Харизма


Господь покликав нас, аби ми увійшли на дорогу навернення, через яку Він дозволяє нам у післяхрещальному катехуменаті відкрити величезні багатства нашої віри. В цьому катехуменаті поволі, етап за етапом, ступінь за ступенем, ми можемо дійти аж до вод вічного оновлення, а хрещення, якого нам уділила Церква, може стати через наше сприйняття таїнством спасіння і доброю новиною для людства. З катехуменатом у центрі парафіяльного душпастирства відкривається шлях християнської ініціації, яка дає початок душпастирству євангелізації дорослих, народжуючи до віри багатьох наших братів, які сьогодні живуть "християнством звичаїв", і даючи людям, які живуть у секуляризованому світі, змогу зустрічі з Господом нашим, Ісусом, через християнські спільноти, які зріло переживають свою віру: через любов у хресному вимірі та досконалу єдність.

На першому етапі творення спільноти проголошується керигма (Добра Новина) про воскресіння Ісуса Христа. Тим, хто керигму прийняв, єпископ вручає Біблію і після Євхаристійної Літургії постає спільнота, що розпочинає дорогу віри й навернення. Спільноту завжди очолює пресвітер, вона включається в парафію, а для відкриття неокатехуменальної дороги в парафії потрібна згода настоятеля. Дорога спирається на "тринозі":

- Слово Боже, яке урочисто читається раз на тиждень;

- Євхаристія, яка щосуботи увечері пропонує нам завіт із Богом і вчить нас подяки, а насамперед дає нам Христа, Котрий дозволяє "ламати" себе для нас;

- Спільнота, яка допомагає, оскільки не дозволяє приховувати правду про себе.

Перебіг дороги визначають етапи: скрутинії, переходи, екзорцизми, ритуали. Літургія, яка зазначає перехід, замикає один етап і відкриває наступний, - це насамперед літургія, сповнена символів, у якій знаки промовляють своєю власною мовою. Цю літургію попереджає катехеза, яка загалом відбувається під час кількаденних зібрань. Крім цього, приблизно раз на чотири або шість тижнів ціла спільнота має день зосередження й молитви, яку розпочинає Покутна Літургія.

Спільноти, крім відкривання немовби наново сенсу й мети життя, власного покликання, любові й милосердя Бога в історії власного життя, попри пізнання своєї слабкості та гріховності, активно відповідають на заклик Церкви, вслуховуючись в усі її проблеми. Вони беруть участь у житті Церкви, проголошуючи катехези і запрошуючи парафіян на них особисто. У спільнотах брати відкривають дані їм Богом харизми: наприклад, покликання до подружжя, прийняття чергового життя, служіння спільноті, братам, покликання до пресвітерату. На Неокатехуменальній Дорозі зродилась ідея місійних семінарій. Перша така семінарія постала 1988 року в Римі, а нині в усьому світі існує 57 семінарій Redemptoris Mater, де клірики готуються до священства.