Порожній храм

15-12-2010

• Категорія:

• Теги:

• християнство і політика

Влада робить церкві ведмежу послугу, коли хоче перетворити її на частину державної машини

Інформація про законопроект, в якому пропонується звільнити від податків будівництво київського храму Святого Воскресіння, - його проводить УПЦ Московського патріархату - збіглася з появою відкритого листа УПЦ Київського патріархату, в якому церква звинувачує владу у втручанні в свої внутрішні справи на користь УПЦ МП.

Можна, звичайно, сперечатися відносно доцільності звернення церковників до президента Віктора Януковича, стверджувати, що це не влада, а УПЦ КП заполітизовує проблеми внутрішньоцерковних стосунків, але коли йдеться про податки, крити нічим. Адже виходить, що громадяни України - незалежно від того, парафіянами яких церков і людьми яких віросповідань вони є - повинні на власні гроші оплачувати будівництво найвищого в Європі православного храму. Нагадаю, до речі, що події відбуваються в одній з найбідніших країн цієї самої Європи, що фактично живе на кредити міжнародних фінансових організацій і намагається вичавити з власних громадян все, що можливо, щоб звести кінці з кінцями.

Мені скажуть, що не можна бути таким матеріалістом, що саме в таких ситуаціях і потрібні нові храми. Але тоді чому лише одній конфесії? Чому нікому у фракції Партії Регіонів не приходить в голову звільнити від податків будівництво храмів взагалі - і УПЦ МП, і УПЦ КП, і УАПЦ, і УГКЦ, і протестантських домів молитви, і мечетей, і синагог? Перед законом в нашій країні всі рівні - і президент Віктор Янукович, котрий є прихожанином УПЦ МП і майже відкрито ігнорує релігійні почуття своїх співгромадян, що відносяться до інших православних общин і інших віросповідань, і будь-який інший громадянин України, що сповідує, припустимо, іслам. Адже для кримського татарина ця релігія має не менш глибоке коріння, ніж православ'я для Януковича.

Я ще можу уявити собі, що можна пояснити атеїстові, чому він оплачує будівництво храму, хоча і насилу - ну, в кінці-кінців, йдеться про давню історичну і духовну традицію. Але я абсолютно не розумію, як пояснити греко-католикові чи мусульманинові, чому його будівництво оподатковується, а будівництво храму УПЦ МП - ні. Ось так і провокується розкол суспільства, співавтором якого є влада.

І ще одна обставина, про яку нерідко доводиться розмовляти з прихожанами і священиками Московського патріархату, - і про яке знати не знають представники влади, котрі є, звичайно ж, всього лише атеїстами зі свічками в руках. Влада робить церкві ведмежу послугу, коли хоче перетворити її на частину державної машини - справжній церкві це абсолютно не потрібно, тому що приводить до відтоку віруючих, до прагнення об'єднати в єдине ціле дію чиновника і священика. Але влада-то міняється, а церква залишається.

РПЦ вже пройшла через випробування одержавленням - і, в результаті, її священики з подивом спостерігали за появою цілого прошарку людей, що знищує храми і готовий повірити догмам людиноненависницької ідеології. Зараз в Росії з РПЦ знов намагаються зробити державну церкву, не помічаючи, до яких невиправних процесів в суспільстві і самій церкві приводять ці спроби. А тепер і в новій українській владі - чи то через недогляд, чи то через некомпетентність - теж намагаються встати на цей шлях, далекий і від Бога, і від людини.

Віталій Портніков

переклад Milites Christi Imperatoris