Підсумок Післясинодального Апостольського Повчання Папи Бенедикта XVI «Verbum Domini» (3)

28-11-2010

• Категорія:

• Теги:

• Папа Римський

Закінчуємо загальне ознайомлення з Післясинодальним Апостольським Повчанням Папи Бенедикта XVI «Verbum Domini», що є плодом праці Синоду Єпископів Католицької Церкви на тему «Слово боже в житті та місії Церкви».

Папа пригадує, що слухання Божого Слова допомагає усвідомити важливе завдання «творити справедливіший світ, однозначно заявляти про прояви несправедливості, поширюючи солідарність і рівність між народами». «Боротьба за справедливість і переміну світу являються невід'ємними частинами євангелізації». Святіший Отець, однак, стверджує, що побудова нового суспільства не є першочерговим завданням Церкви, навіть попри те, що до неї належить право і обов'язок пояснювати етичні і моральні питання про добро поодиноких осіб і народів. Обов'язок побудови кращого світу лежить на мирянах, через їхню безпосередню і живу участь в суспільно-політичних процесах. При цьому, не слід забувати, що Боже слово є «джерелом примирення і спокою». Бажаючи ще раз наголосити на важливості цієї правди, Папа пише: «Релігія ніколи не повинна оправдовувати різні форми нетерпимості і війни. Не можна чинити насилля в Боже ім'я!» (99-103).

В наступних рядках свого повчання Бенедикт XVI згадує про молодь, емігрантів, хворих і бідних. «Світ молоді - стверджує Папа - вимагає відважної і чіткої проповіді, а міграційні процеси сприяють поширенню Божого слова». Емігранти, за словами Святішого Отця, мають право слухати проповідь, яка їм пропонується а не накидається. Він також заохочує бути поряд з страждаючими, а щодо бідних говорить: «Харитативне служіння, яке завжди повинно бути присутнім в наших церквах, нехай буде поєднане з проповіддю Божого слова і Святими Тайнами». Церква не може розчаровувати потребуючих: «Душпастирі покликанні також до того, щоб їх вислуховувати, від них навчатися, їх провадити у вірі та мотивувати бути творцями власної історії». Отож, ясно показується зв'язок між Божим словом та охороною Божого створіння.

Папське повчання «Verbum Domini» закликає відновити діалог між Біблією та різними культурами. Святіший Отець пише: «Хочу запевнити всіх подвижників культури в тому, що вони не повинні боятися відкрити себе Божому слову, яке не нищить правдиву культуру, а, навпаки, являється постійним стимулом для пошуку властивих виявів сучасної людини». Таким чином, за словами Бенедикта XVI, «Святе Письмо вповні відновлює свою суть як кодексу культури» і тому він заохочує поширювати пізнання Біблії в школах і університетах «долаючи старі та нові упередження». Церква високо цінить, поважає і подивляє митців «захоплених красою», які черпають своє натхнення зі Священного Писання і допомагають, певною мірою, сприймати в часі і просторі вічну і невидиму дійсність, а тому заохочує їх до ще більшої та якісної праці, зокрема, у світі суспільних комунікацій, звертаючи увагу на дедалі більшу роль Інтернету, «який становить нове середовище для поширення Євангелія, усвідомлюючи однак, що віртуальний світ ніколи не може замінити дійсність» (109-113).

Щодо інкультуризації, то Папське повчання застерігає, щоб не плутати її з процесами поверхневого пристосування і з синкретичним безладом, які розмивають первинну суть Євангелія з метою зробити його зрозумілішим та сприйнятливішим. «Боже слово долає обмеження поодиноких культур, творячи сопричастя між різними народами» (114-116). З іншого боку, «зустріч, діалог та співпрацю між усіма людьми доброї волі, особливо між тими які належать до інших релігійних традицій, Церква визнає основною частиною проповідування Божого слова, уникаючи різних форм синкретизму та релятивізму» (117).

Щоб відзначити те, наскільки Церква з належною пошаною ставиться до мусульман, Бенедикт XVI знову пригадує, що Синод Єпископів Католицької Церкви, який в жовтні 2008 року проходив в Ватикані, відзначив прогрес в діалозі з мусульманами, щодо дотримання таких цінностей, як «пошанування людського життя», «невід'ємних прав чоловіків і жінок та притаманної їм гідності», як також вклад, який релігія вносить на користь спільного добра, при цьому, завжди розрізняючи між «суспільно-політичним і релігійним устроями» людського буття (118). Святіший Отець, висловлюючи пошану Церкви до древніх світових релігій і їх духовних традицій, зазначає: «Міжрелігійний діалог не був би плідним, якби не містив у собі право вільно визнавати свою власну релігію, приватно чи публічно, а не просто пошану свободи совісті» (120).

«Наша епоха, - завершує Бенедикт XVI, - повинна бути часом нового слухання Божого слова і нової євангелізації, тому що також і сьогодні Воскреслий Христос каже: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє всякому творінню» (Мк 16,15)» (122).

Джерело: Радіо Ватикан

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове