Категорії
- Євангелізація
- Школа молитви
- Прослава
- Зцілення і визволення
- Католицька Онова
- Духовна війна
- Апологетика
- Перепони на шляху до Бога
- Гортаючи Біблію
- Сенс життя
- Союз з Богом
- Спільнота і спільність
- Католицька Церква
- Бізнес і християнство
- Сім’я
- Свідки віри
- Небезпека: окультизм
- Увага! Секти
- Aнонс подій
- Pro-life
- інтерв'ю
- Біблія
- ВАЖЛИВО
- Глава УГКЦ
- культура і суспільство
- міжхристиянські відносини
- наука і віра
- офіційно
- Папа Римський
- УГКЦ
- харитативна діяльність
- християнофобія
- християнство і політика
- цікавинки
- Церква в Європі
- Церква в Австралії
- Церква в Азії
- Церква в Америці
- Церква в Африці
- Церква в Росії
- Церква в Україні
Обітниця переслідування
Категорія:
- Роздуми над Біблією
Останнім часом, особливо між протестантами, популярною є теорія про те, що перед приходом Антихриста всі вірні Христа будуть забрані на небо і таким чином уникнуть всіх переслідувань, терпінь і лих останніх часів. Вона називається «Теория восхищения Церкви» (Теорія вхоплення Церкви). Для її підтвердження часто покликаються на багато місць Святого Письма. Але чи обіцяв Ісус таке своїм учням?
«Бо це ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимось до приходу Господа, - не випередимо тих, що поснули. Бо сам Господь на даний знак, на голос Архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі. Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ним вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господові й так будемо з Господом завжди» (1Сол.4,15-17).
В цих рядках апостол Павло чітко вказує, що спочатку повинно відбутись воскресіння мертвих, а тоді вхоплення всіх святих до неба. До панування Антихриста ніякого воскресіння з мертвих не передбачається. Тому теорія про те, що всі вірні уникнуть тих лих, які мають впасти на землю та її мешканців, є, очевидно, помилковою.
Але важливо навіть не те, що така теорія помилкова, а те, чому ця теорія виникла? Чому вона є настільки популярною, що її приймають навіть деякі католики і православні? Основний аргумент прихильників цієї теорії звучить приблизно так: як милосердний Бог, який нам стільки добра обіцяв вже тут, в цьому житті, може дозволити, щоб Його дітей переслідували? Але таке твердження намагається заперечити перші три віки християнства взагалі і всі переслідування, які зараз відбуваються у світі. До приходу комуністів у Китаї ця теорія була надзвичайно популярною, але вона привела до страшних негативних наслідків. Китайських протестантів переконували, що Церкві не треба готуватись до переслідувань, що їх в жодному випадку не буде, що всі вірних Господь забере до себе. Тому вони не були готові до того страшного гоніння, яке відбувається там вже протягом десятиліть. Така не готовність у перших роках комуністичних гонінь спровокувала велике відпадення серед вірних протестантів.
Така теорія - один з підвидів теорії Просперітету (Успіху). Якщо ти благословенний - в твоєму житті все повинно бути добре і легко, не має бути ніяких перепон, хвороб чи невдач, а якщо ти проклятий - то постійно матимеш якісь проблеми чи негаразди. В цій теорій є раціональне зерно, бо більшість наших проблем є наслідком родинних чи особистих проклять; це правда, але ...не до кінця. Чому?
Світ не сприйняв Ісуса і Він сказав, що нас світ так само не прийме (пор.Йо.15,18-19). Якби ми були від світу, світ би нас приймав і любив. А християнин вже своєю суттю, самим фактом свого християнства знаходиться в протиставленні до світу. Не в протиставленні до людей, а ні в протиставленні до того всього, що нас оточує, а в протиставленні до світу. Чому? Світ в собі не має Божого раціонального зерна, він начебто шукає Бога, а насправді шукає задоволення у самому собі, для самого себе. Коли ми стаємо на той же рівень зі світом, то втрачаємо солоність, про яку говорив Ісус (пор.Мт.5,13). Бути в світі - не означає бути від світу, а бути від світу - означає не бути християнином!
Християнин - це людина, яка знаходиться в союзі з Богом. Союз - основна тема Біблії. В Книзі Буття описано те, як Бог заключив союз з Авраамом: «Тим часом зайшло сонце і стало дуже темно; аж ось димуюче вогнище і світич полум'яний пройшли між розтятими частинами. Того дня зробив Господь союз з Аврамом» (Бт.15,17-18а). На Близькому Сході для того, щоб заключити союз, розрубували тварину на дві частини, між якими проходили ті, хто мав намір стати союзниками. Цікаво, що Авраам не робив нічого, бо «коли ж заходило вже сонце, глибокий сон опав на Аврама, жах і велика темрява налягла на нього» (Бт.15,12), навіть не був здатний щось зробити. Союз заключили два суб'єкти: димуюче вогнище (жаровня в диму) і світич полум'яний (палаючий смолоскип). Хто ж тоді заключив союз?
В Старому Завіті Бог появляється людям у хмарі, у вогні і в диму. На Таворі в часі Преображення Бог Отець з'являється у вигляді хмари (див.Мт.17,5). Новий Завіт каже, що Син - це світло. Тому союз заключив Бог з Богом, Бог в самому Собі. Тому для того, щоб увійти в союз з Богом, людина повинна повністю «притіловитись» до Христа. Про це говориться в багатьох місцях Святого Письма:
• «Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися»(Гал.3,27);
• «Вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини...й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу... »(Еф.4,22-24).
Це охристовлення, входження в Христа, входження в Його смерть і муку є основою союзу.
Отже, входження в союз є для нас необхідне, перш за все для того, щоб бути в повному зв'язку з Богом, а щоб якомога глибше ввійти в союз, треба якомога глибше ввійти в Христа, повніше з'єднуватись з ним.
В Новому Завіті Христос конкретно сказав, що чекає тих, хто буде в союзі з ним. Бог дав обітниці тим, кого найбільше любив, дав обітниці захисту, підтримки, любові, але серед них є одна, яку часто не помічають або вперто ігнорують. На почату 10 глави Євангелія від Матея Ісус дає учням владу над нечистими духами, щоб їх виганяти, і лікувати всяку хворобу і усяку нечисть. Далі учні дістають відповідні настанови і вказівки, а вкінці - обіцяє їм: «видадуть вас і бичуватимуть», «вас ненавидітимуть усі за моє ім'я» (див.Мт.10,16-42)! Ісус обіцяє нам тяжкі ситуації, а не райські стежки, обіцяє не прийняття і розуміння від людей, а, навпаки, щось протилежне до успіху, обіцяє не тріумф, а переслідування і випробування.
Історії про заснування і функціонування різних монаших орденів і чинів на перший погляд виглядають гарно, легко і гладко, але якщо добре вивчити їх, дослідити, то видно, наскільки непростою була дорога кожного з них, скільки всього довелось стерпіти і випробувати. В їхньому житті траплялись різні тяжкі випадки і ситуації, але вони зберегли вірність Богові і Церкві, і це покликані тепер зробити і ми.
Очевидно, що постійне очікування переслідувань може спровокувати хворобливе становище для людини, збити її з правдивої дороги. Інша крайність - не брати їх до уваги взагалі, бо тоді вони можуть застати на в будь-який момент і навряд чи зможемо достойно їх зустріти і перенести.
Християнин живе як чужинець в цьому світі, його він не відчуває своїм домом, своєю Батьківщиною, не вкладає в нього свої сили, заощадження чи маєтки, свій інтелект, свої здібності чи таланти. Він вкладає їх в Царство Боже. Тому він вільний від світу, не женеться за його примарними спокусами, вміє жити в будь-яких умовах. Переслідування чи проблеми християнин вчиться приймати як школу, як науку, яку Бог обов'язково виведе на його добро. Біблія називає блаженними двох людей : Марію і Петра. Вони не були багатими, ані знатними людьми, навряд чи теперішній світ назвав би їх успішними чи перспективними, а навпаки - вони зазнали і переслідувань, страждань, гонінь, голоду - досвідчили різних терпінь. Але саме вони - найблагословенніші і найщасливіші в Бога.
