Категорії

Search

Tags

«Будь-який прояв добра – це для мене ВІРА»

21-12-2010

  • Категорія:



Віра і розум - чи одне виключає інше?

Про це та інше в інтерв'ю з кореспондентом SOBOR NEWS поділився о. Віталій Марцинюк - Голова молодіжної комісії Київської архиєпархії УГКЦ.

- Отче Віталіє, чим для Вас є віра: розумна дія чи, радше, любов?

Поняття віри є глибоко вкорінене у серці людини. Ми отримуємо віру з молоком матері, з того, як батьки передають своїм дітям з уст в уста, із серця в серце щось дуже важливе, святе, те, з чим ми живемо, виховуємося, що нуртує в нас. Це важко пояснити, але сам Господь упродовж життя у часі цю віру утверджує в людині і є Тим, Хто допровадить її шлях до логічного завершення - Царства Небесного. Ми, люди, дуже часто не є готовими віддати в Божі руки наші справи і намагаємося їх самі вирішувати, не даючи можливостей Богові.
Особисто для мене віра - це любов. Але розум також завжди мене утверджує у вірі. Можливо, тому, що змалку було закладено тверді основи віри. Господь так учинив у моєму житті, що віра була витривалою, а розум лише служив для її утвердження.
Служачи сьогодні на теренах Центральної України, де сотнями років нищилися християнські цінності та вартості, часто задавався запитанням: «Як ці люди для себе інтегрують поняття розуму і віри, якщо виховання і утвердження у вірі, практично, не було, а лише розумом людині важко збагнути істину, правду?».

- Розум - це дар Святого Духа. Якщо розум налаштований на богопізнання, чому ж тоді так часто це не відбувається?

Це можливо, якщо в людині є вже посіяно щось доброго і святого. Якщо віра, натомість, є хиткою, то розум привносить все більше сумнівів. Але, думаю, що також і розумом можливо прийти до пізнання Бога, пізнання Істини, хоча наскільки довго цей процес триватиме - не знаю, адже з пізнанням Бога крізь призму розуму людина мусить і у своїй вірі утверджуватися.

- Як ми можемо побачити Бога у своєму житті?

Бог є любов. Ми можемо пізнавати Його - люблячи.

- Духовне життя завжди несе оцю небезпеку кризи віри. Чому так відбувається?

Є певний час дозрівання особистості, коли в її серце сіється сумнів. Тоді важливим стає те, наскільки оці християнські, духовні цінності, засіяні ще змалечку, будуть глибинними. Адже тоді, як би розум не прагнув, не намагався посіяти в людину сумнів щодо існування Бога, та людина ніколи не зможе зійти з тієї справжньої християнської дороги. Але якщо ота атмосфера не була глибокою, якщо й було сповідування певних моральних вартостей, але не було основи, фундаменту, то така незріла віра може завжди похитнутись.

- Чи знання про Бога завжди приводить до знання самого Бога?

Так, людина, знаючи Його, може також і пізнати Господа, бо якщо не знає, то ніколи й не пізнає. Але чимось одним є знати Бога, а чимось іншим знати про Бога. Сьогодні усі ми можемо багато дізнатися про Бога, але чи усі пережили з Ним особисту зустріч? Часом є психологічні бар'єри, які не дають відкритись на Бога, на Його велич. Ми розумом здатні збагнути, що це вимагає відповідальності від кожної людини, і наскільки та буде готовою прийняти оту відповідальність жити чеснотливим, християнським життям, відкинути будь-які гріховні бар'єри, з яких людині часом дуже важко вийти, розпрощатися зі світом своїх ілюзій, - настільки Бог ввійде в її життя. Я зустрічався з багатьма людьми, котрі глибоко в серці дуже хочуть, дуже бажають пізнати Господа, але вони не готові відкинути гріх. А Господь вимагає відкинення усього гріховного, вимагає багато, настільки, щоб людина відчула щастя.

- Поділіться з читачами досвідом Вашої віри. В які моменти життя вона найбільше розвивалася?

Це було свідчення через людей: коли я приходив додому і зустрічався зі своєю бабусею, яка у свої 92 роки сиділа на ліжку, бо не могла уже ходити і тримала вервичку в руках; коли я маленьким боявся залишатися один у хаті, а вона увесь час була біля мене з тією самою вервичкою в руках. Я серцем своїм відчував, що це правда, тут немає фальші. Моя бабуся не мала освіти (лише три класи), вона розумом не могла пізнавати багато, але була настільки глибоко віруючою, що уприсутнювала Божу любов і все що несе нам наша віра.
Також глибоко пережив досвід служіння неповносправним дітям. Був дуже збудований прикладом цих діточок, їхньою підтримкою і дружбою, тим, наскільки чистими є їхні душі. Це, справді, щирі, відкриті люди. Загалом в доброті кожного серця ми можемо зустріти Божу любов і Божу радість, прояв цієї сильної віри.
Віра не є далекою, бо Господь є в кожній людині, так само, як і зло. Усе залежить від того, чиїми ми є носіями. Бог є в тому, хто не доламає надламану квітку, в тому, котрий здатен допомогти, підтримати старенького... Бог є там, де є любов. Будь-який прояв добра - це для мене ВІРА. Господь через людей сьогодні робить дуже багато.

- Що побажаєте нашій молоді?

Бажаю, щоб вони раділи життю - це найперше. Друге - щоб завжди думали над важливими речами, щоб не стояли осторонь того, що відбувається, щоб життя не проходило повз них, щоб вони були завжди відкритими на дію Бога через них, на дискусію, на діалог, на те, щоб долати стереотипні мислення, щоби оці рамки і бар'єри, які до сьогодні ще існують у нашій державі, могли мужньо долати через власну віру, яка в їхньому нутрі має проявлятися крізь призму розуму. Бажаю бути розумом переконаними і утвердженими в тому, що це, власне, та дорога - дорога любові, дорога щастя, дорога правди, яка заведе їх у Царство Небесне.

Дякую за розмову!
Розмовляла
Іванна Рижан

Джерело: SOBOR NEWS

 При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове