Search

Tags

Залежності в підлітків. Наркотики


Дорога в пекло через рай

 

За даними МВС, на сьогоднішній день офіційно зареєстровано близько 500 тис. наркоманів, з них 171,6 тис. вживають наркотики регулярно. При цьому близько 5 тис. наркозалежних НЕ досягли 18 років. Найбільше наркозалежних проживає в південних областях України.

Найбільш уражена наркоманією Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька області, Автономна Республіка Крим і Київ. Але реальна кількість наркоманів може бути в 10 разів вища.


Наркотик - це речовина, яка викликає фізичну і психічну залежність і змінює психіку. Відчути дію наркотика і не втягнутись - неможливо. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Вживаючи наркотик, наркоман насамперед ставить під удар власний мозок, обманюючи його. Емоції наркомана вже не залежать від впливу зовнішнього світу, від подій, що відбуваються. Він живе у штучно створеному, віртуальному світі ілюзій, байдужий до навколишнього світу і оточуючих людей. Наркотик замінює йому весь світ в усьому різноманітті та красі. Мозок наркомана - генератор помилкових відчуттів та емоцій.


Залежно від механізму впливу на центральну нервову систему людини наркотики поділяються на депресанти, стимулятори-антидепресанти, галюциногени і деякі інші. Встановлено, що ЛСД (галюциген) негативно впливає на механізм спадковості. Навіть одноразове вживання галюциногенів, особливо ЛСД, може призвести до порушення генетичного коду та народження неповноцінних дітей. Вживання ЛСД і інших галюциногенів тягне за собою роздвоєння особистості. З вживанням фентанілу, якого називають «Білий китаєць», що асоціюється з азіатським героїном, пов'язана величезна кількість смертельних випадків.


Чому підлітки починають вживати наркотики?
- В основі психології початківців наркоманів, вважає Юрій Чапала («Папам и мамам о наркотиках и наркоманах»), лежать два основних міфи:
= міф про «кайф», з яким не можуть зрівнятися жодні відчуття і радості  життя;
= міф про власну «нарконевразливість». Кожен, навіть найбільш затятий наркоман, в глибині душі щиро вірить, що, мовляв, при великому бажанні він завжди зможе «зіскочити з голки», «зав'язати». Але, якщо теоретично це, в принципі, можливо, то на практиці все виглядає зовсім по-іншому. Наркоманія - це, насамперед, важке психічне захворювання, яке, прогресуючи, пригнічує в людині вольові якості, вбиває їх. Жоден наркоман, який впав у залежність, за рідкісними винятками, не в змозі самостійно припинити вживання наркотиків: для цього потрібна допомога оточуючих і тривалий час.
- тиск однолітків;
- цікавість, бажання вбити нудьгу;
- схильність до ризику та прагнення бути «крутим»;
- протест навколишньому світу, прагнення довести свою незалежність;
- перенасиченість дозвіллям та розкошами, а з другого - бідний вибір розваг, байдикування молоді;
- підлітки без нагляду. Дитина, яка після уроків приходить в порожню квартиру, має вдвічі більшу вірогідність курити, приймати алкоголь чи наркотики;
- сексуальне або фізичне насильство. Виявлена сильна залежність між насильством і наступним початком прийму наркотиків;
- бажання втекти від проблем життя, довготривалий стрес і прагнення заглушити внутрішній біль;
- незрілі особистості, особи з низькою самооцінкою і відчуттям самоізоляції більш схильні стати наркоманами, але самі по собі ці фактори не викликають наркотичну залежність;
- духовний вакуум в житті. Людина створена на образ і подобу Божу і має внутрішню потребу в реальних відносинах з Богом. Коли ця потреба не задовольняється, людина шукає щось, чим можна наповнити своє існування;
-приклад батьків.


Наслідки
• наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНІД 70 % - це наркомани).
• Наркоман, незважаючи на захист своєї поведінки, відчуває вину і стид як реакцію на грішну поведінку. Такі почуття призводять до навернення або до відчаю і ще більшої залежності.
• Сексуальна активність.
• Прогули уроків і проблеми з поведінкою (гіперактивність або депресія).
• Втрата всіх колишніх інтересів і мотивів. Наркозалежні перестають вчитися, слідкувати за зовнішністю, спілкуватися з батьками, родиною, колишніми друзями. Коло знайомих звужується до спілкування з такими ж узалежненими.
• Самогубства і смертність як наслідок передозування і нещасні випадків в ДТП.
• Злочинність. Всі думки наркомана спрямовані на те, щоб дістати дозу. Оскільки на це потрібно гроші, наркоман здатен на будь-який злочин.
• Фізіологічні наслідки: блідий, нездоровий вигляд, сонливість, втрата ваги, підвищена чутливість до болю, головокружіння, тиск у скронях, нежить, подразнюючий кашель, позіхання, шлунково-кишкові розлади, надмірне вживання солодощів, різке розширення або звуження зіниць, почервоніння очей, свербіння, надмірне потовиділення, "гусяча шкіра", тремтіння, гнійні нариви на кінцівках, жовтяниця.
• Зовнішність: вигляд п'яного без вживання алкоголю, і при цьому - вигляд отупіння.

Ось два свідчення наркоманів, які варто прочитати кожному  з батьків:

«Неможливо описати людською мовою страждання, які я, раптово позбавлений звичних уколів, пережив у період так званої «ломки». Скажу одне: якщо я, померши, потраплю в пекло, то навряд чи там буде страшніше. Відчуваючи дикий, ні з чим не зрівняний біль у кожній клітинці тіла, будучи не в силах заснути, я багато діб, що злилися в одне страшне, безперервне ніщо, кричав. Плакав, марив, повзав, наче черв'як, по цементній підлозі камери, відправляючи природні потреби «під себе». Я гриз залізні бруси нар. Пробував розбити голову об стіну. Кілька разів намагався перегризти собі вени, аби покінчити з цим кошмаром. Коли мені ставало особливо погано, і я втрачав свідомість, приходила медсестра, робила якісь уколи. Уколи приносили деяке полегшення, але ненадовго, всього на кілька хвилин - потім все починалося знову...Я засуджений, у мене сім років позбавлення волі. Вже не сім, а чотири..., бо три роки як крізь пальці. Бо кожним нервом, кожною клітинкою тіла відчуваю бажання «вколотися». Ні, це не фізична потреба, адже «ломка» давно позаду. Скоріше саме нав'язливе бажання, яке мій розум не в силах подолати. Скажу відверто: якби зараз, в даний момент, у мене раптом з'явилася б можливість «ширнутися», зробив би це, не замислюючись, інстинктивно. Нема порятунку тому, хто зробив крок у прірву. В своїй долі я нікого не звинувачую. Тільки от ніяк не можу уявити: ким я буду, вийшовши на свободу? Якщо чесно, то добре знаю своє майбутнє. Тільки думати про це страшно. Напевно, краще було б мене відразу розстріляти.» (Леонід).


«... Від мене вже пахне землею, могилою ... Мені ще немає 30 років, а я вже фактично труп. Одним словом, наркоша ... Кинути вже не можу і ніколи не кину. «Ломку» ще, може, з горем навпіл, і переніс би, «перекумарився» б у ванній на горілці і димедролі, але от побороти в собі постійне бажання «відтягнутися» просто неможливо. Тому що найстрашніше для наркомана - не фізична ломка, а ломка волі, коли нічого вже не можеш вдіяти з нестримною тягою до наркотику, коли відсутня у свідомості внутрішня опірність. Наркотик - це як смачний торт. Якщо ніколи не пробував, то, побачивши його на столі і не знаючи його смаку, можеш спокійнісінько відмовитися. Але якщо спробував хоча б раз і відчув «кайф», то, потрапляючи в ситуації, коли на столі стоїть торт, а ти голодний, ти згадуєш його смак, захлинаєшся слиною і не можеш втриматися. Це як солодка липучка для мух, яку підвісили прямо в мозку. Тільки липнуть до неї не мухи, а думки. Про що б не подумав, в результаті виходить одне й те саме. Якби хто-небудь зміг віддерти цю стрічку і викинути! Але чудес не буває ... » (Денис А., Дніпропетровськ).
http://www.proza.ru/2010/09/23/135

Вихід
Проти нашої молоді ведеться цілеспрямована війна, уособленням якої є зображення черепа на футболках і, навіть, кросівках наших дітей. Як ви думаєте, це чиста випадковість - зростання наркоманії, алкоголізму, кількості самогубств у світі? Всього того, що веде до смерті або, принаймі, злиденного, нікчемного існування.


Хоча в Святому Письмі нічого не говориться про наркотики, проте воно виразно засуджує все, що призводить до поневолення людини. «Вживання наркотиків завдає великої шкоди здоров'ю і життю людини. Воно є важкою провиною (ККЦ, 2291).


Часто молодь вживає наркотики, щоб втекти від проблем і заглушити внутрішню пустку, проте попадає в пастку. Мир і спокій може дати тільки Бог, і проблему з залежністю можна перемогти з допомогою сильного і люблячого Бога. Проте, наркотично залежна людина критично потребує допомоги і сама не здатна вирватись з поневолення. Тому, якщо ви виявили проблеми з наркотиками у вашої дитини:


- М'яко, але твердо направте дитину, щоб вона визнала, що приймає наркотики.
- Постарайтесь поговорити і зрозуміти її проблеми. Чого вона боїться? Що їй загрожує?
- Наркомани, як правило, страждають від низької самооцінки, тому уникайте критикувати і осуджувати.
- Допоможіть підлітку усвідомити, що Бог його любить і прагне визволити від залежності.
- Направте підлітка покаятись і посповідатись.
- Моліться разом з вашою дитиною, ще більше моліться за нею самі і жертвуйте Службу Божу за її визволення.
- Попросіть священика про молитви за звільнення і зцілення.
- Якщо підліток заперечує проблему, стверджуючи, що в нього ще немає залежності, що він тільки курить травку, як і всі, що з ним і всіма його друзями все в порядку, спробуйте з ним відвідати наркодиспансер. Багато батьків стверджують, що після побаченого їх діти повністю змінилися. Познайомте його зі всіма наслідками вживання наркотиків.
-Розгляньте всі можливі варіанти лікування. Але за жодних умов не пробуйте допомагати наркозалежному без професійної допомоги. За кордоном діють християнські реабілітаційні центри для наркозалежних.
- Якщо підліток тепер не буде отримувати «кайф», то щось повинно заповнити утворену пустку. Підтримуйте ту діяльність чи інтереси, які будуть мати значення і задоволення для підлітка.
- Наркоманія, як і будь-яка залежність - проблема духовна. Якщо в житті людини Бог відсутній, вона часто починає «влазити» в окультизм, лже-релігії чи залежності. Якщо в наших дітей такі проблеми, нам насамперед треба замислитись, на якому у нас місці Бог? На жаль, ми часто хочемо жити своїм життям, але думаємо, що Бог зобов'язаний про все подбати. Але чи ми регулярно ходимо в Церкву і приступаємо до Сповіді і Святого Причастя? Чи кожний день молимось і стараємось любити Ісуса Христа? Чи просимо Марію про заступництво? Якщо будемо так робити, то Бог сильний, щоб попіклуватися про наших дітей:

 Хіба в потужного можна вирвати здобич? Хіба від переможця втече той, хто потрапив до нього в полон?

Так бо говорить Господь: «Відберуть і того, хто потрапив до сильного в полон, і здобич переможця відберуть. Твоїм противникам Я буду противник, а дітей твоїх повизволяю»

 

(Ісая 49, 24).

 

 

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на www.christusimperat.org обов'язкове