Категорії
- Євангелізація
- Школа молитви
- Прослава
- Зцілення і визволення
- Католицька Онова
- Духовна війна
- Апологетика
- Перепони на шляху до Бога
- Гортаючи Біблію
- Сенс життя
- Союз з Богом
- Спільнота і спільність
- Католицька Церква
- Бізнес і християнство
- Сім’я
- Свідки віри
- Небезпека: окультизм
- Увага! Секти
- Aнонс подій
- Pro-life
- інтерв'ю
- Біблія
- ВАЖЛИВО
- Глава УГКЦ
- культура і суспільство
- міжхристиянські відносини
- наука і віра
- офіційно
- Папа Римський
- УГКЦ
- харитативна діяльність
- християнофобія
- християнство і політика
- цікавинки
- Церква в Європі
- Церква в Австралії
- Церква в Азії
- Церква в Америці
- Церква в Африці
- Церква в Росії
- Церква в Україні
Владика Гліб Лончина про діяльність УГКЦ у Великобританії та Ірландії
22-11-2010
Кор.: Дорогі радіослухачі, сьогоднішня програма стане ще однією з циклу радіопрограм, які ми слухали нещодавно. Цей цикл творять інтерв'ю з владикою Володимиром Ковбичем, єпархом Куритибської єпархії в Бразилії та владикою Діонісієм Ляховичем, апостольським візитатором для українців греко-католиків Італії та Іспанії. Сьогодні будемо сухати третьє з цієї серії інтерв'ю, цього разу в владикою Глібом Лончиною, апостольським адміністратором для екзархату УГКЦ у Великобританії та апостольським візитатором для Ірландії. Головна ідея цієї серії інтерв'ю - представити тим хто живе в Україні життя, радощі смутки тих українців, які живуть у різних країнах світу. З 4 березня 2004 року владика Гліб є апостольським візитатором для українців греко-католиків в Ірландії, а з 2 червня 2009 року виконує завдання апостольського адміністратора вакантного осідку апостольського екзархату для українців візантійського обряду у Великобританії. Якою є церковна ситуація у тих країнах де він сьогодні служить?
Владика Гліб Лончина: У Великобританії є найстарша еміграція, це повоєнна, яка вже доживає віку і багато парафій мають менше членів, багатолюдей вже повмирали. Їхніх дітей і внуків дещо є але у великій мірі вже нема, так що наші парафії дуже змешилися. Натомість у Лондоні наша парафія сильно розрослася завдяки українцям, які в останніх 5-10 роках прїхали до Великобританії. Вони оселилися головно в Лондоні, бо там легше роботу знайти. Так що щонеділі на двох службах Божих ми маємо від 800 до 1000 осіб що приходять. А вже не говорю про Великдень чи Різдво, коли до 6-8 тисяч може перейти через церкву. В Ірландії, очевидно, багато менше людей, але там тільки нова еміграція. Їх офіційно може бути коло 8 тисяч. Ми тепер в Дубліні маємо каплицю, яку нам випозичує Римо-Католицька Церква і там служиться Служба Божа щонеділі і свята. Так що приходить може до сотки людей. Я думаю, що ця громада буде рости бо досі Служба Божа служиласи в іншій каплиці багато меншій і в пополудневих годинах. Це для наших людей дуже невигідно. Тепер коли вже маємо свою для нашого вжитку то і Служба Божа буде вранці то вже є видно як більше людей приходить.
Кор.: Як владика Гліб, який сьогодні служить для емігрантів узагалі ставиться до питання еміграції?
Владика Гліб Лончина : Еміграція це є феномен не тільки наших часів але і всіх часів, всіх епох історії. Люди з різних причин емігрують. Важко сказати що є позитивне, а що - негативне. Є багато позитивних елементів і є багато негативних елементів. Треба взяти кожну особу або кожну родину зокрема. Якщо йдеться про родину, якщо ця родина розділена, розбита то певно що це має негативний вплив, люди відчужуються один від одного, діти виростають без батьків, або без матері, отже це є негативні фактори цього феномену. Позитивні фактори це є те, що люди бачать трошки інший світ, набираються звичаїв які там вивчають - це є абсолютно позитивне, що потім коли вони повернуться, якщо повернуться в Україну, то вони можуть дати вагомий вклад в нашу державу. Так що є і позитиви і негативи.
Кор.: Що Церква пропонує нашим людям крім Літургії?
Владика Гліб Лончина : Ми маємо особисті контакти з людьми, люди до нас звертаються з різними питаннями. Ми стараємося для них організувати якісь імпрези щоб вони згуртувалися при церкві після Літургії вони мають можливість прошки постпілкуватися одні з одними при наших церквах. Наша діяльність є досить обмежена тому що люди далеко живуть і важко їх зібрати під час тижня. Дуже часто вони не є з родинами і не мають сталих робіт, скажімо, від 9-ї до 5-ї години чи щось таке. Вони можуть працювати цілими днями, це все усклалднює нашу душпастирську працю.
Кор.: Чи приходять до владики Гліба Лончини люди, які перебувають в цих країнах нелегально? Чим як правило Церква може їм допомогти?
Владика Гліб Лончина:
Можемо часом їм допомагати якюсь порадою, допомагаємо особливо коли хтось захворів, потребує операції або як хтось рідний помер, то просимо людей щоб зібрали щоб тіло відіслати в Україну. Отже в той маленький спосіб ми можемо допомагати людям.
Кор.: Після цього в нашій розмові ми заторкнули тему асиміляції, адже як відомо, процес асиміляцї ніколи не можна зупинити. Хіба призупинити. Що Цреква вважає за необхідне робити аби уповільнити цей процес?
Владика Гліб Лончина: Церква старається виховувати своїх вірних у власній традиції, дати їм пізнати красу східної духовності щоб вони пишалися своєю українською Церквою, щоб вони не встидалися її, щоб вони хотіли в ній почитати Господа. Існують по наших церквах також такі, назвімо їх, школи чи суботні, чи недільні, то радше при громадських організаціях вони існують. Всяка наука допомагає щоб трошки задержати асмиляцію, але ми свідомі того що це є дуже мінімальне, що діти, які вже там виростають, або навіть і народжуються там вони вже будуть краще вміти по-англійськи ніж по-українськи. Це, нажаль, є такий факт і то би треба мати цілу шкільну систему щоб цьому більше зарадити. Ми не маємо можливостей на таке.
Кор.: Владика Гліб народився за кордонами України, проте він добре розмовляє українською і, мабуть, у першу чергу завдячує цим батькам а не школі. Тому ми його запитали про те, яку роль в асиміляції відіграють батьки?
Владика Гліб Лончина: Першу роль відіграють батьки. Тому що, якщо дитина вдома не чує української мови, то ледви що вона у школі її вивчить. Так що важливо не лише чути мову, але важливо щоб батьки прищеплювали любов до рідного народу, до землі своїх батьків, до рідної культури, історії щоб дитина з тим багажем культурним вже виростала. Школа може лише утверджувати це але не може прищепити цього.
Кор.: Головна тема цьогорічного синоду єпископів УГКЦ у роботі якого брав участь владика Гліб була присвячена міграції. З чим представник Великобританії пийшов на синод? Що він очікував від синоду в цьому питанні?
Владика Гліб Лончина: Ми прийшли з усіма проблемами і з реальністю цього питання тому, що воно нас торкає, особисто наші парафії, нашу Церкву у Великобританії. Під час синоду ми багато різного цікавого почули про цей процес і, головно, про те, що церква відчуває свій обов'язок, що це її обов'язок займатися цим питанням, займатися цими людьми бо навіть якщо вони вже втратили свою мову все ж таки це є наші люди, наші вірні і ми за них відповідальні. Тобто маємо їм старатися допомогти. Остаточно наша мета це є святість кожної людини. Щоб кожна людина пізнала Бога, жила з Богом і для Бога. А це втілюємо у нашій культурі у нашій традиції.
Кор.: Багато емігрантів ще мають на собі знак радянського суспільства в якому виростали. Тобто ці люди протребують нової євангелізації. Що зроблено в цьому питанні?
Владика Гліб Лончина: Ми усвідомлюємо собі що багато людей є неоцерковлені, а навіть ті, що приходять до церкви дуже часто не знають катехизму, не знають правд віри. Я цього літа скликав священиків і просив, щоб, починаючи з вересня, вони щонеділі перед Службою Божою прочитали частинку катехизму. На десять хвилин. Нехай люди вслухаються, нехай у них зродяться якісь запитання. Потім зможуть священика запитати. Може зробитися дискусія на цю тему після Служби Божої. Катехизація надзвичайно важлива не тільки для дітей але для всього народу. Потім, коли була мова про євангелізацію, була мова про тих, які ще не чули, або які ще не є охрещені, отже була рекомендація щоб знову включити єктенію з оглашених в наших службах Божих. Вона була коли Служба Божа була скорочена ще в 50-тих роках за Патріарха Йосифа. Це були інші часи, не було такого гострого відчуття неохрещених, не було таких контактів. Але тепер, особливо відколи Україна стала вільною, відкрила свої кордони і тепер багато людей виїжджають з України, це питання є дуже актуальним. Є дуже багато людей, які ще є неохрещені. Так що ми також за дорученням синоду будемо включати єктенію за оглашених будемо усвідомлювати людей що треба відкрити двері нашої церкви до кожного, що шукає Бога і заохочувати таким чином лудей бути свідомими місійного характеру церкви.
Кор.: Тоді ми запитали чи це стосується лише наших людей чи й англійців?
Владика Гліб Лончина: У першу чергу це стосується наших людей. Є дуже багато наших людей, які ще не є оцерковлені, але будемо також відкриті до того, що зголосяться, прийдуть до нас люди, які не є українцями або слабо говорять по українськи. Треба буде до них промовити англійською мовою, треба буде з часом і богослуження проводити англійською мовою, проповідувати англійською мовою. Це все буде спроваджуватися в міру потреби тому, що ми маємо поділитися нашою вірою, ми маємо поділитися з іншими красою нашого обряду, нашою духовністю. Якщо це до когось промовляє, когось заохочує любити і шукати Бога то це є лише позитивне явище. Так як ми служимо наші служби Божі, священик стоїть лицем до престолу а не до людей, це вже має людині промовити щось, це має її усвідомлювати що вся наша увага є піднесена вгору до Господа. Це є одне таке послання яке ми можемо послати. Тим я не хочу критикувати латинську літургію, то у них те що священик повернутий до людей підкреслюється більше суспільний характер і характер сопричастя Бога з людьми. А ми маємо інший акцент, інший наголос на цьому. Наші ікони промовляють, наш церковний спів, вживання кадила усі ці елементи надають якоїсь торжественності цій літургії і це щось є дуже нове для латинників чи для інших, що приходять до нашої церкви і це в них зроджує потім якісь запитання, якесь зацікавлення і вони помалу можуть пізнавати нашу духовність.
Підготував Отець Ігор Яців. (Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»)
При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове
