14 жовтня 2009 року Покров Пресвятої Богородиці

14-10-2009

Коротка історія

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на осібну увагу заслуговує празник Покрова Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить, мабуть, в тому, що тут ідеться не про земське і людське, але небесне й могуче заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Від самого початку існування нашої держави ми стало мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої помочі й опіки, проти якої не може встоятися жадна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Преч. Діви Марії. Тому празник Покрова завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любови і вдячности для Пресв. Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрова й заступництва.

Головний мотив, який причинився до установлення цього празника, це видіння св. Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби. Ціле місто й народ у великій тривозі. В храмі Пресв. Богородиці на Влахернах, де переховувалася Її риза, правиться всеночне. Розмолений народ виповнив церкву по береги. Між народом ревно молиться про охорону міста св. Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Відправа кінчиться. Втім св. Андрій бачить, як від царських дверей - так звалися у греків головні входові двері церкви - йде світлом осяяна Прес. Богородиця у супроводі Св. Івана Христителя і св. Івана Богослова та при співі великого хору Святих. Божа Мати підходить до престола, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор, з грецької мафоріон, і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Св. Андрій і Епіфан, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресв. Богомати прийшла, щоб рятувати місто. Подія чуда блискавкою розноситься по всьому місті. Вороги відступають. Місто врятоване.

Від тієї хустки-покрова і празник дістав свою назву. Покров-омофор стали символом опіки і заступництва Преч. Діви Марії.

Східня Церква у своїх богослужбах залюбки підкреслює три найкращі привілеї Пресв. Богородиці: Її Богоматеринство, Її Вседівицтво і Її Заступництво за нами перед Богом і якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народові. Наші князі, наші королі, наше військо, наші козаки й гетьмани радо вибирають Преч. Діву Марію за свою Покровительку й Опікунку.

Про ікону

Омофор, „Святий Покров" Матері Божої, реліквія, яка вважалася автентичною, була привезена до Константинополя з Єрусалима у часи Лева І (457-474). Покривання голови є символом захисту. Вірменсь­кий Синаксар возвеличує покладення цієї реліквії у церкві Богородиці Влахернської такими словами: „Ти дав нам, о Боже милосердний, свою Матір як прибіжище". Гімн-акафіст прославляє образ Богоро­диці Влахернської як „покров світу, ширший від облаків".

Також розповідають про чудесну подію, яка відбулася у цій церкві. За Лева Мудрого (886-912) св. Андрій Салос, „юродивий в Христі", раб-скіф, разом зі своїм учнем Епіфанієм мав видіння, наче Бого­родиця покриває цілий світ „велетенським покровом, більшим від неба". У слов'янських Церквах празник на честь цього чуда нази­вається Покров і святкується у жовтні. Починаючи з XV століття він має постійне іконографічне вираження: простягнений над хри­стиянським народом покров, який тримає сама Богородиця або ангели. На Заході варіант цієї іконографії відомий як „Мадонна з серпанком", під яким знаходять притулок вірні.

Захист з боку могутнього є надією для тих, хто почуває себе вбогим. В Євангелії вбогі проголошені блаженними (див. Мт. 5, 3), адже вони певні, що матимуть Божу опіку. Але людина є образом Божим. Шукаючи захистку через свою убогість, вона водночас хоче також захищати інших. Богородиця, цілком особливим способом захищена у вічності, теж стає захисницею. „Під Твою милість прибігаємо" - це одна з найдавніших молитов до Богородиці. Знаменним є те, що покров переходить в руки ангелів, аби руки Марії були вільними для молитви. У правому верхньому куті бачимо Христа, який благословить. Він, Бог, що став людиною, жестом благословення продовжує молитовний ритм рук Благодатної. Два різні жести єднаються, щоб стати одним. Саме тому візантійські укладачі гімнів насмілилися звернутися до Богородиці зі словами, які звучали б блюзнірством, якби були звернені до когось іншого, а не до самого Бога: „Поза Тобою нема для нас жодної надії".

Звичайно, невипадково іконописець черпав натхнення для цієї композиції в іншій іконі, яка має назву „Отцівство" і представляє Слово на грудях у Бога-Отця. Через Христа Материнство Марії є відображенням Отцівства Бога, який сходить у світ як воплочене Провидіння.

Якщо на іконі „Вознесіння" Богородиця символізує Церкву на землі, то на іконі „Покрови" Вона означає небесну Церкву в молит­ві, таїнство взаємного заступництва. У старому Законі єдність Божого народу була заснована на крові. Єдність Церкви зміцнюється через кровообіг благодаті у всіх її членах. Цей взаємний зв'язок підтримує і захищає кожного окремого вірного, який сам по собі загубився б, а разом з іншими і під захистом інших спасеться.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Днесь, благовірні люди, світло празнуємо, отінювані твоїм, Богомати, пришестям, і, спозираючи на твій пречистий образ, покірно мовимо: Покрий нас чесним твоїм покровом і ізбав нас від усякого зла, молячи Сина твого, Христа Бога нашого, спасти душі наші.

Слава, і нині: Кондак, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.

Послання святого апостола Павла до Євреїв 9, 1-7

Браття, перший завіт мав також свої установи щодо служби і земну святиню. Бо зроблено перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься Святе. За другою ж завісою був намет, званий Святе Святих, із золотим жертовником кадила та з кивотом завіту, увесь покритий золотом; у ньому був золотий посуд з манною, розквітлий жезл Арона і таблиці завіту. А зверху над ним були херувими слави, що крильми отінювали престол. Але про те тепер не час говорити докладно. При такому влаштуванні всього, у перший намет входили завжди священики, виконуючи службу, а в другий - раз на рік лиш архиєрей, і то не без крови, яку приносив за свої й людські провини.

Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28

В той час увійшов Ісус в одне село, і одна жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім. А в неї була сестра, що звалась Марія, що, сівши у ніг Ісусових, слухала слова Його. А Марта клопоталась великою послугою і, станувши, сказала: Господи, чи не зважаєш, що сестра моя одну мене зоставила служити? Скажи, отже, їй, щоб мені помогла. І відповівши, Ісус сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся про многе. А одне є на потребу. Марія ж вибрала добру часть, що не відніметься від неї. І сталося, як Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди що кормили Тебе. Він же сказав: Отож блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають Його.

Проповідь

Ми з вами зібралися на спільному молінні, щоб вшанувати Пресвяту Богородицю, її свято Покрови, а таких свят, більших і менших, присвячених вшануванню імені Пречистої Діви Марії у році трапляється кілька. Сьогоднішнє називається Покровом, що в нашій мові означає покривати, зберігати, забезпечувати, тощо. Про Марію, Божу Матір, оспівано багато у церковних піснях, літературі, у моліннях, іконах, а для нас дуже поважним є це, що у Службі Божій, Утрені та Вечірні ми згадуємо й оспівуємо Пречисту Преблагословенну Марію багато разів. Хто вона для нас? Чому ми молимося до неї та просимо її про багато справ, і вона дійсно допомагає у наших бідах та мольбах? Тому, що вона не тільки Мати Божого Сина, але вона й наша Мати, сам Бог, Ісус Христос, помираючи на хресті, вказав нам на неї, звертаючись до апостола Івана: «Ось матір твоя» (Ів 19,27). Ми любимо нашу матір земну, котра нас привела на світ, подібно ми повинні любити й любимо нашу Небесну Матір, котра нами опікується, за нас уболіває, а найбільше це те, що вона дбає за наше освячення та спасіння. Їй не так головне, щоб ми жили вигідним та добрим життям на землі, бо й вона жила просто та убого; але вона старається, щоб допомогти нам думати про забезпечення вічного щасливого життя. Сучасний світ, мешканці землі, дуже багато прикладають зусиль, щоб жити довше, вигідніше, не хочуть нічого терпіти, не бажають прощати ближнім, здається, що роблять великі поступи у науці та техніці, а разом з тим відступають у моралі та у гідній поведінці людини. Ми є свідками, як розгульно живе більшість молодих людей - і не тільки вони. Як топчеться скромність, втрачається чесність, цнотливість, тощо. Куди все це несе сучасну людину? Хто зараз мислить поважно про освячення й спасіння душі? У пісні пісень читаємо: «Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!» (Пп 4,7). Ці слова відносять святі автори до Марії, а ми, як діти Марії, повинні не тільки про це читати, але старатися, щоб присвоювати для себе цей прекрасний клич: усувати грішні вади із свого життя. І ми розуміємо, що тут не йдеться про зовнішню красу, зрештою і її дає Господь, кожній людині інакшу. І тут ходить про внутрішню красу, що перевищує без порівняння зовнішній вигляд людини. Ми повинні старатися про внутрішнє дозрівання, про наше вдосконалення духа, в чому охоче нам допомагає свята Мати. І Пречиста Діва Марія відрізнялася своєю внутрішньою красою так, що вона перевищувала нею всіх людей і не тільки їх, але вона стояла у святій любові до Господа вище ангелів, тобто небесних сил безтілесних. Від дитинства вона полюбила Господа й не знаходила більшої краси від нього, не було й не буде когось більш досконалого як Творець неба та землі. Отже, вона не бажала втрачати часу на якусь іншу любов, а старалася зростати у любові до Бога і не помилилася в тому. Жила захоплена любов'ю Творця. Люблячи дуже Господа, вона ніби заставляла його, щоб і він любив її більш усіх.

«Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками» (Пп 2,2), - інший пречудний вірш про Марію знаходимо у Святому Писанні. Що означає порівняння лілеї між будяками і любої між дочками? А це значить порівняння Пресвятої Богородиці з жінками та з дівами, що коли-небудь жили, живуть або житимуть на цьому світі. Не можна порівнювати чудової квітки, що притягає своєю красою, своїм запахом та своєю повною принадою, з колючим будяком, що здатний ранити людину, котрого всі уникають, тому що він готовий залишити колючку у тілі, щоб приносити йому терпіння. Лілею плекають на городах, вона виростає на полях, її ставлять у церквах, в домах, інших місцях у чудові вази, щоб її чарівний запах милував нюх, а вигляд - око людини; а будяк стинають, викидають, спалюють, не використовують, позбуваються його, рахують його бур'яном. Так, і далеко більше, Пресвята Діва красою своєї душі перевищує будь-яку душу жінки, діви чи взагалі людини. Її краса невимовна, її чар душі неможливо зрівняти із будь-якою іншою душею. І красу людини потрібно бачити, насамперед, у внутрішній її поставі, а часто буває, що зовнішня краса, несе внутрішній безлад, бруд та гріх. Душа поражена гріхом, огидніша від якої-небудь стерв'ятини, що розкладається та видає незносний гидкий запах і її вигляд для очей такий же. Послухаймо святого мужа Івана Золотоустого: «Шукай краси духовної; наслідуй жениха Церкви. Тілесна краса породжує велику наглість і багато нерозумного; породжує ревність і нерідко заставляє підозрівати тебе у мерзенних поступках. Але вона, скажеш, приносить задоволення? Один місяць або два, багато, якщо рік, але не більше; від привички це диво тратить свою привабливість. А то, що внаслідок краси буває дурного, залишається назавжди: засліплення, безумство, пихатість» (св. І. Золотоустий, Бесіда 20 на Ефесян). І свою цитату він закінчує тим, що говорить про постійне тривання любові до краси духовної, а не тілесної.

А ось, що говорив великий філософ Сократ про свою жінку, що була зла, пащекувата і прихильна до пияцтва. Це повинно послужити усім, щоб вчитися використовувати різні життєві невдачі, а не перекреслювати їх, як це часто робиться. «(Сократ) На запитання, чому він терпить їй, відповідав, що вона служить для нього домашнім училищем і вправами у любові: я, говорив він, вправляючись щоденно з нею, роблюся більш сумирний з іншими» (св. І. Золотоустий, Бесіда 26 на 1Кор). Який прекрасний урок дає нам, християнам, цей стародавній філософ!

Звичайно, ви розумієте, що я не збираюся критикувати жінок і вважаю, що ви, котрі приходите у церкву, дбаєте за красу своїх безсмертних душ, бо інакше немає змісту приходити сюди й тратити час. А Марія, Богородиця, є для усіх зразком великої святості, а разом з тим і благородності душі. Це про неї мав видіння у 903 році під час молитви святий Андрій Юродивий, коли вона розпростерла свій рантух-шаль над благаючими її людьми про допомогу. І вона допомогла, вороже військо відступило, а народ у Царгороді залишився збережений від нещастя. На пам'ятку цієї події царгородським патріархом було встановлено свято Покрови Пресвятої Богородиці («Життя святих», жовтень, отець Григорій Трух).

І в нашому краю люди не один раз діставали допомогу від Діви Марії. Коли у 1672 році на місто Теребовлю нападали турки і хотіли здобути його, наші воїни відбили їх. Тоді вороги підклали міни під мури міста, щоб висадити його у повітря. А люди цілу ніч молилися до Божої Матері у церкві перед її іконою і благали, щоб зберегла їхнє життя. Міни вибухнули, але підірвали турків, котрі з переполоху відступили від Теребовлі. Львівський єпископ Шумлянський переніс ікону до Львова і помістив її на вівтарі катедрального храму св. Юрія. В день свята Покрови Пресвятої Богородиці у церкві св. Юрія відбувався й відбувається по сьогоднішній день відпуст (пор. о. Г. Трух, там же).

А ми, дорогі брати і сестри, стараймося наслідувати Богородицю у її чеснотах, зокрема спільного родинного життя. Вона не претендувала на керівничку, не нарікала на невигоди, хоч була Матір'ю Божою, але спокійно приймала все, довіряючи Богові, їй цього вистачало. Коли ми одинокі, наслідуймо її святу чистоту, покору та простоту - усі це робімо! Молімося щиро до неї, вона допоможе нам змінитися на краще та стати правдивими її синами й дочками. Пресвята Богородице, візьми нас під свій святий покров!

Владика Ігор (Возьняк)

14.10.2007

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.

http://www.ugcc.org.ua/882.0.html