Категорії

Search

Tags

Захист життя ненароджених дітей у Польщі. Молитва в намірі Захисту Життя Ненароджених Дітей


Захист життя ненароджених дітей у Польщі.

Молитва в намірі Захисту Життя Ненароджених Дітей

Адам Кісєль, Др. Інж., Краків, Польща

Співзасновник Молитви в намірі Захисту Життя Ненароджених Дітей, головний редактор Тижневика Католицьких Родин „Źródło"

1. Історія легалізації абортів: 1920-1945 роки

Першою країною у світі, яка легалізувала переривання вагітності, був Радянський Союз. Це було 18 листопада 1920 року. Саме тоді В. І. Ленін зреалізував свою попередню постанову: „вимагати безумовного скасування всіх законів, які карали за спричинення штучного викидня" (W. Lenin, „Dzieła", Warszawa, Książka i Wiedza, 1950, t.19, s. 321).

Другим лідером, який довів до легалізації абортів у своїй країні, був А. Гітлер. В 1933 році гітлерівські законодавці дозволили вбивати ненароджених дітей, які мали, або могли мати вроджені вади, проте водночас заборонили під суворою карою вбивство ненароджених здорових дітей, маючи таким чином на меті створити чисту, біологічно сильну „расу панів". Нічим необмежене вбивство ненароджених дітей німецькі злочинці ввели у програму „Planost", яка діяла на територіях завойованих країн. Виступ Мартіна Бормана, головуючого у канцелярії Гітлера, добре це характеризує: „Слов'яни зобов'язані працювати на нас. Плідність слов'ян небажана. Нехай використовують презервативи або роблять чистки - чим більше, тим краще. Освіта є небезпечною" (J. Heydecker, J. Leedb: „Trzecia Rzesza w świetle Norymbergii - bilans tysiąclecia", Książka i Wiedza, Warszawa, 979, s. 391).

22 липня 1944 року Гітлер сказав: „В ситуації багатодітних корінних сімей для нас надзвичайно корисним буде, якщо дівчата і жінки матимуть можливість робити аборти. (...) Я особисто застрелю цього ідіота, який хотів би ввести в дію постанови, що забороняють аборти на східних окупованих територіях". 9 березня 1943 гітлерівські окупанти видають розпорядження (Verordnung), яке дозволяє полякам на необмежене жодними карними санкціями вбивство ненароджених дітей і яке водночас карає - навіть карою смерті - за вбивство німецької ненародженої дитини (William Brenman: „The abortion holocaust. Today's final solution", Landmark Press 1983, s. 34).

2. Ситуація з абортами в Польщі в період комунізму

Після закінчення війни були анульовані гітлерівські розпорядження і повернуто в Польщі передвоєнне законодавство, яке захищало життя зачатих дітей. Однак в умовах сталінського терору, депутати вибрані в 1952 році до Сейму 27 квітня 1956 року ухвалили постанову про дозвіл на переривання вагітності. Дуже швидко вона довела до масового вбивства ненароджених дітей. Сьогодні оцінюється, що число абортів сягало від 400 до 800 тисяч. У Меморіалі Єпископату Польщі до Польського Уряду в 1971 році була інформація, що наслідок аборту кожного року гине понад мільйон дітей. За підрахунками, після ІІ Світової війни, в період діючих сталінських постанов, у Польщі замордовано близько 20-25 мільйонів дітей.

3. „Де збільшився гріх, там перевершила ласка" (Рим 5, 20)

Польські єпископи били на сполох. Кардинал Стефан Вишинський, Примас Польщі, говорив, що в Польщі пливе ріка крові дітей, яким не дозволили народитися; що це жахливий злочин. Кардинал Кароль Войтила усвідомлював, що аборти - це найболючіша рана Церкви і народу. Священики під час великопосних реколекцій закликали до навернення. Легко можна собі уявити: кожного дня в Польщі вбивали близько 2 тисячі, а то й більше, дітей. До злочину абортів була причетна величезна кількість польських сімей. Жінки, які найчастіше під впливом тиску середовища або найближчих осіб, вдавалися до аборту, - пізніше платили за це власним здоров'ям. Близько 500 тисяч жінок в рік перебувало на лікуванні у психіатричних лікарнях. Ситуація ставала все трагічнішою.

Офіційно не було дозволено розмовляти на ці теми. Все було піддане цензурі, проте все більше людей, зокрема віруючих, усвідомлювало складність такої ситуації. Сьогодні можемо ствердити, що Бог змилосердився над нашим народом. Ми отримали явний знак: 16 жовтня 1978 року поляк Кароль Войтила був обраний Папою. В Польщі розпочався час великих змін і великих сподівань, які пробудив в нас Святіший Отець Іван Павло ІІ. Це він сильним і відважним голосом закликав нас до навернення та дій відповідно до Божих заповідей. Під час першого паломництва на Батьківщину, в Кальварії 7 червня 1979 року, він так звернувся до поляків: „Якщо ми маємо жити Словом Божим, нам треба невпинно молитися. Це може бути навіть молитва без слів. Нехай звідси до всіх, хто мене слухає, тут або будь-де, промовить простий папський заклик до молитви. А це найголовніший, найсуттєвіший заклик". День пізніше з його вуст прозвучали ще й такі слова: „Бажаю, і молюся постійно, щоб польська сім'я давала життя, щоб була вірною святому праву життя".

Цей заклик Папи дав своє відлуння. Люди стали відкритішими, почали відважніше дискутувати, ясно ставити питання. Для щораз більшої кількості людей ставало очевидним, що за моральними нормами потрібно жити у буденному житті. Щораз більше осіб розуміло, що найважливішим правом людини є право на життя. З моїми друзями ми все частіше розмовляли про важливі питання і способи виходу зі складної ситуації, яка склалася. Звичайно, це усвідомлення цінності і святості життя кожної людини від моменту зачаття ми здобували завдяки вченню Церкви.

Хочу визнати, що за професією я інженер і як віруюча людина намагаюся, щоб моя віра ставала щораз то сильнішою. Здобуваючи професійну підготовку я вивчав математику і, переконаний, вмію логічно думати, а це дуже важливо для життя і послідовної поведінки. Коли мій друг, інженер Антоні Зємба, колега по роботі, сказав мені, що на своїй парохії він представив шкалу трагедії абортів в Польщі, зобразовуючи, що кожного дня відбувається вбивство понад 2 тисяч дітей (вирізав з паперу для кожної дитини символічну труну величини 4х2 см і приклеїв до плакату довжиною 8 м, висотою 1 м), ми зрозуміли, що не можемо бути байдужими і повинні прийняти конкретні заходи. Важливим аргументом, який нас спонукав до дії, був той факт що після святкування Ювеналій в 1979 році (триденних святкувань, що віддавна організовуються в академічних середовищах Кракова), близько 200 студенток зробили аборт. В нас не було сумнівів, що ми як викладацький склад певним чином також відповідальні за таку ситуацію. Ми вирішили, що перед наступним святкування Ювеналій (в травні 1980 р.) ми покажемо фотографії, які Антоні Зємба привіз з Відня - фотографії, що зображали розвиток дитини в лоні матері і наслідки абортів. Презентація відбувалася в академічному містечку і впродовж кількох тижнів ми отримали кількасот записів у книзі відгуків. Там були також записи студенток, які після перегляду експозиції вирішили народити дитину, хоча їх намовляли на аборт, або вони самі стояли перед вибором: „чи піти на операцію" тобто „чи вбити власну дитину".

4. Фундаментом кожної позитивної дії є молитва

Це був період, який спонукав нас до роздумів над тим, як вчинити нашу діяльність ефективною. Як віруючі люди, в нас не було сумнівів, що фундаментом позитивної дії мусить бути молитва. Але в такій великій трагічній справі і молитва повинна бути відповідно велика і сильна. Ми почали дискутувати, що зробити, як таку молитву організувати. І ми запропонували, щоб це була молитва, яка від нас вимагатиме наших зусиль: щоденна Служба Божа в намірі захисту ненароджених дітей. Було вирішено, що ця молитва триватиме впродовж 3 місяців, і це вже якісь зусилля і відповідальність. Не йшлося лише про те, щоб молитися самим, ми хотіли заохотити ще й інших до такої молитви. Отож, ми запропонували першу версію цієї молитви, щоб кожен, хто молиться в загальному намірі про зміну суспільної свідомості і зміну абортивної постанови, молився також про переміну і активне задіяння у цю справу конкретної особи, яка займала високе становище в Польщі, як в світських так і церковних інституціях. Очевидно, наші пропозиції ми консультували зі священиками, нашими провідниками у вірі. О. Францішек Плонка, студентський душпастир, запропонував, щоб цей великий молитовний бій назвати словом „Круціата" (хресний хід). Така назва прийнялася, і як виявилося, вона була дуже відподна. Ми отримали на це благословення Краківського Митрополита, кард. Ф. Махарського.

Не випадковим був термін, в якому ми мали розпочати нашу молитву. Святіший Отець Іван Павло ІІ у 1980 році проголосив 12 жовтня світовим днем молитви за сім'ї. Ми вирішили, що саме з цього дня ми розпочнемо нашу молитву. Почались пошуки людей. Ми їздили по парохіях, де священики дозволяли нам представити нашу ідею. Таким чином, ми знайшли понад 1000 людей, які були готові від 12 жовтня впродовж 3 місяців кожного дня приходити на Службу Божу і жертвувати Святе Причастя у цьому намірі. Крім того, кожного дня молитися десятком вервиці або літанією до Богородиці. Ми подумали також про хворих - про цей великий скарб Церкви. Звісно, вони не в силі кожного дня приймати участь у Мессі (давніше ще не було трансмісій Служби Божої, як це маємо сьогодні за посередництвом Радіо „Марія"), проте ми запропонували, щоб вони кожного дня жертвували свої страждання у цьому намірі, молилися на вервиці, і - якщо це можливо - жертвували також Святе Причастя, коли їх провідає священик. Серед хворих на таку жертву було готових також понад 1000 осіб. Таким чином, 12 жовтня 1980 року ми розпочали наш „хресний хід".

Коли пройшли ці 3 місяці, ми задумувалися, що нам робити далі. Звичайно, ми усвідомлювали, що не можемо Богу ставити термінів, в яких ми як народ маємо стати кращими, маємо змінитися. Ми знали, що це повинна бути довготривала молитва. З огляду на те, що бути на Службі Божій кожного дня не завжди виходить, ми вирішили, що в намірі ненароджених протягом одного року будемо жертвувати один десяток вервиці або Літанію до Богородиці, молитву „Під Твою милість", а також вчинити якусь власну постанову (жертву), а раз на місяць в один з буденних днів брати участь у Мессі і приймати Святе Причастя у цьому намірі. Ми також запропонували, щоб хворі один день своїх страждань жертвували за ненароджених і щодень молилися на вервиці (5 тайн). В наступні роки ми розпочинали молитву 3 травня, в Свято Божої Матері, Цариці Польщі. Тоді ми організували початок спільної молитви на Ясній Горі в Ченстохові. 

Згодом ми дійшли до висновку, що для початку молитви кращим буде день 25 березня - Благовіщення, який на даний момент як в Польщі так і в інших країнах святкується як день Святості Життя. Вже ввійшло в традицію, що в останню суботу перед святом Благовіщення ми прибуваємо на Ясну Гору у паломництві захисників життя, які саме там розпочинають свій Хресний хід молитви. Кожного року приїжджає кількасот-тисяча осіб. Ми проводимо тоді цілий день молитви, нарад, ділимося інформацією, підтримуємо один одного, щоб ми витривали на цьому шляху. Ось так сьогодні виглядає Круціата молитви в Польщі.

5. Плоди молитви

Метою даного Хресного ходу від самого початку була молитва про зміну суспільної свідомості та конкретний намір - про зміну сталінської постанови з 27 квітня 1956 року. На цю зміну потрібно було чекати аж до 1993 року. Але вона відбулася. Звичайно, ми не можемо сказати, що це наша заслуга, однак бачимо, що Господь Бог дає такий шанс людям, які цього прагнуть, очікують і моляться. Сьогодні можемо сказати, що це було чудо, оскільки в країні, яка стала вільною в 1989 році, в умовах демократії, а отже в умовах, коли нічого не можна наказувати згори, вдалося відвернути цивілізацію смерті. Стаття, яка дозволяла вбивати ненароджених дітей, була замінена статею про захист життя. 7 січня 1993 року депутати політичного спрямування „Солідарність" проголосували закон про планування сім'ї і захист людських ембріонів, не зважаючи на значний протест депутатів посткомуністичного та ліберального спрямування.

На жаль, це ще не зовсім відповідний, правильний і цілковито погоджений з Божим закон, бо дозволяє вбивати дітей у трьох випадках: коли дитина в лоні матері має певні вади розвитку, коли існує небезпека для життя матері і коли була зачата внаслідок зґвалтування. Ми вважаємо, що такі винятки також ганебні! Але ситуація змінилася: тепер легальних випадків переривання вагітності (тобто внаслідок застосування згаданих трьох випадків) у Польщі є тільки близько 100 кожного року. На жаль, відбуваються такі операції нелегально, і як подають статистичні дані, їх від семи до кільканадцять тисяч у рік. Однак ми вдячні Богові, що ріку крові ненароджених дітей, про яку говорив Кардинал Стефан Вишенський, Примас Польщі, вдалося обмежити і тепер можемо з цього радіти.

Проте у справі захисту ненароджених дітей не може бути спочинку, бо сили зла не відпочивають. В польському парламенті кілька днів після перемоги на виборах А. Кваснєвського, в 14 грудня 1995 році, посткомуністичні депутати виступили з ініціативою від 7 січня 1993 року, яка мала на меті повернути закон, який дозволяв би на вбивство ненароджених дітей, якщо „вагітна жінка буде у складних життєвих умовах або складній особистій ситуації". Це злочинне оновлення Сейм прийняв у наступній каденції, після перемоги пост комуністів на виборах. 20 квітня 1996 року її підписав президент А. Кваснєвські. Однак Конституційний Суд визнав її суперечливою з Конституцією Республіки Польща і рішенням з 28 травня 1997 року повернув ненародженим дітям юридичний захист життя.

Боже благословення для Польщі проявилося і в тому, що з 2006 року появилася можливість записати у Конституції Республіки Польща закон, який захищає життя кожної людини від моменту зачаття до природної смерті. На жаль, внаслідок незрозумілої для нас поведінки депутатів, ця зміна не відбулася. Однак ми сподіваємося, що вона настане. І молимося в цьому намірі.

6. Молитва і захист права на життя - надія для цілого світу

У храмі Божого Милосердя в Кракові-Лагєвніках є каплиця, в якій цілодобово адорують Найсвятіші Тайни Тіла і Крові Ісуса Христа. Про таке місце мріяв Іван Павло ІІ, який відвідав цей храм, тоді ще не було такої каплиці. Її посвятив Святіший Отець Бенедикт XVI 27 травня  2006 року. Саме тоді захисники людського життя з Кракова вирішили не обмежувати свою молитву лише до Польщі, бо сама Польща себе не захистить. У бік Польщі з Ради Європи і навіть з ООН линуть закиди, що жінки у Польщі не мають „права" на аборт. Такі патологічні ситуації можна змінити лише завдяки зміні свідомості на цілому світі. А до цього веде лише молитва. І тому вже на наступний день після візиту Бенедикта XVI в каплиці Найсвятіших Тайн ми підняли ініціативу кожного дня молитися в намірі переміни людських сумлінь і зміни законодавства кожної країни світу. Ми вирішили, що дві особи будуть молитися перед Святими Тайнами протягом години кожного дня. У жовтні 2006 року ми мали нагоду брати участь в І Світовому Конгресі Молитви про захист життя у Фатімі. Це було пів року після того, як ми самі розпочали молитву за цілий світ. Ми відчували, що робимо те, чого Господь Бог очікує від нас. Може й тому була схвалена пропозиція, щоб наступний такий Конгрес організувати в храмі Божого Милосердя в Легєвніках. Він відбудеться у жовтні цього року. Сердечно запрошую Вас до участі у цьому Конгресі.

На завершення я хотів би пригадати слова Святішого Отця Івана Павла ІІ з енцикліки „Evangelium vitae": «Нам необхідна велика молитва за життя, яка іде на весь світ. В рамках спеціальних ініціатив, а також в щоденній молитві, нехай кожна християнська спільнота, кожен рух і товариство, кожна родина і кожен віруючий, ревно благають Бога, Творця і Всереджителя життя. Ісус показав нам, що молитва і піст - це найважливіше і найефективніше знаряддя проти сили зла».

Я хотів би додати, що ця Молитва вже поширилася в інших країнах: 24 березня цього року розпочався Хресний хід молитви в Чехії. В багатьох країнах розвивається молитва духовного усиновлення. Тому ми маємо незломну надію, що Господь Бог своєю силою змінить і врятує світ. Людське життя святе і непорушне, бо Його Творцем є Бог. Молитва - це фундамент кожної позитивної дії. Якою повинна бути молитва? Як інженер я хотів сказати коротко: такою, щоб аж боліли коліна.

„У Христі, що помер і воскрес, справа людина отримала свій остаточний вирок: Життя переможе смерть" (Іван Павло ІІ, 26 лютого 1979 р.)