30-та річниця смерті Слуги Божого Павла VI, Папи Римського

06-08-2008

6 серпня 1978 р., у день празника Переображення Господнього згідно з новим календарним стилем, перестало битися серце Папи Павла VI, смиренного і відважного свідка правди, апостола миру, прихильника діалогу між народами та культурами, людини, яка зуміла довести до завершення Другий Ватиканський Собор, а опісля докладала всіх зусиль, аби здійснювати його постанови.

Джованні Баттіста Монтіні, майбутній Папа, народився 26 вересня 1897 р. у містечку Кончесіо в північноіталійському регіоні Ломбардії у заможній сім'ї. Його батько був адвокатом, який також займався журналістською діяльністю, і від нього син перебрав нахил до писання, що пророкував йому письменницьку кар'єру.

З приводу слабкого здоров'я, Джованні Монтіні мусів часто переривати своє навчання. Релігійний клімат у сім'ї та часті зустрічі з духовними особами пробудили в його серці та сприяли зростові покликання до священства. Після навчання у семінарії в Бреші, 29 травня 1920 року отримав священичі свячення. Єпископ скерував його на навчання до Риму.

У 1923 році о. Джованні Монтіні поступив на дипломатичну службу Апостольської Столиці. Наприкінці 30-х років був переведений на працю до Державного Секретаріату Ватикану. 1 липня 1954 року Папа Пій XII призначив його Архиєпископом Мілану, а через 4 роки Папа Іван XXIII підніс його до кардинальської гідності.

21 червня 1963 року Конклав обрав кардинала Монтіні Папаю Римським і він прийняв ім'я Павла VI. Після обрання на Наступника Апостола Петра, очолив ІІ Ватиканський Собор, який розпочав його попередник, Папа Іван XXIII, і його урочисто закрив 8 грудня 1965 року.

Папа Павло VI є автором семи енциклік, серед яких: «Populorum progressio» (26 березня 1967) про суспільний розвиток, та «Humanae vitae» (25 липня 1968) про подружжя та регулювання народжуваності. Протягом 15 років свого служіння на чолі Католицької Церкви написав багато Апостольських Листів, Напоумлень, Апостольських Конституцій. Період його Понтифікату припав на післясоборовий час, тому Папа Павло VI, впроваджуючи в життя постанови Другого Ватиканського Собору, здійснив багато реформ. Виконуючи Апостольське служіння, здійснив апостольській подорожі до Святої Землі, Індії, США, Фатіми, Португалії, Туреччини, Колумбії, до Женеви у Швейцарії, Уганди та на Далекий Схід.

Папа Павло VI відійшов до вічності 6 серпня 1978 р., у літній резиденції Вселенських Архиєреїв у Кастель Ґандольфо поблизу Риму. «Fidem servavi», тобто «віру зберіг» - слова святого апостола Павла з послання до Тимотея, які Папа Павло VI промовив напередодні своєї смерті, повністю передають його понтифікат, який припав на нелегкий післясоборовий період.

http://www.oecumene.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=223099