Страсбурзький суд нарешті визнав право ненародженої дитини на життя

21-12-2010

• Категорія:

• Теги:

• Pro-life |
• культура і суспільство

Аборт не може вважатися правом, визнаним на основі Європейської конвенції про права людини: цей принцип був підтверджений Страсбурзьким судом у публікації рішень по судових справах трьох жінок, які проживають в Ірландії. Проте суд частково прийняв оскарження однією з трьох жінок, вказавши на законодавчу неясність Дубліна.

Отже, Страсбурзький суд вперше підтвердив право на життя, пояснивши, що аборт може бути лише виключенням з права, а не правом як таким. У цьому суть сентенції по трьох справах, узятих в провадження у липні 2005 року. Позивачками виступили три жінки з Ірландії, одна з яких литовської національності. Вони подали до Європейського суду з прав людини скаргу про порушення прав людини, що виражається у різних незручностях, великих витратах і приниженнях, які доводиться терпіти для того, щоб зробити аборт за кордоном, - адже в Ірландії аборти заборонені. У перших двох випадках суд відхилив запит на право переривати вагітність у власній країні, незважаючи на те, що на 11 голосів «проти» припало всього шість голосів «за». Третій випадок стосувався жінки, хворої на рак. Вона пройшла курс хіміотерапії, протипоказаної під час вагітності, не знаючи, що чекає дитину і наражається на ризик рецидиву і дефекту плоду. У цьому випадку суд одностайно вирішив, що Дублін повинен відшкодувати жінці збиток у розмірі 15 тисяч євро, підкресливши, що в ірландському законодавстві немає достатньої ясності щодо випадків, коли вагітна жінка ризикує життям. Таким чином, страсбурзькі судді подали до ірландських законодавців запит для одержання недвозначних вказівок (оскільки в даний час існує лише Конституція і не зовсім ясні інтерпретації), які б наділяли жінок, які ризикують життям через вагітність, правом на аборт. Рішення за даними справами було прийнято ще 9 грудня 2009 року - більше року тому. Треба зазначити, що відразу ж було вирішено передати справу до Великої палати, останньої інстанції, оминаючи першу палату.

Завісу над секретами Страсбурзького судочинства перед нами трохи підняв Грегор Пуппінк, генеральний директор Європейського центру юстиції і прав людини зі штаб-квартирою у Страсбурзі. Ця організація є однією з установ, які в якості «третіх осіб» висунули суддям свої зауваження по названих процесах:

«Багато діячів, різні лобі і політичні рухи спробували чинити тиск на суд з тим, щоб він заснував право на аборт - адже в більшості європейських країн аборт узаконений. Ці групи стверджували: раз майже всі європейські країни легалізували аборт, незначна кількість держав, що забороняють його, - таких, як Мальта, Ірландія та Польща, - повинні бути змушені його узаконити. По суті, мова йшла про «консенсус». Ці країни вважають, що в Європі існує консенсус у ставленні до аборту, а значить, всі без виключення зобов'язані визнати його, щоб зрівняти законодавство.

Зі свого боку, Страсбурзький суд сказав однозначне «ні». А значить, широкий консенсус з питання аборту не буде мати ніяких наслідків для свободи Ірландії та її суверенного права забороняти аборт. Ще один позитивний момент полягає у тому, що вперше суд визнав поняття «право на життя» ненародженої дитини. Тим самим суд допустив, що у ненародженої дитини є право на життя, в той час як раніше визнання цього права як такого заперечувалося. Раніше суд вважав, що держави самі повинні визнавати або не визнавати, гарантувати чи ні захист життя ненародженої дитини».

Радио Ватикан

переклад Milites Christi Imperatoris