Вітальне слово Його Високопреосвященства Архиєпископа Івана Юрковича Апостольського Нунція в Україні

29-10-2009

Вітальне слово Його Високопреосвященства Архієпископа Івана Юрковича Апостольського Нунція в Україні з нагоди наради президентів Асоціацій лікарів-католиків Європи

Львів, 17 жовтня 2009 року

Вельмишановні учасники зустрічі!

Щиро вітаю ваше достойне гроно під час цієї наради президентів Асоціацій лікарів-католиків Європи. Як представник Святішого Отця Бенедикта XVI в Україні, радію, що генеральний секретаріат Федерації Асоціацій (FEAMC) вибрав саме Україну для проведення цьогорічної зустрічі, присвяченої справі душпастирства в медицині.

Святіший Отець Бенедикт XVI не раз пригадує світові, що ми всі покликані захищати Божий дар, яким є людське життя, але ви, працівники охорони здоров'я є тими, котрі в особливий спосіб служать життю на будь-якому етапі його розвитку. Тому мабуть ви краще розумієте, що людське життя не є лише добром, яким можемо вільно розпоряджатися, але скарбом, який потрібно оберігати і дбати про нього від самого початку аж до його остаточного, природного закінчення. Життя є тайною, яка вимагає відповідальності, терпеливості і милосердя, тому нашим покликанням є ще більше огортати турботою та пошаною хворих та страждаючих. Це не завжди легко, однак, ми знаємо, де черпати відвагу переносити всі випробування земного існування і де шукати відповіді на таємницю болю і смерті.

Християни черпають відповідь з віри, яка "допомагає нам зрозуміти, що людське життя є прекрасним і гідним того, щоб його переживати у повноті, навіть тоді, коли воно надламане недугою". Кожна Служба Божа є постійним уприсутнюванням розп'ятого і воскреслого Христа, який переміг зло всемогутністю своєї любові. У "школі" Євхаристійного Ісуса ми вчимося любити життя і приймати наше тільки уявне безсилля щодо хвороби та смерті. "Якщо нам бракує слів, коли йдеться про страждаючого дорослого, то що вже казати, коли зло вражає невинних наймолодших? Яким чином і в таких важких ситуаціях також зауважити милосердну любов Бога, Який ніколи не покидає своїх дітей в годину випробувань?" (Пор. Бенедикт XVI, Генеральна Аудієнція 13.02.2009 р.).

Відповідь на ці останні запитання нам може дати лише віра. Бог створив людину для щастя і життя, а хвороба та смерть увійшли у світ внаслідок гріха. Однак, ми не залишилися самі. Ісус Христос виганяв бісів і зціляв недуги, Він взяв на себе нашу слабкість і через свої страждання її докорінно змінив. Тому "страждати означає ставати особливо піддатливими, особливо відкритими на діяння спасительної Божої сили, дарованої людству у Христі" (Пор. "Salvifici doloris" 14).

Церква впродовж віків оберігала службу хворим і страждаючим як нероздільну частину свого післанництва і не лише уможливлювала процвітання різних справ милосердя серед християн, але заснувала також різні релігійні інституції, маючи на меті оживлення, організовування і вдосконалення допомоги хворим. (Motu proprio Dolentium Hominum, 11.02. 985, n. 1). Однією з таких інституцій є Папська рада у справах Душпастирства Працівників Служби Здоров'я, існування і діяльність якої є вимовним знаком того, що Церква на чолі зі Святішим Отцем прагне бути поруч із хворими та страждаючими людьми. Йдеться також про запевнення у душпастирській опіці усіх вас, які служите хворим. Адже захист, відновлення та покращення стану здоров'я означає служити власне життю, в цілому його багатстві і повноті. Тому потрібно турбуватися про те, щоб серед вас, працівників здоров'я, було як найбільше людей автентично віруючих і таких, які керуються християнським баченням людини. Тому що християнин вірує в те, що відкуплення людини і його спасительна благодать обіймає ціле людське життя і кожну його ситуацію, а отже, також хворобу, страждання і смерть (Dolentium Hominum, n. 2).
Цей заклик є особливо важливий для сучасної України, перед якою постали чималі матеріальні й етичні проблеми у сфері медицини. Насамперед серед населення існують розбіжності в поглядах з багатьох принципових питань в контексті збереження гідності та прав людини. Великий науковий прогрес повинен також супроводжуватися прогресом в моральній і етичній сферах. Нові технології, також у сфері медицини, дали людині нові можливості оберігати людину, підтримувати та захищати хворих. Але водночас нові технології ставлять перед людиною нові етичні і моральні питання. Медицина покликана супроводжувати людину в її самореалізації в людському житті, щоб вона змогла осягнути своє остаточне призначення. Якщо людина віддаляється від цього свого основного покликання, ця сама медицина може стати причиною нової деградації людської особистості. Достатньо замислитися лише про практику аборту, евтаназії, втручання, пов'язанні з біоінженерією та іншi. Йдеться про втручання, які змінюють первісний задум Бога щодо людини, і які, мабуть, являють - незважаючи на аспекти, що з першого погляду часто видаються позитивними - найбільшу загрозу людства. Одна з головних правд про людину є визнати той факт, що сама людина ніколи не є достатньою гарантією того, щоб оберегти іншого; лише Бог є спроможний оберегти людську гідність і вести особу до завжди нових якісних рівнів існування.
Я переконаний, що власне ви, віруючі медики і лікарі, з християнським баченням людини, зумієте звернути увагу суспільства на вищевказані проблеми і на пошану відносно хворих, котрі є вам, в певний спосіб, через Бога задані. Тому сьогодні разом з Вами хочу дякувати Богові за це превелике добро, яке він чинить через ваші руки і серця і нехай на подальшу працю і висновки під час цієї наради благословляє вам Господь. Слава Ісусу Христу!

http://www.nuntiatura.kiev.ua

При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на Milites Christi Imperatoris обов'язкове