Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа 7 січня 2010 року

07-01-2010

 

Коротка історія

Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого празника Христового Різдва. У той час був тільки празник Богоявлення, яке святкували 6 січня. Цей празник поєднував у собі і Христове Різдво і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово "Епіфанія" чи "Теофанія", що значить "З'явління" чи "Богоявлення", у перших віках християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на землі, тобто його народження.

Про давню злуку цих двох празників і їхнє святкування в один день свідчить тотожний уклад у нашому богослуженні. Схема богослужби цих празників одна й та сама. Обидва мають навечір'я з постом, Літургію святого Василія Великого з вечірнею у навечір'я, царські часи, велике повечер'я зі співом "З нами Бог", на Літургії "Єлици" і т. п. Різниця в їхньому богослуженні полягає тільки у змісті богослужби.

У перші століття деякі Церкви, а передусім Західна, з празником Богоявлення пов'язували не тільки Христове Різдво і його Хрещення, але й поклін трьох мудреців, чудо в Кані Галилейській, чудесне розмноження хліба, а подекуди навіть і воскресення Лазаря, бо всі ті події це свідки Богоявлення - появи Бога на землі. І якраз святкування більшої кількости подій із життя Ісуса Христа разом з празником Богоявлення було одною з головних причин, чому Західна Церква перша відділила Христове Різдво від Богоявлення і почала святкувати його окремо.

За прикладом Західної Церкви згодом і Східні Церкви починають празнувати Христове Різдво 25 грудня. Вирішальну роль у цій справі мали три великі Отці Східної Церкви: святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Йоан Золотоустий. Святий Василій Великий ( V 379) був першим, хто почав святкувати Христове Різдво 25 грудня в Кападокії між 371 і 374 роками. Йому приписують одну проповідь на Христове Різдво. Під його впливом святий Григорій Богослов ( V 390) запроваджує цей празник у Константинополі. 25 грудня 379 року він починає свою проповідь словами: "Христос родиться - славте! Христос з небес - зустрічайте: Христос на землі - величайте!" А відтак далі говорить: "Сьогодні празник Богоявлення або Різдва, бо так і інакше зветься цей день і дві назви даються одному празникові тому, що Бог з'явився людям через народження... Від з'явлення - назва Богоявлення, а від народження - Різдво. Ось таке торжество празнуємо сьогодні - прихід Бога до людей..."

Пізніше, коли Христове Різдво на Сході стало окремим празником, то за Богоявленням 6 січня залишилася тільки подія Христового Хрещення.

Службу на празник Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріярх Герман, Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріярх Анатолій.

У VI ст. свята Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм у честь Христового Різдва. У кодексах цісаря Теодосія з 438 року і цісаря Юстиніяна з 535 року знаходимо закон про загальне святкування празника Христового Різдва.

Про ікону

Іконографія празника Різдва Христового на християнському Сході - це не сентиментальна сценка народження маленької дитини, а зображення приходу на світ Сонця правди, яке просвічує цілу вселенну. Дитятко Ісус в самому центрі композиції, на тлі темної печери, бо Він - світло світу, щоб розвіяти темряву (Йо. 1, 9). Христові ясла нагадують гробницю, а пеленки - погребальні пов'язки, бо Він своєю смертю має перемогти темряву, гріх і смерть. Христос народжується у пустині поза містечком Вифлеєм, бо від самого початку грішний світ Його не прийняв (Йо. 1, 11). Богородиця лежить, відпочиваючи на величному ложі, застеленому символічним червоним диваном, бо ж вона стала матір'ю Царя Христа. її вираз гідний, поважний, як годиться новій Єві, матері нового, відродженого людства. Її задума нагадує нам про те, що вона зберігала всі Божі таїнства у своєму серці (Лк. 2, 19). Вгорі видно небесний півкруг, з якого світить путеводительна звізда. Це символ Божої всюдиприсутності у цій спасительній епохальній події.

Йосиф зображений віддалік - знак того, що він не є природним батьком Ісуса. До нього підходить спокусник під виглядом старого пасту ха й збуджує в ньому сумніви. Однак Йосиф, як знаємо зі Святого Письма, залишився вірним Богові. Тому він є для нас прикладом віри, покори та відданості Божим планам спасіння. Ангели з дивом споглядають на Боже Слово в людській природі. Вони оспівують цю незбагненну подію та виявляють готовність служити Йому. Пастухи та мудреці символізують неосвічену та високоосвічену частини людства, які вірять вістці про народження Христа. Вони представляють як ізраїльський, так і неізраїльські народи. Навіть звірята, віл та осел, впізнають свого Сотворителя - Боже Слово (Іс. 1, 3).

Жінки, які купають Дитятко Ісуса, нагадують нам, що це було справ­жнє, природне народження. Купіль також є прообразом Хрищення Христа. та всіх вірних.

Праворуч на іконі - пастух, який вислуховує благовість ангела, він є представником вибраного народу, того народу, якого шукав сам Бог, і цей Бог тепер сходить як добрий Пастир, щоб зібрати своє стадо, до якого Він промовляє вже кілька століть, "багаторазово і багатьма способами" (Євр. 1, 1). У центрі розміщена вифлеємська яскиня, в якій у повноту часів з'явилася благодать Спасителя, нашого Бога (див. Тит. 2, 11), щоб примирити усіх, далеких і близьких (див. Еф. 2, 17).

Дерево на передньому плані нагадує пророцтво Ісаї, що Месія буде гілкою з дерева Єссея, батька царя Давида (Іс. 11, 1). Воно також нагадує нам, що Христос відкупить людство на новому дереві - дереві життя, тобто на хресті.

Наша східна літургія велично оспівує Різдво Христове майже безчисленними стихами й гимнами. Вона вказує, що хоч грішний світ не прийняв Христа, зате представники всього небесного й земного сотворіння, яке є слухняне Богові, вітають нового Адама й Спасителя світу.

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Різдво твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися тобі - Сонцю правди, і пізнавати тебе - Схід з висоти. Господи, слава тобі.

Слава, і нині: Кондак, глас 3: Діва днесь преістотного родить і земля вертеп неприступному приносить. Ангели з пастирями славословлять, а волхви зо звіздою подорожують, бо ради нас родилося дитя мале - превічний Бог.

Послання святого апостола Павла до Галатів 4, 4-7

Браття, коли скінчився час, Бог послав Сина Свого, що народився від жінки, народився під законом, щоб відкупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, Який взиває: Авва - Отче! Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець Божий через Ісуса Христа.

Євангеліє від Матея 2, 1-12

Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, ото мудреці зі Сходу прийшли в Єрусалим, кажучи: Де є роджений цар юдейський? Бо ми виділи звізду Його на сході, і прийшли поклонитися Йому. І почувши це, Ірод цар стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. І зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, випитував від них, де Христос має народитися. А вони сказали йому: У Вифлеємі Юдейськім; бо так було написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юдова, нічим не менший єси між владиками Юдовими, бо з тебе вийде вождь, що пастиме люди Мої Ізраїля. Тоді Ірод тайкома призвав мудреців і випитував від них про час явленої звізди. І, пославши їх у Вифлеєм, сказав: Ідіть і розпитайте совісно про дитя; і як знайдете, звістіть мені, щоб і я пішов поклонитися Йому. А вони, вислухавши царя, пішли. І ось звізда, яку вони бачили на сході, ішла перед ними, аж поки прийшла і стала вгорі, де було дитя. А побачивши звізду, зраділи радістю великою вельми. І прийшовши в храмину, побачили дитя з Марією, матір'ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, і ладан, і смирну. І прийнявши вістку у сні не повернутись до Ірода, іншою путтю відійшли у край свій.

Проповідь

Христос Раждається! Яку велику радість несе нам свято Різдва Христового! Яке щастя приносять ці свята! - Духовне наповнення. Бо це - не зовнішня традиція певних обрядів, але глибоке переконання християн у серці та душі про народження Спасителя світу. Це - він, Чудесний порадник, Князь всесвіту приносить радість нам і всьому світу! В дні святкування Різдва ГНІХ приходять багато людей у церкву. Приходять ці, що регулярно покланяються Богу кожного дня, неділі та в свята. Приходить багато й таких, що з якоїсь не окресленої людської цікавості появляються у церкві перед народженим Ісусом раз, інші - ще кілька разів в році. Хтось скеровує людську істоту у храм Господній, щоб вшанувати його навіть раз у році. Так, людина - релігійна особа, Божа істота. І це, хоч здається невидиме, внутрішнє відношення людини до Бога, спонукує багатьох прийти і в покорі принаймні раз у році впасти на коліна перед Божою Величністю і поклонитися так, як це робили убогі пастирі овець. До них послав Господь ангела, щоб звістив їм радість: прихід Месії на землю. Це Дитя Ісус не перестає стукати у двері серця кожної людини, подібно, як це чинили Пресвята Марія та праведний Йосиф, шукаючи місця у мешканців Вифлеєму для народження Дитятка. І не знайшли. Ці двоє не нарікали, не просили вогню, щоб покарати мешканців. Не мали жодних претензій ані до Бога, ані до людей Вифлеєму. Ні! Вони не такі, вони - праведні й бездоганні. Святий Йосиф та Марія змінюють світ, починаючи від себе. Вони мандрують з Князем миру, а не війни, з духом прощення, а не помсти.

Мешканці Вифлеєму жили заможно, самодостатньо, криза матеріального достатку їм не загрожувала. Зате усі знаходилися у духовній кризі, не бажали Месії, не хотіли прийняти Бога у своєму місті. А він - Могутній, на силу не бажає у комусь залишатися. Він - слухняний навіть тоді, коли люди видаляють його зі свого подвір'я, з осель свого серця. І Спаситель таким залишився до кінця, бо приніс мир та спокій для землян. Господь навіть не був чужинцем, був своїм, а його не прийняли.

Дорогий брате і сестро! Як ми з вами знаємо Христа? Можливо він чужинець у нашому житті. Чи може його не приймаємо й уважаємо, що обійдемося без Бога? Невже наші справи важливіші як Бог, вічність, радість, покарання? Ні! Він тиснеться до нашої душі, але в тиші та духовному мирі. Ісус по-іншому не вміє, бо він - Хлоп'ятко, що нам народилось. Бажає нам допомогти. Не приходить розрушувати, ані воювати, а лікувати, зцілити людські рани. Господь - «лагідний і сумирний серцем», котрий тліючого ґнота не погасить та не доломить надламаної тростинки. Він навіть не струшував пороху зі своїх сандалів, коли його не приймали. Дивні створіння люди. Бо прийшло світло до своїх, а свої не прийняли його (пор. Йо 1,11). Колись Ісус оскаржував юдеїв: «В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли» (Ів 5,43). І самаряни також його не прийняли, коли він подорожував до Єрусалиму (пор. Лк 9,53). А ми - не самаряни, але ті, що «у Христа христилися, у Христа одягнулися», - християни. Приймімо його в дім свого серця швидко й радо як Закхей, так, як приймали його Марія та Марта з Лазарем. Просімо із блудним сином, щоб дитя Ісус прийняв нас як наймитів. На жаль, багато поступають з Христом подібно як мешканці Геразинської країни, щоб вийшов з їхніх околиць (пор. Мр 5,17). А він - вождь, що буде пасти народ та захищати перед нападом лукавих сил (пор. Мт 2,6). Спаситель - «поставлений для падіння й підняття багатьох», бо горді й зарозумілі спотикаються на ньому, а покірні серцем отримують прощення.

Пам'ятаймо, що Син Божий глядить на людське серце. Він бажає, щоб горів вогонь любові в душі кожної людини. Народжений Ісус не потребує нашої одежі, автомобіля, будинку, грошей. Ні! Він бажає нашого серця, очікує, щоб ми вповні віддалися йому. Христа відганяли, насміхалися над ним, переслідували, розіп'яли. Приймімо, бодай ми, його у наше життя, щоб не жити з гріхом, бо гріх проганяє Бога. Любімо Христа, котрий прийшов на світ як безпомічне дитя, щоб привернути нашу увагу до себе. Плекаймо любов до Господа Бога та ближніх.

Хай радість Різдва Христового загостить у кожне наше село та місто, у кожну душу наших краян. Вітаю усіх вас радістю ангелів, що хвалили народженого Дитятка: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання» (Лк 2,14). Хай радість, любов та спокій панують у наших серцях, мимо складного економічного становища, бо це - можливо. Хай мирний дух цього чарівного свята прийде до немовлят і людей поважного віку; до хворих й забутих, бідних й багатих, ув'язнених і вільних! Хай гомін бажаного «Христос Раждається» втішно передається з серця в серце і не вмовкає! Полюбімо Ісуса так, як любила його мати Марія та опікун Йосиф.

+ Ігор (Возьняк)

св. Юр, 07.01.2009

Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.

А також ікону Христового Різдва.

Джерело: ugcc.org.ua