Папа назвав „гарячі точки” екуменізму

19-11-2010

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський |
• міжхристиянські відносини

„Екуменічний діалог за останні 50 років пройшов довгий шлях, і сьогодні він потребує нового пориву, особливо на Заході, причому не треба забувати, що єдність християн твориться Богом, а не мистецтвом переговорів і компромісів" - з такими словами Папа Бенедикт XVI звернувся до учасникам пленарного засідання Папської Ради зі Сприяння Єдності Християн, яка відзначила 18 листопада півстоліття з дня заснування цього відомства.

Отже, християнську єдність творимо не ми, а Бог: саме цю думку Святіший Отець поставив у центр своєї промови, в якій, окрім історичних роздумів, він окреслює стан екуменічного руху в сьогоденні і перспективи його розвитку в найближчому майбутньому. Першими словами Бенедикта XVI на аудієнції, даній учасникам пленарного засідання, були слова подяки за те рішення блаженного Папи Івана XXIII, яке 50 років тому призвело до створення Секретаріату зі сприяння християнській єдності, перетвореному потім Папою Іваном Павлом II у Папську Раду.

"Цей крок став віхою на екуменічному шляху Католицької Церкви. Протягом п'ятидесяти років було пройдено довгий шлях. За ці п'ятдесят років зросло справжнє взаємне пізнання і повага між Церквами та церковними громадами, були подолані стереотипи, що склалися протягом століть. Сформувався богословський діалог, але також і діалог любові; розвивалися різні форми співпраці, серед яких, крім захисту життя, охорони всесвіту і боротьби з несправедливістю, особливо важливим і плідним було співробітництво в галузі екуменічних перекладів Святого Письма".

На аудієнції пролунав довгий список імен керівників Папської Ради, яким Святіший Отець висловив подяку за багаторічну працю, і разом з ними Папа промовив слова вдячності на адресу всіх, хто був і є працівниками цієї установи. Потім увага Папи перемістилася на наші дні, у першу чергу на роботу проекту „Харвест", завдяки якому можна „підвести перший підсумок богословського діалогу" з основними церковними спільнотами, починаючи від Другого Ватиканського собору і до наших днів. Папа дав чітке визначення того, що ми називаємо „шляхом до єдності".

"Сьогодні деякі, особливо на Заході, думають, що цей шлях втратив свій порив, і тому відчувають необхідність оновлення екуменічного інтересу і надання чітких контурів діалогу. Перед нами стоять безпрецедентні завдання: нові етико-антропологічні інтерпретації, екуменічне виховання нових поколінь, ми стикаємося з більшою роздробленістю екуменічного середовища".

Необхідно усвідомити зміни, що відбулися, підкреслює Бенедикт XVI, нагадуючи в той же час про „гарячі точки" сьогоднішнього діалогу з православними і з давніми східними Церквами. У діалозі з першими такою точкою є роль Римського Єпископа в церковному спілкуванні, а з другими - констатація багатства спільної спадщини, що збереглася всупереч віковим непорозумінням та відчуженості. Продовження цього шляху залишається твердим зобов'язанням, однак, зауважив Папа, для цього недостатньо володіти мистецтвом переговорів і вмінням знаходити компроміси.

"Екуменічна діяльність - це подвійна дія. З одного боку, це впевнений, пристрасний і наполегливий пошук єдності в істині, розробка моделей єдності, виявлення протистоянь і темних сторін з метою досягнення єдності. Усе це здійснюється в богословському діалозі, але перш за все - в молитві та покаянні, шляхом духовного екуменізму, що становить живе серце всього шляху: єдність християн - це молитва, вона живе молитвою".

З іншого боку, сказав на закінчення Бенедикт XVI, не потрібно забувати, що „єдність творимо не ми, її творить Бог: вона сходить згори, від єдності Отця з Сином у діалозі любові, якою є Святий Дух. Це - прилучення до Божественної єдності. Але ми не повинні применшувати і наших зусиль. У кінцевому рахунку, і в екуменічному шляху потрібно залишити Богові те, що належить виключно Йому, і шукати єдності з серйозністю, постійністю і самовіддачею, враховуючи, що наш обов'язок включає дію і страждання, активність і терпеливість, тяжка працю і радість".

переклад Milites Christi Imperatoris