Держсекретар Ватикану кардинал Тарчиціо Бертоне запропонував модель справедливого соціально-економічного устрою

29-09-2008

Москва, 29 вересня, Благовест-інфо. «Пробив той час, коли католики повинні піднятися на захист держави, проте не всякої держави, але держави, що забезпечує цивілізоване співіснування» -- ці слова кардинала Тарчизіо Бертоне з його книги «Етика загального блага в соціальному вченні Церкви» визначають завдання всієї публікації. Книга недавно вийшла на італійській і російській мовах з передмовою митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила, голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату. Видання було представлене 26 вересня в Московському державному інституті міжнародних відносин (МГИМО).

«Загальне благо» -- головне поняття, роз'ясненню якого автор присвячує весь текст. У першій з чотирьох глав книги йдеться про виразно помітний «наполегливий заклик повернення до етики», що розцінюється як безперечний «знак часу». Проте головне протиріччя в здійсненні примату етики полягає в тому, що «планетарна експансія найбільш агресивної і «ефективної» культури», універсалізм з «гегемоністськими» амбіціями вступає в конфлікт з «іншими універсалізмами». Глобалізація «розмиває культурні береги», породжує загрозу культурній і національній ідентичності, що є причиною багатьох сучасних конфліктів. На думку автора книги, сьогодні ведучі школи політичної філософії не в змозі запропонувати адекватну відповідь на виклики сучасності.

Зате соціальна доктрина Католицької Церкви може запропонувати шлях, заснований на «етичному законі як загальній граматиці», «сприяючу конвергенції на основі етики багаточисельних підходів, стосовно економічних і соціально-політичних питань». Це твердження розкриває друга глава, де показано, що центральним положенням соціальної доктрини є «не лише справедливість, але і соціальний порядок, заснований на співдружності». «Співдружність» -- ключове слово книги, яке дозволяє визначити також поняття «Загального блага». На відміну від «тотального блага», де «людина - не особа, а деякий суб'єкт, здатний приносити користь», «загальне благо» передбачає, що «благо кожного досяжно лише завдяки співпраці зі всіма, причому один може скористатися своїм благом лише в тому випадку, якщо цим благом користуються інші». Принцип «братської співдружності», на відміну від принципу «суспільної солідарності», «дозволяє рівним між собою свідчити про власну відмінність». Далі кардинал Бертоне детально розглядає умови, необхідні для здійснення цього стержня соціальної доктрини Церкви, що дозволяє реалізувати «принцип взаємності» в культурі і політиці.

Глава «Християнський харизматизм і ринкова економіка» показує, що заклик кардинала Бертоне прислухатися до соціальної концепції Церкви спирається на той безперечний факт, що багатовіковий процес визрівання європейських соціально-економічних інститутів здійснювався під безпосереднім впливом християнського розуміння «домобудівництва». Так, в даній главі описуються духовні течії, ініціативи різних католицьких структур і діячів, починаючи з XI ст, які дали початок деяким найважливішим елементам ринкової економіки (наприклад, кредитній системі, економіці підприємства, товарній і фондовій біржі, ломбарду і так далі), а також - заклали основи добродійності як невід'ємної складової суспільства «загального блага».

Завершуюча глава - «Головне - принцип дарування» -- закликає «боротися за повернення принципу безкорисливості в суспільну сферу», роз'яснюючи енцикліку Бенедикта XVI «Deus Caritas». Книга закінчується твердженням про те, що «соціально-економічна сфера може виявитись тим місцем, де зростають людина і її святість». «Справжня віра не може не викликати до життя дію; там, де є справи, немає місця бідності у всіх сенсах цього слова» -- пише автор.

http://www.blagovest-info.ru/index.php?ss=2&s=3&id=22997