Люрд – джерело небесних благодатей і миру

13-09-2008

11 лютого 1858 року у Люрді, невеликому французькому містечку, бідній дівчинці Бернадеті Субіру об'явилась Непорочна Діва Марія і там до сьогодні струмує чудотворне джерело. Відтоді в Люрді відбувається багато чудотворних оздоровлень та навернень і щороку там збирається понад 6 мільйонів паломників, серед яких також і численні українці, адже в Люрді є українська католицька церква та притулок для прочан.

Хворі, які прибувають до Люрду з усіх закутин світу, просять у Матінки Божої не тільки оздоровлення, але й того, щоб вміти по-християнському приймати власне страждання та надавати йому духовної цінності з любові до Ісуса Христа, який Своїми стражданями та смертю викупив людство з неволі гріха. Біль і терпіння, злучені із стражданнями Христа і Його Пресвятої Матері, стають джерелом миру для тих, що терплять.

У Люрді, звертаючись до вбогої дівчинки Бернадети Субіру, Пресвята Богородиця закликала людство до молитви і навернення: люди повинні молитись і навертатись до Бога, щоб бути добрими і будувати суспільство, гідне людини, суспільство, яке ґрунтується на правді, справедливості, солідарності й свободі.

Тепер Люрд - осередок мільйонних прощ з усього світу, а у 1858 році він був маленьким містечком, як багато інших. Населення його ледь перевищало 4.000 осіб, переважно це були мельники й каменярі. Отам, у найубогішій родині, жила мала дівчина, яка "знала тільки свою вервичку".

Бернадета - зовсім непоказна пастушка, навіть не виглядає на свої 14 років, пасе чужі вівці. Від січня 1858 року вона учащає до обителі Сестер з Неверу, щоб навчитись читати, вивчити катехизм та прийняти Перше Святе Причасті.

Родина Субіру дійсно бідна. Живуть вони в частині колишньої в'язниці того містечка - одна кімната, вікна заґратовані, 3 ліжка на 6 осіб, один стіл, 2 стільці й велика дерев'яна скриня, дві шафки на кам'яній долівці і піч - але без дров і без вогню.
Сьогодні ця кімната звертає до здивованих відвідувачів євангельські слова: "Блаженні вбогі, бо їхнє Царство небесне". А Бернадета зовсім не дивувалась: "Пречиста Діва, напевно, тому вибрала саме мене, що я була найбідніша".

Того дня, а був це четвер 11 лютого 1858 року, Бернадета разом із сестрою та її приятелькою вирушає, щоб назбирати дров та сухого хмизу біля Массабієльської печери. Вона скинула взуття, бо треба було перейти через потік, який до сьогодні протікає біля печери. Її увагу привертає якийсь шум, немов подих вітру, а за ним і світло із заглибини скелі. Що ж вона бачить?
Якусь Пані у білому одязі, з білою вуаллю на голові, з синім поясом і жовтими трояндами на стопах, в руках тримає вербицю.." Ота Пані, чи радше дівчина, приблизно 17 років, усміхається до неї і простягає руку, немов даючи знак, щоб наблизитись. Потім Бернадета скаже: "Я вдивлялась у Неї, скільки змогла".

Пані почала до неї говорити 18 лютого. І була Вона першою особою, яка сказала Бернадеті: "Ви": "Чи не бажали б ви зробити мені ласку і прийти сюди за 15 днів?"
Всього було 18 появ Пресвятої Богородиці. Під час кожної з них Вона помалу об'являла Бернадеті свої бажання: "Моліться за грішників", "Цілуйте землю на покуту за грішників", "Підіть, скажіть священикам, щоб приходили сюди з процесіями та щоб побудували тут церкву". А щодо майбутнього Бернадети сказала: "Не обіцяю вас, що будете щасливі на цьому світі, але в іншому".
Це Вона вчинила, що з-поміж пальців Бернадети в глибині печери випливло джерело. І вже з перших днів хворі знайдуть там оздоровлення.

25 березня Пані, нарешті, виявила Бернадеті Своє ім'я: "Я є Непорочне Зачаття". Ці слова були настільки несподіваними, що Бернадета ледве змогла переконати непривітного пароха з Люрду, Отця Пейрамаля. Після довгих і докладних розслідувань, які тривали 2 роки, Преосвященний Льоранс, єпископ Тарбу, в імені Церкви заявив: "що Непорочна Діва Марія, Божа Мати, дійсно з'явилась Бернадеті Субіру".

У 1864 році урочисто посвячено статую, а через 2 роки Бернадета брала участь в урочистому відкритті першої базиліки. Засновано службу обслуговування хворих паломників.

Бернадета добре усвідомлювала, що для неї розпочинається нове посланництво: жити повним чернечим життям. Місія, довірена їй Пречистою Дівою Марією, закінчилась. Вона вступила в монастир Сестер з Неверсу. В перший день свого новіціяту сказала: "Пресвята Діва послужилась мною, а відтак послала мене на своє місце: я щаслива і тут залишаюсь". Щаслива, обіцяним Пресвятою Богородицею блаженством, яке, однак, не є з цього світу.

Бернадета прожила в монастирі 13 років, серед страждань, як душевних, так і тілесних. Туберкульоз легень і костей завдавав їй страшенних терпінь. Для неї це була покута, яку вона випросила в Непорочної за навернення грішників. Але страждання не позбавляли її щастя. У 1876 році Бернадета писала: "Я більше щаслива на ложі болю з моїм розп'яттям, аніж король на своєму престолі". Таємницю своєї радості Бернадета одного дня записала на клаптику паперу: "Слухатися - це любити; терпіти в мовчанці, щоб подобатись Ісусові - це означає любити".

Коли Бернадета померла, а було це 16-го квітня 1879 року, то вже досягла мети євангельського свідчення: "Ніхто неспроможен любити більше, аніж тоді, коли віддає своє життя". Любов міцніша від смерті. Так, бо Бернадета, так, як Пресвята Богородиця з Люрду, нам така близька, близька вона усім прочанам у Люрді, близька хворим, близька усій Церкві, яка є прочанкою на цій землі, крокуючи до Бога, що є Любов'ю.

Українською мовою про Люрд розповітає сайт «Люрд - чудотворне місце Богородиці у Франції»:
www.lurd.org.ua

http://www.oecumene.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=230772