Категорії
- Євангелізація
- Школа молитви
- Прослава
- Зцілення і визволення
- Католицька Онова
- Духовна війна
- Апологетика
- Перепони на шляху до Бога
- Гортаючи Біблію
- Сенс життя
- Союз з Богом
- Спільнота і спільність
- Католицька Церква
- Бізнес і християнство
- Сім’я
- Свідки віри
- Небезпека: окультизм
- Увага! Секти
- Aнонс подій
- Pro-life
- інтерв'ю
- Біблія
- ВАЖЛИВО
- Глава УГКЦ
- культура і суспільство
- міжхристиянські відносини
- наука і віра
- офіційно
- Папа Римський
- УГКЦ
- харитативна діяльність
- християнофобія
- християнство і політика
- цікавинки
- Церква в Європі
- Церква в Австралії
- Церква в Азії
- Церква в Америці
- Церква в Африці
- Церква в Росії
- Церква в Україні
Еміграція сьогодні – розкіш, чи вимушена необхідність?
01-12-2010
Стан української міграції на сьогодні складає немалу цифру - 34 мільйони українців за кордоном. Галичина передує у цих процесах. Схід та Південь України, натомість, не особливо відреагували на резонанс, який викликала державна політика у суспільстві.
За словами владики Йосафата Говери, екзарха Луцького, на Волині міграційні процеси не так відчутні, як в Галичині. З усього видно, що на Волині люди менше переїжджають з місця на місце. Хоча еміграція на сьогодні є характерною для всього світу, зокрема для Західних областей України: люди переселяються, приїжджають, від'їжджають. Як зазначає владика, багато греко-католиків-волинян приїхали сюди в різний час і через різні обставини з Галичини: «хтось був репресований за часів сталінізму, потім не мав можливості повернутися у Галичину і оселився на Волині. Багато людей приїхало у пошуках праці: лікарів, вчителів чи інших спеціалістів - і тут залишилися, хтось одружився». Міграційні процеси є характерними, зокрема, і для Волині, однак тут вони є не настільки яскравими, як у інших областях.
Чому ж еміграція, яка так інтенсивно розвивається, не торкнулась настільки вагомо Сходу, зокрема Волині? Важко назвати якісь об'єктивні причини, та й чи, взагалі, можна про щось об'єктивно говорити, але, можливо, це зумовлено певними традиціями, які походять з давніх поколінь. Люди вже понад сто років виїжджають у світ у пошуках праці. Ми знаємо кілька таких еміграційних хвиль у Північну, Південну Америку, Австралію тощо. Волинь, за словами екзарха, «має якісь свої особливі традиції». Знаходячись у багатоетнічному середовищі, межує з Білорусією з одного боку, з Польщею і Росією - з іншого. Ця земля завжди мала в собі представників різних націй, але, як стверджує +Йосафат: «люди якось навчалися жити між собою і вирішувати труднощі та непорозуміння».
Можливо, перебуваючи у такому полікультурному середовищі, та не бажаючи інкультуруватись в інші народності, люди об'єднуються разом. Це якоюсь мірою спричинює певний погляд на життя і потребу рішення: їхати кудись у світ на роботу, чи ні?
Про Південь України, за словами владики Василія Івасюка, екзарха Одесько-Кримського, доводиться говорити у ще іншому ракурсі: «Тут відбувається активна міграція із сіл у міста. Якщо ж не знаходять роботи у містах, то виїжджають у Турцію, Росію чи в Європу». Однак, як стверджує владика, географічне розташування немало сприяє тому, що люди і на місці можуть знайти собі роботу, щоб прогодувати сім'ю. Одесько-Кримський екзархат знаходиться переважно у портових містах: Одеса, Миколаїв, Севастополь, Керч, а це завжди більш чи менш активна торгівля, обмін. Розвантажуючи товари, люди завжди мають більшу можливість оплачуваної праці, а відтак є спроможними щось заробити для сім'ї. Це також є фактором, який трохи зменшує еміграційні хвилі.
З усього видно, що українське заробітчанство є вимушеним, позаяк, маючи навіть найменшу можливість залишитися вдома, люди її використовують. Що про це думає держава?
Іванна Рижан
При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове
