Теорія еволюції – це перепона, котра не дозволяє людям прийняти Слово Боже

• Категорія:

• Креаціонізм

Як виникло життя? Про створення йдеться на початку Слова Божого - Біблії, у Книзі Буття. Бог створив Землю, сонце і зірки, потім рослини і тварин, вершиною творіння Бога є людина і це все сталося з Божої волі.

Нині найпопулярнішою відповіддю на це запитання є теорія еволюції, тобто твердження про те, що людина та інші живі істоти є результатом довільного зародження, випадкових мутацій, природного добору, і все це відбувалося впродовж мільярдів років. Така теорія суперечить Слову Божому. Це поширене уявлення повинно (за умови, якщо еволюція насправді відбулася) ґрунтуватися на таких фактах: його вірогідність повинна бути високою, вік Землі дуже давнім, окрім того, повинні бути виявлені закам'янілості, що свідчать про перехід одного виду в інший.

Багато християн вважають, що вони не потребують наукових доказів для того щоб вірити в Боже сотворіння світу і це є добре , бо вони мають сильну віру, але тоді яким чином ми можемо допомогти невіруючим людям, котрі звертаються до нас з питаннями по Біблії і хочуть також наукового підтвердження сотворіння світу? Адже наукові факти, які потверджують слово Боже, допомагають зміцнюватися нашій вірі, що призводить до досягнення гармонії між розумом та духом, та до прийняття Ісуса Христа за Господа і Спасителя.

Теорія еволюції - це перепона, котра не дозволяє людям прийняти Слово Боже, вона є результатом людського бажання мати незалежність від Бога, адже якщо визнати, що Бог є Творцем світу, тоді слід також визнати його Господьство і жити так, як того вчить Біблія, згідно Божого плану. Однак, багато людей думають, що вони самі знають, як їм спланувати власне життя, і що їхній план є набагато кращим за Божий. Частиною первородного гріха Адама було те, що він вирішив діяти по своєму плану, відкинувши Божий наказ.

Єдиною альтернативою еволюції є творення, тобто акт, задуманий і вчинений Богом. Свідченням на користь цього може бути складність живих організмів, що доводить неможливість їх довільного виникнення; не занадто давній вік нашої планети, що відповідає біблійній розповіді про створення світу, а також цілковита відсутність викопних решток, що свідчить на користь неможливості переходу одного виду в інший.

Проблема пошуку істини ускладнюється схильністю людей замість реальних фактів бачити те, що вони хочуть бачити. Проте, відмовившись від упереджень, ми можемо пізнати істину про виникнення життя.

 

Виникнення теорії еволюції

Більшість людей думають, що теорія еволюції, висунута англійським природознавцем-аматором Чарльзом Дарвіном, заснована на реальних наукових доказах, дослідженнях і експериментах. Однак на сьогоднішній день не існує жодного наукового доказу постулатів теорії еволюції. Вчення про еволюційний розвиток життя на Землі засновано на примітивних, найдавніших догмах матеріалістичної філософії, адаптованих до законів природи.

До середини XIX ст. більшість людей на Землі вірили, що всі живі істоти - всі види тварин, рослин та мікроорганізмів - створені безпосередньо Богом і відтоді мало що змінилося, якщо взагалі щось змінилося. За незначним винятком, більшість видатних учених XVII-XVIII ст., які стояли біля витоків надзвичайно актуальних і нині галузей науки, також вважали, що людину, як й інші живі істоти, було створено надприродним Творцем.

У 1859 році вийшла друком книга Чарльза Дарвіна „Походження видів шляхом природного добору, або Збереження обраних порід у боротьбі за життя". Дарвін вразив увесь світ ученням про те, що, на його думку, життя розпочалося з однієї клітини, яка впродовж мільйонів років зазнавала постійних змін та пристосовувалася до оточуючого середовища, стаючи все більш складним організмом, що й призвело до появи тисяч найрізноманітніших видів істот.

Теорія еволюції й досі залишається чи не найпоширенішим поясненням походження життя. Відповідно до неї, усі живі істоти походять від неорганічного світу і є результатом випадковості. А до появи першої живої клітини призвели випадкові хаотичні процеси. Згодом ці ж самі процеси спричинили зміни у клітині, що й посприяло появі всіх тих різновидів живих істот, які ми нині спостерігаємо. Одноклітинні стали медузами, медузи стали хребетними рибами, риби стали рептиліями, рептилії - ссавцями, а мавпа - людиною.

Згідно з цією теорією усі живі істоти взаємопов'язані. Людина і мавпа, наприклад, пішли від однієї тварини 5-20 млн. років тому.

Примати (включаючи людину, коня та мавпу) також мали спільного пращура, що жив приблизно 75 млн. років тому.

Прихильники теорії еволюції вважають, що такі зв'язки пронизують увесь тваринний та рослинний світ. А наука, що вивчає ці гіпотетичні зв'язки, називається філогенетикою. Гіпотетичні зв'язки ілюструють за допомогою так званого філогенетичного дерева.

 

Основні фактори, на які опирається теорія еволюції

Теорія еволюції опирається такі фактори. Ось як пояснюють їх еволюціоністи (ті, хто вважають теорію еволюції істинною):

 

Це означає, що життя виникло з неживої (мертвої) речовини. У водоймі або будь-якому іншому вологому середовищі (яке називають „первинним бульйоном") випадково склалася вдала комбінація молекул водню. Наперекір будь-якій науковій логіці прийнято вважати, що код ДНК ядро, клітинна мембрана та мітохондрія -найважливіші складові живої клітини - якимось чином випадково з'єдналися між собою. Ця перша клітина почала самовідтворюватися, що й привело до зародження життя на Землі.

Однак життя - це настільки унікальне і складне явище, що математична вірогідність його випадкового виникнення є надзвичайно низькою.

 

ВИПАДКОВА МУТАЦІЯ

Еволюціоністи вважають, що незначні зміни в коді ДНК відбувалися довільно. Більшість із них пояснюють „випадковістю", яка трапилася в ту мить, коли генетичний код певної істоти під час відтворення копіювався. Вони вважають, що в цьому процесі важливу роль відіграють радіація та внутрішні хімічні впливи.

Унаслідок таких мутацій з'явилася нова істота, яка значною мірою відрізняється від первинної. Найважливіше, що вона може бути краще або гірше пристосована до навколишнього середовища, ніж первинна. Більшість мутацій є шкідливими для живої істоти, а тому перш ніж відбудеться корисна мутація, повинно відбутися багато шкідливих впродовж тривалого часу.

Як свідчить Біблія, вік Землі становить приблизно 6-10 тис. років. Якби всі види життя виникли довільно, цей процес зайняв би набагато більший проміжок часу. Наукові ж дослідження з питань віку Землі свідчать про її порівняно молодий вік.

ВІРОГІДНІСТЬ

 

Довільне зародження та випадкові мутації - це події, які можна математично розрахувати. Природний добір також можна проаналізувати статистично. А тому якщо еволюція насправді мала місце, то цей факт мусить бути підтверджений достатнім ступенем математичної вірогідності. Для більшості сучасних наукових досліджень вимога до їх істинності складає не менше 95%. Отже, слід очікувати, що математично оцінка вірогідності еволюції теж повинна бути надзвичайно високою.

ПРИРОДНИЙ ДОБІР

 

Дарвін усвідомлював, що кожен вид продукує більше особин, аніж здатне витримати середовище, або вони самі здатні вижити за інших (внутрішньо-біологічних) обставин. Дарвін спостерігав „боротьбу за існування", у процесі якої виживали найсильніші особини, а більш слабкі - вимирали. Цей процес він назвав природним добором.

Будь-яка випадкова мутація призводить до появи більш „слабкої" особини, викликаючи ранню загибель цієї тварини або рослини. І навпаки, мутація, що зміцнює стійкість та плодовитість рослини або тварини, дає їй перевагу в боротьбі за існування.

ЧАС

 

Випадкові мутації відбуваються не часто, і більшість із них є шкідливими. Для появи нової істоти необхідна велика кількість корисних мутацій. Цей процес займає багато часу.

Перетворення мікроскопічної одноклітинної бактерії на людину еволюціоністи пояснюють накопиченням упродовж тривалого часу дрібних, але корисних мутацій. Утім для того, щоб цей процес відбувся, необхідні мільярди років.

ВІК ЗЕМЛІ

 

Оскільки для того, щоб відбувся процес еволюції, необхідні мільярди років, особливої важливості набуває точне визначення віку нашої планети. Дослідження повинні були б підтвердити, що Земля існує протягом надзвичайно тривалого проміжку часу, щонайменше кількох мільярдів років. Окрім того, науковці повинні були б виявити, що за весь час існування Землі природні умови на ній були прийнятними для життя: температура повітря, концентрація кисню, сонячне світло тощо.

ЛІТОПИС ЗАКАМ'ЯНІЛОСТЕЙ

Якщо творіння насправді відбулося, то учені повинні були б виявити велику кількість залишків високоорганізованих складних форм життя. У такому разі можна було б сподіватися знайти закам'янілості всіх основних видів рослин і тварин.

Окрім того, слід було б очікувати виявити відсутність слідів перехідних форм, а також закам'янілих залишків мишей, ящірок, котів, собак, корів, слонів, коней, кажанів, динозаврів, акул, мавп і людини. Кожен вид, починаючи з найбільш ранніх закам'янілостей, мав би бути повністю розвинений і йому повинні були б бути притаманні характеристики, що відрізняють його від інших видів.

Правдивим може бути щось одне - або еволюція, або створення. Жодного іншого пояснення існуванню життя бути не може. Той факт, що хтось вірить у еволюцію, а хтось у створення, сам собою нічого не доводить. Необхідно враховувати вік Землі, наявність закам'янілих решток і закони вірогідності.

Поклади закам'янілостей у верхніх шарах земної кори можна порівняти зі своєрідним музеєм ранніх форм життя. Якби еволюція дійсно відбулася, то науковці виявили б закам'янілості, які й послужили б доказом поступального розвитку форм життя, наприклад, від гуппі до акули, від вуюрка до орла, від мавпи до людини.

Слід було б очікувати, що найстаріші глибокі шари копалин містять сліди найбільш ранніх примітивних форм життя. А просуваючись до більш пізніх, поверхневих пластів, учені сподівались би виявити поступовий перехід від більш примітивних форм життя до більш складних. Більше того, очікуючи, що викопні залишки нових форм життя не з'явилися несподівано, науковці виявили б їх перехідні форми.

Еволюціоністи стверджують, наприклад, що риби еволюціонували в земноводних. Таким чином, разом зі свідченнями про інші зміни ми можемо сподіватися виявити перехідні форми, які демонструють поступову видозміну плавників на ноги. Оскільки перехід від риб до земноводних потребував би мільйонів років (упродовж яких повинні були б існувати мільйони або навіть мільярди перехідних форм), ми виявили б викопні рештки більшості цих перехідних форм.

Якби, як стверджують еволюціоністи, рептилії перетворилися на птахів, ми очікували б виявити викопні докази поступового перетворення передніх лап на крила, а також шкіри - на пір'я. Якби все відбувалося саме так, як пояснює теорія еволюції, то науковці виявили б мільйони доказів на користь існування перехідних проміжних форм життя. Такі докази повинні були б заповнити колекції багатьох музеїв.

Той факт, що більшість людей вірять в істинність еволюції, сам собою не є доказом того, що процес еволюції насправді відбувся. А те, що певні живі істоти схожі між собою, не доводить, що вони розвинулися одна з одної внаслідок процесу еволюції. Теорія еволюції повинна бути підтверджена наявністю знахідок та відомостей, щ0 доводили б давній вік Землі, а також законами вірогідності.

 

Дрібні зміни та адаптаційні процеси в межах окремих видів рослин і тварин жодним чином не стосуються еволюції. Еволюцією, або як її ще іноді називають „макроеволюцією", є перехід одного виду в інший. У підручниках прикладом еволюційних змін часто є зразки незначних адаптаційних змін у межах окремого виду. Розгляньмо, наприклад, англійського плямистого метелика. Процес адаптації ще називають „мікроеволюцією". Це явище дійсно існує, з цим погоджуються усі науковці без винятку. На жаль, найпоширенішою помилкою вчених-еволюціоністів є те, що, опираючись на факт існування процесів адаптації („мікроеволюції"), вони доходять висновку й про існування процесу переходу одного виду в інший („макроеволюції"). Кожний вид живих істот має власну сукупність спадкових факторів, або генетичний код. Серед безхребетних ми розрізняємо такі види: найпростіші черв'яки, молюски, губки, медузи, ракоподібні та бджоли. А серед хребетних - риби, рептилії, земноводні та птахи.

Розгляньмо, наприклад, рептилії, до яких належать черепахи, крокодили та динозаври. Усі вони є представниками окремих видів. Ссавці - це кажани, їжаки, кролики, пацюки, собаки, коти, лемури, мавпи, орангутанги, шимпанзе та горили, які також можна віднести до різних видів.

Усі люди належать до одного виду - Homo sapiens. У межах цього виду може спостерігатися незначна мінливість, наприклад, що стосується кольору очей, шкіри, волосся.

Візьмімо, наприклад, кукурудзу. В межах цього виду впродовж багатьох років виникли такі різновиди, як крохмальна кукурудза, солодка кукурудза, плівчаста кукурудза, поп-корн, утім макроеволюція не має жодного стосунку до таких обмежених змін, оскільки вони не приводять до появи нового базового виду рослин або тварин.

Теорія еволюції стверджує, що собаки й коти походять від спільного пращура, який із часом перетворився на ссавців різних видів. А також що горобці, вуюрки та дрозди мали одного прародича, рептилію, котра протягом століть трансформувалась у багато інших видів.

Дехто може вважати незначні зміни в межах виду (наприклад, колір очей у людей) фактом на користь еволюції, вважаючи, що такі дрібні зміни можуть зрештою призвести до виникнення нового виду. Однак найкрасномовнішим фактом на підтвердження теорії еволюції стали б свідчення переходу одного виду в інший.

ШТУЧНИЙ ДОБІР

 

Іноді для підтвердження теорії еволюції наводять відомості, що стосуються штучного добору (селекції) рослин і тварин. Стверджують, що такий добір і є швидкою еволюцією, яка відбувається внаслідок втручання людини. Проте вчені, які безпосередньо займаються селекцією рослин і тварин, доходять ось яких висновків:

1. Штучна селекція здатна забезпечити обмежені результати. Звернімось, наприклад, до експерименту, проведеного у Франції з метою збільшення вмісту цукру в столовому буряку. Вихідний матеріал містив 6% цукру. Завдяки багатолітній селекції вміст цукру збільшився до 17%. Проте продовження селекційних робіт не призвело до подальшого збільшення вмісту цукру.

2. Особина залишається в межах свого виду. Корінних змін не відбувається, незважаючи на жодні зусилля селекціонерів. Як результат наукових досліджень, можуть з'явитися коні з коротшою гривою, кури, що несуть більше яєць, або кукурудза з підвищеним вмістом білка. Але цим усе й обмежується. Після завершення селекційних робіт у руках учених залишаються ті ж види (курка, кінь, кукурудза), з якими вони й починали працювати.

 

3. Штучний добір знижує життєздатність особини. Отримані в результаті селекції тварини й рослини зазвичай слабші за свої прототипи й не можуть конкурувати з ними. Цей факт добре пояснив учений Фальконе:

„Наші домашні тварини й рослини є найкращою ілюстрацією цього принципу. Удосконалення, що з'явились у результаті добору, супроводжуються зниженням пристосованості до життя у природних умовах; і лише той факт, що домашні тварини й рослини не живуть у природних умовах, дозволяє досягнути цих удосконалень".

Завдяки штучному добору можна отримати лише незначні зміни. Його зовсім недостатньо, щоб вважати еволюцію „природним" і довільним процесом, оскільки у результаті штучного добору не виникає нічого нового або більш складного, а зміни, яких удається досягнути, завжди обмежені.

Тому людина назавжди залишатиметься людиною, а собака ніколи не перестане бути собакою. Штучний добір демонструє нам обмеженість теорії еволюції. Одержані в результаті добору особини виживають лише завдяки тому, що вони захищені від природних ворогів і отримують достатньо їжі.

 

Поняття „вид" - це „сукупність живих істот, що мають притаманні лише їм якості". Перші два розділи Книги Буття присвячено опису того, як Бог створював кожен вид рослин і тварин. У ній сказано, що кожен вид відтворює самого себе. Незначні зміни, що відбуваються від моменту створення, не виходять за межі певного виду.

Божий план творіння не обмежував можливості змін у межах виду. Кожен вид був створений із притаманним лише йому набором генів, що зробило можливим виникнення великої кількості різновидів у межах кожного виду. Люди (Homo sapiens) є представниками одного виду. Нині у світі живе понад п'ять мільярдів людей. За винятком однояйцевих близнюків, неможливо знайти двох зовсім однакових людей, оскільки не існує двох однакових комбінацій генів. Та, незважаючи на це, із цілковитою впевненістю можна стверджувати, що всі ми люди й належимо до одного й того ж виду - Homo sapiens. Це ж стосується й собак. Представники різних порід демонструють варіативність у межах одного виду Canis familutris. Незалежно від того, чи це крихітний чихуахуа, чи німецька вівчарка, гончак чи бульдог, усі вони мають однаковий набір генів, що робить їх собаками. Люди виводили різні породи собак, однак усі вони залишилися собаками.

Саме у цьому питанні позиції еволюціоністів та креаціоністів розбігаються. Прихильники теорії еволюції стверджують, що трансформація одного виду в інший можлива, а креаціоністи вважають, що, хоч зміни в межах видів і ймовірні, трансформації одного виду в інший ніколи не відбувалося. І всі види, які будь-коли існували - динозаври, бактерії, рослини, ссавці, були створені на початку світу й відтоді не з'явився жоден новий вид. В основі цього твердження лежить свідчення Біблії про створення світу, яке завершилося на шостий день (Книга Буття 2:2).

©Milites Christi Imperatoris