

Далі з'явилася і реакція Московського Патріархату на заяву архиєпископа Пецці. Секретар Відділу зовнішніх церковних зв'язків з міжхристиянських відносин священик Дмитро Сизоненко закликав до об'єктивного погляду на подію, запевнивши, що рішення Калінінградській думи в жодному разі не можна вважати недружнім кроком православної єрархії по відношенню до католиків. Представник Московського Патріархату поставив під сумнів твердження архиєпископа Пецці про те, що закон готувався за законами технологій лобіювання, потай: „Ніхто не робив з цього ніякої таємниці, - заявив отець Дмитро. - Під час обговорення питання, кому передати будівлю колишньої кірхи, адміністрація області висунула умову, щоб філармонія продовжувала свою діяльність на безоплатній основі. Таким чином, остаточне рішення було прийнято на користь того, хто прислухався до цієї цілком обґрунтованої вимоги". Православний священик зауважує, що не можна говорити про неповагу прав католиків, оскільки „законні правовласники будівлі кірхи Святої Родини та їх нащадки остаточно покинули місто після входження цієї території до складу СРСР. Тому повоєнні переселенці з регіонів, строго кажучи, прямого відношення до будівлі не мають". Довгі роки, нагадав Сизоненко, будівля перебувала в повному запустінні, і над її відновленням, яке почалося у 1970-х роках, трудилися не тільки нащадки переселенців, які сповідують католицтво. Городяни його відновлювали спільними зусиллями для відкриття органного залу, і „це їх спільне надбання".

Очевидно, що в своїй заяві представник Московського Патріархату посилається на поняття «більшості» і «меншості» зовсім у протилежному ключі, ніж його співбрати, які захищають передачу релігійних об'єктів Російської Православної Церкви як Церкви абсолютної більшості. За його словами, російські католики позиціонують себе як „ображена релігійна меншість", у той час, як вони представляють Церкву, яка налічує понад мільярд вірних.

Російські католики не забарилися з відповіддю: вони звернулися безпосередньо до Патріарха Московського і всієї Русі Кіріла з проханням сприяти поверненню католикам храму - адже представники Калінінградської єпархії заявили, що храм Святої Родини не потрібен їй для богослужбових потреб, тоді як католики області вкрай потребують його.

Нагадаємо, що у 1991 році були підписані декрети про відновлення католицької парафії Святої Родини, було призначено настоятеля. Парафія зросла швидко, а храму не було. Віруючі молилися біля зачинених дверей храму Святої Родини і нерідко їх висміювали перехожі. Меси відбувалися також на вулиці. Оскільки жодних шансів на повернення храму не було, католики перемістилися у переносну каплицю, побудовану для них німецькими братами. Міська влада, яка вважала проведення Мес на вулиці несприятливим для іміджу міста явищем, дозволила католикам вибрати місце для каплиці, і вона була поставлена на Лісопильній вулиці, на місці звалища. Місцеві жителі зустріли це дуже недружелюбно, оскільки тепер їм ніде було вигулювати собак і викидати сміття. Тоді католики запросили місцевих мешканців до діалогу, і незабаром жителі району побачили в них друзів і навіть допомагали у будівництві. З самого початку парафія розвивала активну благодійну діяльність на користь усіх мешканців міста - відкрила їдальню для бідних, склади для гуманітарної допомоги, майстерні для „дітей вулиці", медпункт.

Остання Свята Меса у будівлі храму Святої Родини була здійснена з дозволу влади 14 січня 2001 року. На проповіді архиєпископ Тадеуш Кондрусевич висловив надію, що „на цій землі, де довгі роки панував войовничий атеїзм, яка була бастіоном боротьби з вірою, з Церквою", храм католикам рано чи пізно повернуть.

переклад Milites Christi Imperatoris