Чому діалог між ортодоксальними євреями і католиками досі важкий: думка посла Ізраїлю при Святому Престолі

16-01-2010

У січневому номері журналу «Pagine ebraiche» («Єврейські сторінки») була опублікована стаття Мордехая Леві, посла Ізраїлю при Святому Престолі, в якій автор торкається теми сучасного відношення євреїв до католиків. За словами посла, «небагато представників юдаїзму дійсно працюють на благо розвитку діалогу з католиками». У чому ж криються причини подібної ситуації? На думку пана Леві, не дивлячись на обопільне бажання продовжувати діалог на вищому рівні, між Головним равинатом Ізраїлю і Св. Престолом, в єврейських ортодоксальних колах існує деякий скептицизм. Однією з основних перешкод можна вважати «самодостатність» більшості євреїв в «визначенні своєї релігійної самосвідомості». «Для пояснення нашої близькості з Богом, як Його обраних дітей, - пише пан Леві, - нам не потрібно посилатися ні на що, окрім Біблії. Бути вибраними, - продовжує посол, - не завжди було, так би мовити, благословенням. На початку юдаїзм не був ворожий до прозелітизму. У стародавні постбіблійні часи юдаїзм ввібрав в себе безперечні елементи греко-римскої культури. Під час Вигнання євреї вимушені були визначати свою ідентичність в потенційно ворожому, а часто і в справді ворожому середовищі, повному релігійного завзяття в справі навернення євреїв. Ця техніка виживання включала теологічну самодостатність, винятковість і відкидання прозелітизму. Середньовічний дух з енциклопедичною тягою до складання «Сум» привів Маймонідa (філософа, лідера єврейської спільноти Каїру) до складання «Мішнех Тори» (Mishneh Torah). Його твір був кодифікований в XVI столітті у віровченні Йосефа Каро «Шулхан Арух» (Shulkhan Arukh). Галахічний ортодоксальний юдаїзм на сьогоднішній день тримається в основному на віровченні Каро. Його мета - збереження традиції і техніка виживання за будь-яку ціну, навіть в Ізраїлі, де ми створили єдину державу, в якій юдеї складають більшість».

Пан Леві зазначає, що реформовані і консервативні євреї відкритіші до діалогу з християнами, завдяки досвіду мирного співжиття різних етнічних груп, характерному для Сполучених Штатів Америки. Рабин Соловейчик, глава ортодоксальних євреїв в Америці, не намагався розвинути міжрелігійний діалог, який би привів до обговорення принципів віри з католиками. У той же час, він не уникав діалогу, заснованого на темах, здатних покращити соціальне життя обох сторін. Тому діалог з католиками обмежується «легкими» темами, що піднімають питання релігійної політики, а саме біоетики, екології і так далі, і не стосується принципових тем, пов'язаних з основними істинами віри (Пресв. Трійця, пришестя Месії, Таїнства і так далі) Причиною тому служить не лише теологія самодостатності. Велика частина євреїв сприймають свою історію за часів Діаспори як боротьбу за виживання проти постійних спроб католиків їх навернути. За словами пана Леві, неприязнь євреїв до християнства існувала вже в давнину, і причина цього криється в так званому «сімейному розколі», при якому обидві сторони змагалися за прихильність Бога. Процес розриву першої християнської спільноти з традиційним юдаїзмом породив величезну кількість полемізуючої літератури, в яку свій внесок вклали і євреї. Неприязнь продовжилася аж до Середньовіччя, під час якого євреї жили в меншості під пануванням християн, і навіть увійшла до деяких молитовних формул. Багато євреїв не хотіли ні входити в церкви, ні наближатися до Розп'яття.

Сьогоднішня позиція ортодоксальних євреїв - це віддзеркалення старих глибоких ран. Вона може бути розцінена католиками як нешаноблива. Але, окрім цього, існує ще одна не настільки помітна причина, яка замовчується. Будь-який діалог породжується цікавістю і бажанням краще взнати іншого і зрозуміти його. Толстой в романі «Війна і мир» пише, що «зрозуміти - означає пробачити». «Можливо, - роздумує пан Леві, - багато хто з нас, ще не залікувавши ран, бажає уникнути ситуації, в який довелося б кого-небудь пробачити, особливо якщо цей хтось, справедливо або помилково, сприймається як кат», - і продовжує: «Католики звикли до щотижневого покаяння для отримання відпущення гріхів. В юдейській релігії такої практики не існує, лише під час Йом Кіппура ми шукаємо прощення у Бога і в собі подібних. Але це відбувається, як відомо, лише раз на рік».

переклад Milites Christi Imperatoris